Цінні папери можуть бути іменними  або на пред’явника. Іменні  цінні папери, якщо інше не  передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав до іншої особи).

   Еміетент цінних паперів – держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках передбачених законодавством, фізична особа., яка від свого імені випускає цінні папери i зобов’язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їx випуску.

   Права i обов’язки щодо цінних паперів виникають з моменту передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій oco6i.

   В Україні можуть випускатися i обертаються такі види цінних паперів: 1)акції; 2)облігації внутрішніх і зовнішніх державних; 3)облігації місцевих позик; 4)облігації підприємств; 5)казначейські зобов’язання; 6)ощадні сертифікати; 7)інвестиційні сертифікати; 8)векселі; 9) приватизаційні папери.

   Ці види цінних паперів чине законодавство характеризує таким чином.

Акція - цінний пaпip без установленого строку oбiгy, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивщендів, а також на участь у розподілі майна при ліквдації акціонерного товариства.

   Дивіденд (від латинського dividendus – частина від поділу) – це частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді певної частки від вартості їхніх акцій, тобто пропорційно кількості акцій кожного акціонера.

       Дивіденди за акціями виплачуються за підсумками року в  порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати  встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та процентів за банківський кредит.

   Існує багато групувань акцій  за певними ознаками. Ми розглянемо  найбільш поширені класифікації. Так за способом передавання  акції підрозділяються на іменні  на напред’явника.

   За правами власників, акції  поділяють на звичайні (прості) і  привілейовані.

Звичайна  акція засвідчує такі права власника:

1. на участь в управлінні справами акціонерного товариства;
2. на одержання дивідендів
3. на певну частину майна, яка залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Привілейовані акції засвідчують такі права:

1. на одержання дивідендів, як правило фіксованих, що виплачуються незалежно від результатів діяльності АТ;
2. переважне право порівняно із власниками звичайних акцій у розподілі майна АТ за умови його ліквідації.

   Власники привлейованих акцій не мають права на участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у процентах до їхньої номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів проводиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному poцi. У тому paзi, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок резервного фонду.

   Якщо розмір дивідендів, що сплачуються  акціонерам за простими акціями  перевищує розмір дивідевдів  за привілейованими акціями, власникам  останніх може проводитися доплата  у розмірі дивідендів, сплачених  іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду АТ. Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

  В   України визначено порядок придбання  акцій. Їх можуть купувати фізичні  та юридичні особи. Громадяни  вправі бути власниками, як правило,  іменних акцій. Підприємства, організації  й установи можуть придбати  акції за рахунок коштів, що  надходять у їхнє розпорядження  після оплати податків та процента  за банківський кредит. Акції  видаються власнику тільки після  повної оплати їх вартості  та реєстрації випуску.

   До акції може додаватися купонний  лист на виплату дивідендів, який  повинен мати такі основні  дані: порядковий номер купона  на виплату дивідендів, порядковий  номер акції, за якою виплачуються  дивіденди, найменування акціонерного  товариства 1 piк виплати дивідендів.

Акція є неподільною. У разі, коли одна i та ж акція належить кільком  особам, вci вони визнаються одним власником  акції i можуть здійснювати свої права  через одного з них або через  спільного представника.

   Забороняється випуск акцій для  покриття збитків, пов’язаних  з господарською діяльністю акціонерного  товариства.

Акції оплачуються в національній валюті, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у  іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного  вкладу, вартість акції виражається  в національній валюті.

    Випуск акції та їх придбання  становлять економічний інтерес  як для емітента, так і для  інвестора. Для емітента випуск  акцій є джерелом капіталу  для створення акціонерного товариства  або для його розвитку. Для  інвестора придбання акцій –  це можливість одержання доходу. Для того щоб власник акції  отримав прибуток – дивіденд  – потрібен дохід, а він  буде , якщо акціонерним товариством  добре керувати.

    Іншим поширеним фінансовим інструментом  виступає облігація. Роздивимось  її характеристику. Згідно Закону  України “ Про цінні папери  та фондову біржу” облігація  -  цінний папір, що засвідчує  внесення її власником грошових  коштів i підтверджує зобов'язання  відшкодувати йому номінальну  вартість цього цінного папера  в передбачений у ньому строк  з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами  випуску). Облігації вcix видів розповсюджуються  серед підприємств i громадян  на добровільних засадах.

   В Україні випускаються облігації  таких видів: 

а) облігації  внутрішніх республіканських i місцевих позик;

б) облігації  підприємств.

  Облігації  підприємств випускаються підприємствами  всіх передбачених законом форм  власності, об'єднаннями підприємств,  акціонерними та іншими товариствами i не дають їx власникам права  на участь в управлінні.

Умови випуску i розповсюдження облігацій підприємств визначаються Законом "Про цінні папери i фондову бipжy", іншими актами законодавства України i статутом емітента.

Облігації  можуть випускатися іменними i на пред’явника, процентними i безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим  колом o6iry. Облігації внутршніх республіканських i місцевих позик випускаються на пред’явника.

Обов’язковим  реквізитом цільових облігацій є  зазначення товару (послуг), під яку  вони випускаються.

  До  облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації; за якою виплачуються проценти; найменування емітента i piк виплати процентів. 

 Облігації, запропоновані для відкритого продажу  з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні  містити купонний лист.

 Облігації вcix видів громадяни можуть придбати лише за рахунок особистих коштів.

 Підприємства  купують облігації вcix видів за рахунок коштів, що надходять у  їх розпорядження після оплати податків та процентів за банківський кредит.

 Доход за облігаціями вcix видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

 Доход за облігаціями цільових позик (безпроцентними облігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право  на придбання відповідних товарів  чи послуг, під яку випущено позики.

 Якщо  ціна товару до моменту його одержання  перевищуватиме вартість  облігації, то власник одержує товар за ціною, вказаною на облігації,  а при  одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

 За  облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків  з бюджетом i оплати інших обов'язкових  платежів.

 У разі невиконання чи несвоєчасного виконання  емітентом зобов'язання з виплати  доходів за процентними облігаціями, з надання права придбання  відповідних товарів чи послуг за безпроцентними (цільовими) облігаціями або погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум проводиться примусово судом або арбітражним судом.

 Порядок викупу облігацій ycix видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

   Порівняно з іншими видами  позичкового фінансування облігації  мають низку переваг, найважливіші  серед яких:

1. можливість залучити кошти без посередників;
2. доступ до ресурсів широких кіл інвесторів. Права власності на облігацію можуть бути легко передані, тому облігації можуть легко міняти свою власників;
3. гнучкість у формах вибору запозичення. При випуску облігацій емітент має можливість управляти їх параметрами та вибирати з більшого списку можливих видів облігацій;
4. економія на затратах по залученню позичкових ресурсів.

   На фондовому ринку України  найпоширеніші наступні види  облігацій: державні внутрішні  облігації; державні зовнішні  облігації; облігації місцевих  позик та облігації підприємств.  У 2005 році найбільш динамічно розвивався такий сегмент фондового ринку як корпоративні облігації. Саме корпоративні облігації були сприйняті вітчизняними інвесторами як можливість вкладення вільних коштів. Загальний обсяг торгів облігаціями склав понад 2 млрд. грн.

   Казначейські зобов'язання –  вид  цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на  добровільних засадах серед населення,  засвідчують внесення їх власниками  грошових коштів до бюджету  i дають право на одержання  фіксованого доходу.

  Випускаються  наступні види казначейських зобов'язань: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.

  Рішення про випуск довгострокових i середньострокових  казначейських зобов'язань приймається  КМУ. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається МФУ. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.

  Порядок визначення продажної вартості казначейських  зобов'язань встановлюється МФУ, виходячи з часу їх придбання.

  Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: за довгостроковими i середньостроковими зобов'язаннями –  КМУ, короткостроковими – МФУ.

    Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту i процентів за ним.

     Існують наступні види ощадних сертифікатів: строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є дійсним.

   Доход за ощадними сертифікатами  виплачується за пред’явленням  їх для оплати в банк, що  їх випустив.  У разі, коли власник  сертифіката вимагає повернення  депонованих коштів за строковим  сертифікатом раніше обумовленогоу ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.