Інвестування, як було відзначено вище, забезпечується через якісно розвинений фінансовий ринок. Чим же цей ринок та його сегменти відрізняються від інших? Головна відмінність їх у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи. 

     Фінансові активи в системі національних рахунків класифікуються у семи основних категоріях. До них належать: золото і спеціальні права позики (СПЗ), готівка і депозити, цінні папери, крім акцій, позики, акції  та інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання  або до оплати. 

     Фінансові активи включають також монетарне  золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) міжнародного валютного фонду, утримувачі яких розглядають їх як фінансові вимоги. Монетарне золото і спеціальні права запозичення  відносяться до активів, за якими  не буває невиконаних зобов’язань. До монетарного золота відноситься  золото у формі монет, злитків  або брусків не менше ніж 995 проби. Право власності на монетарне  золото належить центральному (Національному) банку і центральному уряду. Отже, фінансові активи складаються з  фінансових вимог, що виставляються  боржнику і надають право кредитору  на одержання від нього платежу. 
В інтересах розуміння фінансових активів і зобов’язань доцільно виходити з їхнього загального визначення. У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.[13]

     У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) – це узагальнена назва  тих ринків, де проявляється попит  і пропозиція на різні фінансові  активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів  і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто  поняття «фінансовий ринок» –  це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між  суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є  системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються  ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти).

1.3. Функції фінансового ринку.

 

     Сутність  та роль фінансового ринку в економіці  держави найбільш повно розкривається  в його функціях, основними з яких є: 

     1) мотивована мобілізація заощаджень  приватних осіб, приватного бізнесу,  державних органів, зарубіжних  інвесторів та трансформація  акумульованих грошових коштів  у позичковий та інвестиційний  капітал;

     2) реалізація вартості, втіленої у  фінансових активах, та організація  процесу доведення фінансових  активів до споживачів (покупців, вкладників);

     3) перерозподіл на взаємовигідних  умовах грошових коштів підприємств  із метою їх ефективнішого  використання;

     4) фінансове обслуговування учасників  економічного кругообігу та фінансове  забезпечення процесів інвестування  у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

     5) вплив на грошовий обіг та  прискорення обороту капіталу, що  сприяє активізації економічних  процесів;

     6) формування ринкових цін на  окремі види фінансових активів;

     7) страхова діяльність та формування  умов для мінімізації фінансових  та комерційних ризиків;

     8) операції, пов’язані з експортом-імпортом  фінансових активів; інші фінансові  операції, пов’язані із зовнішньоекономічною  діяльністю;

     9) кредитування уряду, місцевих  органів самоврядування шляхом  розміщення урядових та муніципальних  цінних паперів;

     10) розподіл державних кредитних  ресурсів і розміщення їх серед  учасників економічного кругообігу  тощо.[13]

1.3.1. Характеристика функцій фінансового ринку.

 

     Фiнансовi ринки виконують ряд важливих функцiй:

     1. 3абезпечують таку взаємодію покупців та продавців фiнансових активiв, у результатi якої встановлюються ціни та фiнанcoвi активи, що зрiвноважують попит i пропозицію на них, при цьому.

     На  фінансовому ринку кожен iз iнвecтopiв має певнi мiркування щодо дохідності та ризикованості своїх майбутнiх вкладень у фiнанcовi активи. При цъому, звичайно, ним враховується iснуюча на фiнансовому ринку ситуацiя: мiнiмальнi процентнi ставки та piвнi процентних ставок, що вiдповiдають рiзним рiвням ризику. Емiтенти фiнансових активiв, для того щоб бути конкурентоспроможними на фiнансовому ринку, прагнуть забезпечити iнвecтopaм необхiдний рiвень дохiдностi їх фiнансових вкладень. У такий спосiб на ефективно дiючому фiнансовому ринку формується рiвноважна цiна на фiнансовий актив, яка задовольняє й інвесторів i емітентів, i фiнансових посередникiв.

     2. Фiнансовi ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм фiнансових активів i тим самим пiдвищують лiквiднiсть цих aктівів.

     Викуп у інвесторів фiнансових активiв  забезпечують фiнансовi посередники - дилери ринку, якi в будь-який момент, коли це потрiбно інвесторам, готові викупити фiнансовi активи, що їм належать. Чим ефективнiше функцiонує фiнансовий ринок, тим вищу лiквiднiсть він забезпечує фiнансовим активам, що перебувають в обiгу на ньому, оскiльки будь-який інвестор може швидко i практично без втрат у будь-який момент перетворити фiнансовi активи на готівку.

     Фiнансовi посередники завжди готові не тiльки викупити фiнанcовi активи, а й продати їх інвесторам у разi потреби. 3дiйснюючи на постiйнiй основні викуп i продаж фiнансових активiв, фiнанcовi посередники не тiльки забезпечують лiквiднiсть фiнансових активiв, що є в обiгу на ринку, а й стабiлiзують ринок, протидiють значним коливанням цiн, якi не пов'язанi зi змiнами в реальнiй вapтocті фiнансових активiв та змiнами в дiяльностi емітентів цих активiв.

     3. Фiнансовi ризики сприяють знаходженню для кожного з кредиторiв (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцiй та iнформацiйнi витрати.

     Фiнансовi посередники, здiйснюючи великi обсяги операцiй з інвестування та залучення  коштiв, зменшують для учасникiв  ринку витрати i вiдповiднi ризики вiд проведення операцiй iз фiнансовими активами. Як на ринку акцiй та облiгацiй, так i на кредитному ринку саме посередники вiдiграють вирiшальну роль у перемiщеннi капiталiв. Особливо помiтна ця роль при фiнансуваннi посередниками корпорацiй, що мають не найвищий кредитний рейтинг, i кiлькiсть яких є значною в ycix країнах cвiту. Фiнансовi посередники зменшують витрати через здiйснення економiї на масштабi операцiй i вдосконалення процедур оцiнювання цiнних паперiв, емітентів та позичальникiв на кредитному ринку.[21]

 

Розділ 2. Структура ринку фінансових ресурсів.

2.1. Суб'єкти фінансового ринку та їх класифікація

 

     На  ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які  беруть участь у торговельних операціях  різних специфічних товарів –  інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед  собою (стратегія). 
Суб’єктами фінансового ринку є: 1)фізичні особи; 2)юридичні особи; 3)фінансові посередники,

     Суб’єктами  фінансового ринку можуть бути: практично  кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності  та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи  усіх форм власності.

     Суб’єкти  фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

     За  формою: 1) господарчі суб’єкти; 2)домашні господарства; 3) держава;

4) місцеві органи влади.

     За  функціями: 1)емітенти; 2)інвестори; 3)інституційні інвестори;  4)фінансові посередники; 5) інститути інфраструктури ринку тощо.

     Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття  фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб’єктами як ринкової економіки, так і учасниками ринку фінансових послуг.

     На  ринку грошей продаються і купуються  грошові кошти на короткий термін.

     До  ринку капіталів належать довготермінові капітали, тобто вкладання коштів на тривалий період часу.

     Ринок короткотермінових банківських  кредитів (ринок позичкового капіталу) охоплює відносини, що виникають  з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів підприємств, населення і надання їх у вигляді  короткотермінових позик на умовах поверненості.

     Ринок короткотермінових  фінансових активів має справу з частками капіталу (акціями), облігаціями, що погашаються в короткий час, векселями, заставними та іншими вимогами на реальний актив.[30]

2.2. Функції суб'єктів (учасників) фінансового ринку

 

     На  ринку позичкових капіталів основними  видами прямих учасників фінансових операцій є:

     – кредитори. Вони характеризують суб’єктів  фінансового ринку, які надають  позичку у тимчасове користування під певний відсоток. Основною функцією кредиторів є продаж грошових активів (як власних, так і залучених) для  задоволення різноманітних потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому  ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств  за рахунок загальнодержавного та місцевих бюджетів, а також державних цільових позабюджетних фондів); комерційні банки, які здійснюють найбільший обсяг  і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи;

     – позичальники. Вони характеризують суб’єктів  фінансового ринку, які отримують  позики від кредиторів під певні  гарантії їх повернення і за певну  плату у формі відсотка. Основними  позичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступають держава (отримуючи кредити від міжнародних  фінансових організацій і банків), комерційні банки (отримуючи кредити  на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою  поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового  кредиту, який використовується в інвестиційних  цілях).

     Валютний  ринок – це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

     На  валютному ринку основними видами учасників валютних операцій є:

     – продавці валюти. Основними продавцями валюти виступають: держава (реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів); комерційні банки (мають ліцензію на здійснення валютних операцій); підприємства, які  ведуть зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну  виручку за експортовану продукцію); фізичні особи (які реалізують наявну у них валюту через мережу обмінних валютних пунктів); 
– покупці валюти. Основними покупцями валюти є ті ж суб’єкти, що й її продавці.

     На  ринку цінних паперів основними  видами прямих учасників фінансових операцій є:

     – емітенти. На фінансовому ринку емітенти виступають виключно в ролі продавця цінних паперів із зобов’язанням виконувати всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоуправління), а також різноманітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств. Крім того, на національному фінансовому ринку можуть обертатись цінні папери, емітовані нерезидентами; 
– інвестори. Інвестори, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, класифікуються за такими ознаками: за своїм статусом вони поділяються на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) й інституціональних інвесторів (представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами); залежно від цілі інвестування виділяють стратегічних (купують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (купують окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу); за приналежністю до резидентів на національному фінансовому ринку розрізняють вітчизняних та іноземних інвесторів.