Фінансовий моніторинг в банках

• прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;

• наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;
• внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;

– представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;

• неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв'язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв'язку з її відмовою щодо їх прийняття;
• відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу та ін.

2. Невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:

• не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред'явника;
• відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
• регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту первинного фінансового моніторингу.

3. Виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, передбачених Законом, зокрема:

• регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;
• передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших  фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

3. Права та обов'язки банків як суб'єктів первинного моніторингу

Основні завдання банків як суб'єктів первинного фінансового  моніторингу. Отже, як ми з'ясували, банки є суб'єктами первинного моніторингу, їх повноваження у зазначеній сфері визначені, зокрема, у Законі, а також у нормативно-правових актах Національного банку України.

Відповідно до Закону України  «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання Закону зобов'язаний:

1. Проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;
2. Забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу;
3. Надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
4. Сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
5. Надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;
6. Сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;
7. Вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації);
8. Зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції.

Суб'єкт первинного фінансового  моніторингу з урахуванням вимог  чинного законодавства і нормативно-правових актів Уповноваженого органу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.

Відповідальний працівник  має бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику суб'єкта первинного фінансового моніторингу та зобов'язаний не рідше одного разу на місяць інформувати керівника про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті, у тому числі щодо: розробки та постійного поновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення з урахуванням вимог чинного законодавства та нормативних актів Уповноваженого органу; підготовки персоналу щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до Закону, шляхом проведення освітніх та практичних заходів; забезпечення проведення внутрішнього фінансового моніторингу [11].

Також слід звернути увагу, що з метою забезпечення реалізації норм вищезазначеного Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Згідно з Положенням відповідальним за організацію виконання вимог  законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник банку.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначені документи є документами з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу до них працівників банку визначається відповідальним працівником банку (філії) залежно від їх функціональних обов'язків за погодженням з керівником банку (філії) [2].

Правила внутрішнього фінансового  моніторингу розробляються банком з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, цього Положення, нормативно-правових актів Національного банку України, актів Уповноваженого органу, прийнятих на виконання та відповідно до цих законів, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, Базельського комітету банківського нагляду.

Програми здійснення фінансового  моніторингу розробляються та реалізуються банком для забезпечення функціонування внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Програми здійснення фінансового моніторингу розробляються банком відповідно до окремих напрямів його діяльності з обслуговування клієнтів і потребують постійного оновлення в процесі проведення фінансового моніторингу.

Програми здійснення фінансового  моніторингу мають містити визначені  законодавством України ознаки фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, інші ознаки таких операцій, які відповідно до специфіки та напрямів діяльності самостійно визначаються та поновлюються банком на постійній основі, а також з урахуванням відповідного довідника, формування та внесення змін до якого здійснюється Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Суб'єкт первинного фінансового  моніторингу має право відмовитися  від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.

Згідно зі статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами – юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України:

1. Клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

2. Клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

3. Клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку, на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень;

4. Осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок клієнту відкривається  та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи  і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

4. Зарубіжний досвід та шляхи вдосконалення та перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково-касових операцій у банку

Закони багатьох країн  у зв'язку з вимогою обов'язкової  ідентифікації забороняють відкриття  анонімних рахунків або рахунків на пред'явника. В останні роки Австрія, єдина країна серед держав ЄС, яка  дозволяла мати анонімні банківські рахунки, під тиском РАТР розробила  програму, що передбачає низку поетапних  кроків щодо їх скасування. З огляду на загрозу нового включення до чорного  списку країн, які сприяють "відмиванню" грошей, який щорічно оприлюднюється РАТР, про припинення з 31.12.2001 р. операцій по анонімних рахунках оголосив і  уряд Ліхтенштейну.

В окремих випадках законодавство  спеціально обумовлює, за яких умов не потрібно проводити ідентифікацію. Зокрема, в Греції така можливість передбачається для низки страхових операцій невеликого розміру і короткострокового  характеру, пенсійного страхування.

В Італії відповідно до закону № 143 від 03.05.91 р. перекази сум понад  €10 тис. дозволяються лише через агентства  уповноважених посередників, які  здійснюють реєстрацію та ідентифікацію  клієнта. Для тих осіб, які відмовилися  повідомити про операції з "відмивання" брудних грошей або від чийого імені вони здійснюють дану операцію, чи надають фальшиву інформацію, передбачається позбавлення волі на строк від 6 місяців  і штраф від €0,5 тис. до €5 тис. Закон містить опис механізму  обов'язкового оповіщення банківською  системою компетентних органів про  кожний переказ понад €10 тис. А законом № 689 від 24. і 1.81 р. визначено і механізм повідомлення про подібні операції міністра фінансів.

З метою запобігання «відмиванню» грошей фінансові установи Бельгії зобов'язані призначати службовця або створювати спеціальний відділ [7].

У Бельгії встановлено  суворий контроль з боку фінансових органів за переміщенням грошей. Так, під обов'язкову перевірку підпадають усі угоди на суму понад €10 тис. Усі відомості про фінансові  операції повинні зберігатися не менше 5 років. На порушників закону чекають  значні санкції, зокрема штраф до €1,25 мли.

Бельгійський парламент  на початку 2002 р. схвалив законопроект, що дозволяє уряду за ініціативою  Відомства з аналізу фінансової інформації різко обмежувати будь-які  фінансові операції з країнами і  територіями, законодавство чи політика яких визнані недостатніми у боротьбі з «відмиванням» грошей.

У Франції згідно із законом, прийнятим 08.02.2002 р., усі банки мають  повідомляти про будь-яку трансакцію з Науру або її представниками на суму понад €8 тис. Про контрзаходи  проти цієї республіки оголосили  також Іспанія, Нідерланди, Німеччина  і Сінгапур. Мова йде про перший міжнародний бойкот стосовно «пральні» з «відмивання» «брудних» грошей [3]. На основі вимог і рекомендацій Директиви ЄС по боротьбі з «відмиванням» капіталів у Великій Британії підготовлені «Керівні положення для фінансових структур по боротьбі з «відмиванням» грошей і «Регламент по боротьбі з «відмиванням» капіталів».