Фінансовий моніторинг в банках

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………...………………….3

 

1. Поняття та система здійснення фінансового моніторингу в банках…5
2. Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу………………………………………………………………..………9
3. Права та обов'язки банків як суб'єктів первинного моніторингу.......13
4. Зарубіжний досвід та шляхи вдосконалення та перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково-касових операцій у банку………....17

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………….………22

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………….………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Особливості правового статусу  банків та небанківських фінансових установ як фінансових посередників обумовлюють виконання банками  певних обов'язків як агентів держави  при здійсненні контролю за дотриманням  клієнтами законодавства. Зокрема, банки та небанківські фінансові  установи допомагають уповноваженим  державним органам при здійсненні контролю за дотриманням податкового  законодавства, валютного законодавства. Одним із таких напрямків є  запобігання відмиванню так званих «брудних» грошей, тобто, грошей, здобутих злочинним шляхом. Для цього у всьому світі створено систему фінансового моніторингу, який полягає у здійсненні контролю за операціями, що здійснюються фізичними та юридичними особами через фінансових посередників – банки та небанківські фінансові установи.

Серед міжнародних документів, які передбачають запровадження  системи фінансового моніторингу, необхідно виділити Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів  боротьби з відмиванням грошей (FАТF). Зазначеним документом передбачено  заходи, яких повинні вжити держави  для недопущення та протидії відмиванню грошей, одержаних злочинним шляхом. Особливо підкреслюється роль фінансових установ у цьому процесі. При  цьому обов'язок вживати відповідних  заходів покладається не тільки на банки, а й на небанківські фінансові  установи [4].

Метою даного реферату є обґрунтування фінансового моніторингу розрахунково-касових операцій в банку.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

1. Охарактеризувати касові операції банку;
2. Виявити особливості обліку касових операцій;
3. Проаналізувати «відмивання» грошей з залученням банківського сектора;
4. Вивчити світовий досвід боротьби з «відмивання» грошей в банківському секторі.

Над даною проблемою працювало  багато науковців, а саме: Барановський А., Власик Н., Соколовська В. та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та система здійснення фінансового моніторингу в банках

 

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Об'єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників;

Державний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Фінансовий моніторинг – це поняття, схоже з поняттям фінансового контролю, а також безпосередньо пов'язане з обов’язковими процедурами внутрішнього контролю в частині проведення фінансових операцій.

Фінансовий моніторинг поділяється  на обов’язковий і внутрішній.

Бсртольд Брсхт свою часу написав: «Якщо хочете вкрасти, купіть собі банк». У цьому вислові, звичайно, є частка істини. Проте на сьогодні і самі банки все частіше стають об'єктом злочинних посягань не лише з боку недобросовісних власників, а й національних та міжнародних організованих злочинних угруповань і окремих злочинців, особливо коли йдеться про намір «відмити» кошти, отримані незаконним шляхом. Ось чому, з огляду на значущість банківської сфери у забезпеченні життєдіяльності окремих країн і світового співтовариства в цілому, питанням боротьбі з «відмиванням» грошей у банківському секторі національної світової економіки слід приділяти першочергового значення [5].

Боротьба з «відмиванням» грошей у банківському секторі економіки проводиться за допомогою різних засобів. Серед них, зокрема, розробка і прийняття з метою дотримання у банківській практиці законів і різноманітних підзаконних актів, директив міжнародних економічних союзів, спеціальних правил, запропонованих провідними світовими банківськими установами, рекомендацій органів виконавчої влади окремих країн стосовно конкретних напрямів боротьби з цим явищем, впровадження відповідних систем контролю.

Окрім того, фахівцями з метою забезпечення дієвості боротьби з «відмиванням» грошей у банківському секторі економіці виділяються такі універсальні заходи, як перехід комерційних банків на використання міжнародних бухгалтерських стандартів, що забезпечать більшу прозорість і дозволять банківським установам, акціонерам і контролюючим органам бачити, що ж дійсно відбувається на рахунках; уніфікація міжнародних правил, що дозволить запобігти відпливу клієнтів у байки з менш жорсткими правилами. Поряд з цим такий підхід дасть змогу органам державної влади розробити ефективні правила і положення за максимального забезпечення права на особисту недоторканість мірою того, як вони будуть приводитися у відповідність до правил, що існують в інших країнах. І, нарешті, необхідно, щоб банки виявляти зацікавленість у співробітництві з державою, а держава, у свою чергу, – з банками.

Правові засади фінансового  моніторингу визначені у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» № 249-ГУ від 28.11.2002 р. [1].

Законом передбачено проведення обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу.

Обов'язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Внутрішній фінансовий моніторинг – діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до Закону, фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.

Відповідно система фінансового  моніторингу складається з двох рівнів: первинного та державного.

Банки та інші фінансові  установи є суб'єктами первинного фінансового  моніторингу.

Суб'єктами державного фінансового  моніторингу є:

1. Центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій;
2. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом.

Правовий статус Державного комітету з фінансового моніторингу Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу є Державний комітет з фінансового моніторингу, який діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 24 грудня 2004 р. 1527/2004. Держфінмоніторинг України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Держфінмоніторингу України, зокрема, є:

1. Участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;
2. Збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
3. Створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;
4. Налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечення суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими суб'єктами, та координує заходи, що проводяться в цій сфері, встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом, забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу [3].

 

2. Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

 

Законом України «Про запобігання протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», визначено ознаки, за наявності яких фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу. Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб’єктів господарювання, які проводять азартні ігри – 13000грн.), та має одну або більше ознак, визначених статтею 15:

1. Переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

2. Купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

3. Зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;

4. Переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

5. Зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

6. Зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

7. Відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

8. Переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

9. Обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

10. Проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях та ін.

Відповідно до Закону України  «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше зазначених ознак:

1. Заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема: