Фінансова система ринкового господарства

мобілізація коштів державою, за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів;

 виділення коштів у  формі інвестицій, дотацій, субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, держаних пенсій, державних допомог, відшкодування втрат.

Страхування - це окрема ланка фінансової системи, відображає відносини з приводу формування і використання страхових фондів. У фінансовій системі України воно займає проміжне місце між суб'єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб'єкти підприємництва, з іншого-досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягають контролю з боку Комітету з нагляду за страховою діяльністю, а управлінню - з боку Міністерства фінансів України.

Фінансовий ринок це важлива складова фінансової системи, яка посідає особливе місце. Специфічність цієї ланки полягає в тому, що вона приймає участь у русі грошових потоків через посередників-фінансово-кредитні установи. Фінансовий ринок виконує роль забезпечення, відокремлюється в окрему сферу. Поділяється на дві частини:

  ринок грошей, який  функціонує за допомогою кредитної  системи, основою якої є банківська  система; 

  ринок капіталів, інструментом  якого виступають цінні папери  та акції (акції надають право  власності, цінні папери, що не  дають права власності).  
      Перерозподіл фінансових ресурсів між галузями, регіонами, суб'єктами господарювання має об'єктивний характер і визначається ефективністю використання капіталу. Міжнародні фінанси охоплюють рівень світового господарства і складаються з:

  міжнародних розрахунків,  які характеризують рух вартості  між окремими країнами і базуються  на валютному регулюванні; 

  міжнародних організацій,  які характеризуються формуванням  і використанням фінансових ресурсів  світового та регіонального рівня; 

  міжнародних фінансових інститутів, які сьогодні виконують функції надання фінансової допомоги тим країнам чи зонам, що її потребують.  
      Такою є структура фінансової системи, та загальна характеристика окремих її сфер. Фінансова система та вивчення руху грошових потоків між її ланками дають можливість проводити аналіз фінансових відносин у суспільстві [3,c.146].

 

3.2. Особливості фінансової  системи України

      Кожна країна має свою особливу фінансову систему, яка визначається теоретичними засадами (сутністю фінансів як суспільного явища, сутністю фінансових ресурсів як матеріального носія фінансових відносин), станом розподільчих процесів в даній країні, правовим режимом, фінансово-економічним становищем. Розглядаючи структуру та засади побудови фінансової системи України можна виділити особливості її формування. Насамперед слід підкреслити, що кожна з ланок фінансової системи нині перебуває на неоднаковому рівні свого розвитку. А саме, неоднаковий рівень правового й організаційного забезпечення. Саме це свідчить про незбалансований характер фінансової системи України.  
      В сучасних умовах як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві провідне місце посідають державні фінанси, особливо бюджет. Саме тут за роки створення фінансової системи незалежної держави зроблені найбільш рішучі кроки. Але, в останні роки чітко проглядає тенденція до підвищення питомої ваги бюджету у перерозподілі валового внутрішнього продукту і фінансових ресурсів. В економічному контексті дана тенденція свідчить про зростання централізації фінансових ресурсів, збільшується їх частка, що знаходиться у розпорядженні держави. Це може негативно вплинути на економічні і соціальні процеси в народному господарстві України, тому, що може виникнути загроза перетворення бюджету з ефективного інструменту регулювання на просту фіскальну структуру в масштабах держави.  
Фінанси суб'єктів господарювання поки що перебувають у стадії трансформації, а розподіл прибутку на фонд споживання і фонд накопичення не відповідає оптимальним нормативам. Майже весь отриманий прибуток споживається, перетворився на додаткове джерело інфляції, а частка прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва надто мала. Необхідно розвивати регулюючий механізм, який сприяв би інвестуванню власних фінансових ресурсів у виробничу сферу. Фінансові інститути в Україні, які забезпечують функціонування системи страхування і фінансового ринку, перебувають на стадії формування. їх фінансова потужність досить слабка, довіра з боку суб'єктів господарювання та населення невисока, фінансовий механізм господарювання та управління складний. Найскладніші проблеми в Україні пов'язані з розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має обмежені обороти, активно проводяться операції з державними цінними паперами, а торгівля корпоративними цінними паперами перебуває на низькому рівні. Населення України майже не приймає участі в діяльності фондового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В економічній системі  ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для  господарських суб'єктів; з другого - воно генерує безперервність процесу  відтворення, його цілісність. Виходячи з останнього, ринок є складовою  частиною, компонентом ринкового  господарства. Ринкова економіка - це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є  механізмом, за допомогою якого товарно-грошові  відносини перманентне виявляються  у господарському житті, формуючи конкурентне  середовище, ринок є ефективним організатором  товарного виробництва. Суть кожного  ринкового господарства - додатковий продукт як конкретне вираження  підтвердження суспільне корисної праці.

Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб'єкта оперативно розробляти і здійснювати  ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення  її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів господарюючого суб'єкта.

Таким чином, сучасна розвинута  економіка будується на ґрунті різноманітності  форм організації виробництва. Ця різноманітність  спрямована на збільшення кількості  організаційних форм, що можуть ефективно  використовуватися у різних сферах і галузях виробництва. Можливості цієї різноманітності зумовлені  постійним розвитком поділу праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації, комбінування, диверсифікації виробництва, які забезпечують різні  комбінації їх сполучення, що в поєднанні  з сучасною науково-технічною революцією створює організаційно-економічні підвалини існування індивідуального  підприємства, дрібних підприємств, кооперативних, середніх і великих  підприємств (фабрика, завод), акціонерних (корпоративних) підприємств, компаній, концернів та інших форм господарських об'єднань та комбінацій.

Функціонування ринку  не можливе без здійснення підприємницької  діяльності, підприємства. Саме підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність складають основу ринку. Види і організаційні  форми підприємств, правила їх створення, реорганізація, реорганізація й  ліквідація установлені законодавством.

При цьому держава створює  рівні правові і економічні умови  для діяльності підприємств незалежно  від виду власності і організаційно-правової форми підприємства. Найважливішим  атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів  і послуг. Об’єктивними умовами  існування і функціонування ринку  є товарне виробництво – основа ринкової економіки, суспільний поділ  праці, економічна відокремленість  виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб’єктами господарювання, існування відповідної структури  та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового  середовища і психологічного клімату.

Між ступенем розвитку ринку  та його інфраструктурою існує пряма  залежність – чим більше розвинута  інфраструктура, тим розвинутіший ринок. Так створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно, з великим відхиленням. Товарних бірж, наприклад, у нас засновано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку. Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища.

Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують  люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна  на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний  стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має  надзвичайно важливе значення. При  написанні роботи поставленої мети було досягнуто.

 

 

 

Список використаної літератури

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Навч. посіб. – К.: НІОС — 2000. — 416 с.

2. Венгер, В.В. Фінанси  : навч.посібник/ В. В,Венгер. -К.: ЦУЛ, 2009. -432 с

3. Гроші, Фінанси, Кредит – Г.Г.Кірейцев, М.М. Александрова, С.О. Маслова // Навч.посібник, 2001р.- 312с.

4. Економічна теорія- Комарницький І.Ф., Чернівці, 2006. - 334 с.

5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 7-ме вид., випр. і перероб. –  К.: Знання-Прес, 2008. – 719 с.

6.Карлін М.І. Фінансова система України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 324 с.

7. Мамалуй О.О.Основи економічної теорії. Підручник. Київ.2006 рік

8. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – с. 463-476

9. О.П.Кириленко. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2002.-212с.

10.Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія) / В. М. Опарін М-во освіти і науки України Держ. вищ. навч. заклад Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана . – 4-те вид. без змін. – К. : КНЕУ 2007. – 240 с.

11. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко. Т.Н. Климко та ін.; за ред. А.А.Чухно. – К: Вища школа, 2001.- 606 с.

12. Політична економія: Навч. посібник/За ред. д.е.н.,професор Г.І.Башнянина і к.е.н., доцент Є.С.Шевчук.– 2-ге вид.,перероблене і виправлене.-Львів: “Новий Світ - 2000”, 2005. – 480 с.

13. Політична економія: Навч. посібник/ К.Т.Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.;За ред. Д-ра екон.наук.проф.К.Т.Кривенка.– 2-ге вид., без змін. - К.:КНЕУ,2008.–512с

14.Політична економія:Навч.посібник/За ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова.- К.:Академвидав, 2007, - 672с.(Альма-матер)

15.Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. Посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.

16.Фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ О.Р. Романенко С.Я. Огородник М.С. Зязюн А.А. Славкова. - 2-ге вид. переробл. і допов.. - К.: КНЕУ 2006. - 387 с.

17. Фінанси: Навч. посібник/ В.І.Осніщев, Л.І.Личкова, О.П.Близнюк та ін.;За ред. В.І.Осніщева. – 2-ге вид., перероб. і доп.- К.:Знання, 2008.-366с.

18. Фінанси: підручник. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін. ]; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.

19.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

20. Юхименко П. І., Федосов В. М., Лазебник Л. Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В. М. Федосова, С. І. Юрія. - К.: ЦУЛ, 2010. - 576 с.