Фінансова система ринкового господарства

 

Зміст.

Вступ. ………………………………………………………………………4

Розділ 1. Умови виникнення і сутність ринкового господарства ……...7

1.1. Умови виникнення ринкових  відносин……………………………...7

1.2. Ринкове господарство – компонент товарного господарства ……..9

1.3. Суб’єкти ринкового господарства…………………………………...14

Розділ 2. Сутність фінансової системи ринкового господарства………17

2.1. Зміст, структура та  функції фінансової системи……………………17

2.2. Теорії фінансування  ринкового господарства……………………....20

2.3. Форми фінансування  господарств…………………………………...24

Розділ 3. Стан фінансової системи в Україні……………………………27

3.1. Складові фінансової  системи України, їх характеристика………...27

3.2. Особливості фінансової  системи України…………………………..29

Висновки…………………………………………………………………...31

Список використаної літератури…………………………………………34

 

 

Вступ.

Трансформація України в напрямку ефективної ринкової економіки пов’язується, перш за все, з переходом до типової в розвинутих країнах системи взаємозв’язку виробництва і потреб, в якій останні реалізуються через свою платоспроможну форму – попит. Подібна спрямованість економічних реформ передбачає відмову від централізовано-планової моделі, зорієнтованої, в першу чергу, на досягнення необхідних обсягів виробництва, а не на забезпечення реальних потреб.

Ринок - досягнення всього людства  на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове  господарство є середовищем, “ атмосферою ” в рамках і за допомогою якого  відтворюються і панують відносини  товарного виробництва. Саме вони і  є тим «робочим одягом», в якому  діють економічні закони товарного  суспільного виробництва. З політико-економічної  точки зору ринкове господарство є обов’язковим, невід’ємним компонентом  товарного виробництва.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного  розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного  поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід  від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім  і до товарного обміну на ринку. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Трансформація фінансової системи  України у функціонування економіки  потребує відповідного теоретичного підґрунтя. Фінанси відображають сукупність складних і суперечливих взаємовідносин у  суспільстві. Усі дії суб’єктів  фінансових відносин мають бути узгоджені  як з позицій індивідуальних, так  і суспільних інтересів. Це вимагає  комплексного підходу до управління фінансами на основі формування в країні цілісної фінансової системи. Усі складові цієї системи - державні фінанси, фінансовий ринок, страхування, фінанси суб’єктів господарювання - мають функціонувати злагоджено і забезпечувати реалізацію завдань фінансової політики. Важливим при цьому є наявність у державі обґрунтованої та виваженої фінансової стратегії і тактики, що забезпечує цілеспрямований фінансовий вплив на темпи й пропорції соціально-економічного розвитку.

Мета дослідження полягає у  здійсненні комплексного політико-економічного аналізу фінансової системи ринкового  господарства, його структури.

Для досягнення цієї мети першочергове значення має чітке визначення й  реалізація таких завдань:

виникнення ринкових відносин;

визначити сутність, структуру  ринку;

ринкове господарство, як невід’ємний  компонент товарного виробництва;

визначити сутність фінансової системи;

форми фінансування господарств;

сучасний стан фінансової система в Україні.

Об’єктом дослідження  є фінансова система ринкового  господарства. Предметом дослідження є особливості товарно-грошових відносин, що виникають між продавцем і покупцем, і фінансових відносин, які є органічною складовою економічних відносин, яка виражає взаємодію і зв’язки у грошовій формі між суб’єктами економічної системи на різних рівнях.

Питання ролі  ринку в економічній системі знайшли чільне місце в дослідженнях найвидатніших економістів як минулого, так і сучасності. Серед них слід особливо відзначити роботи А. Сміта, Д. Рікардо, Дж.С. Мілля, К. Маркса, І. Фішера, Дж.М. Кейнса, М. Фрідмана. Не дивлячись на те, що автори належать до різних економічних шкіл, спільним для їх досліджень є визнання значної ролі ринку в досягненні рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Вагомий внесок у теорію державних  фінансів зробили такі відомі вчені, як А.Вагнер, Дж.М.Кейнс, А.Маршалл, А.Пігу, П.Самуельсон, Дж.Хікс, Д.Хьюмен, та багато інших. Серед досліджень у царині корпоративних фінансів та фінансового ринку виділяються роботи М.Міллера, Р.Мертона, С.Росса, М.Шоулза й інших учених. Теорії фінансів і проблемам окремих складових фінансової системи приділялося і приділяється багато уваги з боку вітчизняних та російських учених у дореволюційні часи, в радянський період та в умовах трансформації економіки й реструктуризації фінансової системи.

 

 

 

Розділ 1. Умови виникнення та сутність ринкового господарства

1.1.Причини виникнення ринкових відносин

Необхідною умовою виникнення і  розвитку ринкових відносин є первісне нагромадження капіталу. Вивчаючи особливості  формування і становлення капіталізму  як стадії розвитку суспільства, К. Маркс зазначав: "Первісне нагромадження є не що інше, як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва".

Відокремлення засобів виробництва  від виробника і зосередження їх у руках невеликої групи  людей сприяло розвитку капіталістичних  відносин, які поступово перетворились  на цивілізованішу форму — ринкові відносини. Але за своєю економічною суттю ці форми відносин близькі, бо мають на меті нагромадити грошову масу в руках тих, хто володіє засобами виробництва. В результаті первісного нагромадження капіталу формуються два нерівноцінні елементи: власники робочої сили, які бажають продати свою працю, та власники засобів виробництва. Що стосується України, то для неї, як і для інших постсоціалістичних країн, характерний процес поступового розшарування населення, в результаті чого виникає полярність у суспільстві. Утворився контингент людей, які мають можливості розпочати виробництво, відкривати магазини, створювати різні фірми і ринкові структури, де використовується наймана праця, витрати якої не повною мірою компенсуються розміром заробітної плати, а доходи, отримувані "хазяїном", значно перевищують сукупний дохід найманих працівників. Персоніфікаторами капіталу в Україні є власники приватних підприємств, комерційних банків, магазинів, компаній, пов'язаних з нафто- та автомобільним бізнесом, посередницьких компаній, фірм з продажу будівельних матеріалів і продовольчих товарів, а також закладів ігорного бізнесу з їх інфраструктурою, ділки тіньової економіки та ін.

Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.

Суб’єктами ринкових відносин є  споживачі, виробники і постачальники  ресурсів.

Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким  чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення  країни. За умов ринкової економіки  щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку.

Виробниками продукції  виступають підприємства — капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і  підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий ресурс постачають землевласники, працю — її носії — робітники, інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал постачають власники засобів виробництва — капіталісти, а підприємницькі здібності — підприємці.

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких  основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних  процесах мінімальна.

Домогосподарства виконують  дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками  всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.

Підприємства є другим основним компонентом приватного сектору. Підприємства — це основна ланка  народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з  метою одержання прибутку. Підприємства, як і домогосподарства вкрай різноманітні — від гігантів, таких як холдингова компанія , до крихітних майстерень.

У змішаній ринковій економіці  важливим суб’єктом ринкових відносин є держава (за визначенням західних економістів — уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки. Завдяки цьому функціонування приватного сектору на основі ринкової системи модифікується державним сектором різними способами, такими, наприклад, як перерозподіл доходу і багатства; коригування розподілу ресурсів, контроль за рівнем зайнятості та інфляції тощо.

Основними об’єктами ринкових відносин є:

1. товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;
2. робоча сила, або праця;
3. земля та інші природні ресурси;
4. нерухомість: будівлі, споруди, житло.

Ринкові відносини знаходять  своє втілення в такій категорії, як ринок [13, c.146].

 

1.2. Ринкове господарство – компонент товарного господарства

Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Саме вони і є тим "робочим  одягом", в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства.

З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного  виробництва. Отже, природа, економічний  зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

Ринкове господарство в країнах, в  економіці яких панувала адміністративно-командна система, практично не застосовувалось. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і структур господарського життя.

Аналіз відносин, що характеризуються категорією "ринкове господарство", слід здійснювати щонайменше в трьох аспектах: історико-цивілізаційному, об'єктно-суб'єктному та за фазами суспільного виробництва. Існує розмежування поняття "ринкове господарство" також за політико-адміністративними ознаками, що мають похідний характер.

У сучасній науковій літературі, в  політичних і законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюють з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.

В економічній системі ринкове  господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які  відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб'єктів; з другого - воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність. Виходячи з останнього, ринок є складовою частиною, компонентом ринкового господарства. Ринкова економіка - це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентне виявляються у господарському житті, формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.

Ринкова економіка передбачає чіткі  відповіді на такі запитання:

Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія, ресурси)? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Суть кожного ринкового господарства - додатковий продукт як конкретне  вираження підтвердження суспільне корисної праці.

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Вона не визнає стандартно-усереднених ставок і тарифів, зрівнялівки в оплаті праці.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатним зв'язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб'єкта оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів господарюючого суб'єкта.

Загальнолюдська практика господарювання виробила два фактори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сумлінно й високоефективно. Це, з одного боку, реальна можливість значного економічного зиску, відчутного виграшу на основі підприємливих управлінських задумів та гнучких багатоваріантних маневрів, а з другого - цілком реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за рішення, що приймаються.

Можливість економічного провалу визначається реальними умовами господарської діяльності, рівнем наукової зваженості запрограмованих маневрів. Будь-яка форма господарювання й підприємницької діяльності, що припускає підвищення витрат виробництва або відстає щодо оновлення продукції, призводить до втрати споживачів на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків і, якщо не буде прийнято ефективних заходів, - банкрутство.

Ринкова економіка - це сфера прояву та відтворення відносин товарного  виробництва. Оскільки ринкове господарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуванням товарного виробництва, як, і навпаки, останнє наповнюється ринковими відносинами, то можна вважати, що ринкова економіка є не що інше, як товарне виробництво.

Товарно-грошові відносини визначаються тими об'єктивними засадами, які  відтворюються господарським життям суспільства. Це, в свою чергу, відбиває діалектику продуктивних сил і виробничих відносин, а в певній частині є  матеріалізованим підсумком поглядів та уявлень господарських суб'єктів.