Фінансові інвестиції

г - річна ставка дохідності, коефіцієнт;

n – кількість періодів.

У фінансових розрахунках часто виникає потреба в оцінці поточної вартості майбутніх грошових потоків (РV). Метою цієї процедури є визна­чення цінностей майбутніх надходжень від реалізації того чи іншого проек­ту з позицій поточного моменту.

Процес конвертування грошових коштів, що планується одержати у майбутніх періодах в їх поточну вартість, називають операцією дисконту­вання. Процентна ставка, що використовується у розрахунку РV, має назву дисконтної ставки.

Дисконтування при простих відсотках здійснюється за формулами:

❖                 для довгострокових операцій:

❖                 для короткострокових операцій:

Дисконтування за схемою складних відсотків здійснюється за фор мулами:

❖                 для операцій при нарахуванні відсотків один раз на рік:

❖                 для операцій, при нарахуванні відсотків m-раз на рік:

                                                                                                                                            [4, ст.125]

Окремим випадком грошових потоків є аннуітет (або фінансова ре­нта) - це рівні грошові потоки, що здійснюються з однаковою періодичніс­тю.

Узагальнюючими показниками ренти є нарощена (майбутня) сума ренти та сучасна (поточна або приведена) рента.

Нарощена сума ренти - це сума усіх членів потоку платежів з нара­хуванням на них відсотків в кінці строку, тобто на дату останньої виплати. Цей показник показує, який розмір буде мати капітал, який вноситься через рівні проміжки часу протягом усього строку ренти з нарахованими відсот­ками.

Майбутня вартість звичайного аннуітету (FVAn) протягом періоду n визначається за формулою:

                                                                                    або

де Р - періодичні надходження, рівні за розміром грошові потоки;

Показник, який характеризує майбутню вартість однієї грошової одиниці в кінці строку реалізації інвестиційного проекту називають коефі­цієнтом нарощування ренти або коефіцієнтом накопичення грошової оди­ниці за період і визначається він за формулою:

Оцінювання ефективності фінансових інструментів здійснюється зіс­тавленням обсягу інвестиційних витрат і суми грошових доходів, основу яких становлять суми періодично виплачених за ними відсотків (на внески до статутних фондів; депозитні вклади; за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) та дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами).

Вартість цінних паперів визначається залежно від порядку отримання доходів і залежить від трьох факторів: грошового потоку за цінними папе­рами; темпів приросту грошових потоків; ризику або непевності грошового потоку.

З них найбільш невизначеним чинником є оцінка ризику, особливо за умов нестабільності економіки. Саме тому, під час оцінювання вартості цінних паперів, дисконтна процентна ставка має враховувати рівень ризику.

Для визначення ринкової (поточної) ціни акцій та облігацій слід при­вести майбутні грошові потоки до теперішньої вартості, дисконтувавши їх за відповідною ставкою, яка враховує всі аспекти ринку. Таким чином, ці­ною акції чи облігації є теперішня вартість її майбутніх грошових потоків. Щоб обчислити грошові потоки, слід взяти останні показники, що характе­ризують розмір грошових потоків, і скоригувати їх щодо реальних темпів приросту.

Грошовий потік від простих чи привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом ціни акції. Грошовий потік від обліга­цій чи довгострокових цінних паперів, які випускаються одержувачем пози­ки, складається з суми доходу, яку одержує покупець облігацій за рік. [4,129]

У цілому оцінювання внутрішньої вартості активу складається з трьох етапів:

1)                обчислення визначеного або оцінювання невизначеного очіку­ваного грошового потоку та оцінювання ймовірності отримання цього грошового потоку інвестором;

2)                визначення процентної ставки для дисконтування очікуваного грошового потоку;

3)                безпосереднє обчислення теперішньої вартості грошового потоку з використанням величини грошового потоку та процентної ставки.[8,ст.34]

Оцінка акцій

Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оцінюван­ня інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інстру­ментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, які пов'язані не тільки з поточним фінансовим становищем корпо­рації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності. Ринко­ву вартість акцій конкретної корпорації насамперед формують чин­ники, безпосередньо пов'язані з діяльністю корпорації та з очікування­ми учасників ринку щодо перспектив її розвитку. [8,ст.35]

Для інвесторів важливим є визначення вартості простих акцій, оскі­льки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акцій. Майбутні гро­шові потоки за простими акціями можуть складатися із суми нарахованих дивідендів (якщо ці цінні папери будуть використовуватись протягом невизначеного періоду) та із суми нарахованих дивідендів і прогнозної вартості реалізації фондового інструменту (якщо вони будуть використовуватись протягом заздалегідь обумовленого періоду).

На практиці існують такі моделі оцінки вартості акцій.

1)                Оцінка акцій з постійними дивідендами:

де D - річний дивіденд;

К - ставка дохідності акції.

2)                Оцінка акцій з постійним приростом дивідендів (Модель Гордона):

де D - сподівані дивіденди на акцію через рік, (К+ g) - темп приросту дивідендів.

3)                Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів:

де Dn - сподіваний щорічний дивіденд на акцію. [4,ст. 129-130]

Оцінка боргових цінних паперів (облігацій)

Основними параметрами боргових цінних паперів (насамперед облі­гацій) є номінальна ціна, терміни сплати основного боргу, норма доходу, термін та порядок сплати відсотків. Номінальна ціна (вартість) - це ціна боргового цінного паперу на час його погашення. Термін сплати основного боргу (термін погашення) - це дата, коли той, хто випускає цінні папери, має повернути інвестору їх повну (номіна­льну) вартість. Норма дохідності - це розмір відсотку, що сплачується, або це ку­понна ставка, яку позначено на купонному листі. Термін та порядок сплати відсотків визначає регулярність їх спла­ти протягом року.

Ринкова вартість відсоткової облігації (PV) визначається за форму­лою:

де Do- сума відсотків за облігацією за кожен рік; N0- номінальна вартість облігації;

r - середня ставка дохідності на ринку або дисконтна ставка; п - кількість періодів, які залишилися до погашення облігації.

Для оцінки ефективності фінансових операцій із векселями вико­ристовують такі розрахунки:

1.                Сума процентів - дохід (Iв) нараховується на основі річної проце­нтної ставки та періоду обігу векселя за такою формулою:

де Ів - вексельний дохід, грн.;

ів - річний відсоток по векселю, коефіцієнт; і - кількість днів обігу векселя;

рн- номінал векселя, грн.

2.          Дисконтний дохід (Id — різниця між номіналом векселя та дискон­тною ціною (ціною придбання векселя) визначається за такою формулою:

де Рпр ціна придбання векселя.

3.                 Дохідність векселя (Ід) за строк позики визначається за формулою:

4.                 Дохідність векселя за рік:

де t — кількість днів обігу векселя.

5.              При продажу фінансового векселя на ринку цінних паперів до за­кінчення строку боргового зобов'язання дохід ділиться між продавцем та покупцем. Дохід, який одержить покупець ( І п о к ), розраховується за форму­лою:

де Іпок- дохід покупця, грн.;

іг - ринкова ставка на момент угоди за борговими зобов'язаннями такої строковості, яка залишилася до погашення векселя, грн.;

Рн - номінальна ціна векселя, грн. ;

t - кількість днів до погашення векселя. [4, 132]

Основою для прийняття інвестиційних рішень є співвідно­шення ризику і доходу. Оцінка ризикованості і доходу — це та основа, на якій базуються раціональні й розумні рішення про вкладення грошей. Пояснити значення ризику допоможе та­кий приклад. Відомо, що покласти гроші на рахунок в ощад­ний банк надійніше, ніж грати на іподромі. Банківські депози­ти дають нехай і невисокий, але постійний річний відсоток, гарантований зобов'язаннями банку і страхових корпорацій, а це надає впевненості, що відсотки на депозит і сам депозит зав­жди будуть повернуті. Доходи ж від виграшів на тоталізаторі на іподромі дуже невизначені, нестійкі й ризиковані. Тому, якщо внески в різні проекти будуть мати однакову віддачу, то обирають менш ризикований проект.

Співвідношення ризику і доходу має бути таким: віддача від вкладених грошей повинна пропорційно відповідати ризи­кованості внеску. Інакше кажучи, інвестори повинні одержати компенсацію за ризик.[7,ст. 98]

Отже, оцінювання ефективності того чи іншого інструменту інвестування зводиться до оцінювання його реальної вартості, яка забезпечує отримування очікуваної норми прибутку.

3.                  Шляхи підвищення ефективності фінансового інвестування в Україні.

Деякі автори пропонують поділити фінансовий ринок на ринок капіталів, що охоплює середньо- та довгострокові банківські кредити,  ринок цінних паперів (акції й облігації) і грошовий ринок, тобто ринок короткострокових кредитів (обліковий, міжбанківський і валютний). Найбільш загальна структура фінансових ринків, де виникають і обертаються інвестиційні (фінансові) ресурси, подана на рис. 3.1.

В Україні, як і в цілому світі, стан фондового ринку відбиває стан розвитку економіки в цілому. Він характеризується несформованими традиціями і правилами роботи, що зумовлює потребу в запровадженні системи ефективного регулювання й управління, насамперед з боку держави.[12]

У закордонній практиці інвестиційний ринок часто ототожнюють з фондовим ринком, оскільки основною формою інвестицій є інвестиції в цінні папери. Перелік видів цінних паперів, що можуть випускатися та обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. Відповідно до цього Закону, до випуску та обігу в нашій країні допущено: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, місцевих позик, підприємств, казначейські зобов’язання держави; ощадні сертифікати; інвестиційні; векселі; приватизаційні папери.[10]

Перераховані в Законі цінні папери є традиційними, і в їхній основі лежать майнові права на будь-який актив (зазвичай на товар, гроші, капітал, майно, різні ресурси тощо).

Окрім традиційних цінних паперів, існують інструменти фондового ринку, що поєднують у собі елементи кількох видів цінних паперів або являють собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до якоїсь однієї категорії. Такі інструменти отримали назву похідних цінних паперів (деривативів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 30.02.96 р. № 448/96-ВР, «похідні цінні папери — це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний із правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів».[10]

Сьогоднішній стан розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з другого - залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. Ефективність ринку цінних паперів залежить від ступеня розвитку та можливостей його інститутів.[11]

Основні організаційно-економічні важелі ефективного формування і реалізації фінансових інвестицій підприємств та організацій показано на рис. 3.2. [9, ст.147]