Фінансові інвестиції

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..2

1.                  Сутність та форми фінансового інвестування………………………4

2.                  Методи оцінки ефективності фінансового інвестування…………..14

3.                  Шляхи підвищення ефективності фінансового інвестування в Україні……………………………………………………………………………….24

Висновки………………………………………………………………………32

Список використаної літератури. …………………………………………..34

Вступ

              За сучасних економічних відносин діяльність підприємства викликає  увагу великої кількості організацій, фізичних та юридичних осіб, що зацікавлені у подальшому його функціонуванні, особливо фінансовому стані.

Пріоритетним напрямком функціонального спрямування діяльності підприємств є залучення реальних інвестицій. Але під час окремих етапів розвитку підприємства доцільним є  використання фінансових інвестицій. Першим напрямком використання фінансових інвестицій є отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами, другим — їх протиінфляційний захист.

Для України поняття фінансових інвестицій є новим та використовується порівняно недавно – з кінця 1980-х років, коли в державі були введені цінні папери та почали розвиватися нові економічні відносини, пов’язані із участю одних підприємств у формуванні статутного капіталу інших. Але відсутність ґрунтовних теоретичних напрацювань та практичного досвіду призвели до того, що на разі немає чітко виражених методик оцінки ефективності та обліку різних видів фінансових інвестицій. Як наслідок майбутнє вдосконалення оцінки ефективності фінансових інвестицій та їх обліку є суттєвою проблемою, що потребує вирішення у зв’язку із подальшим залученням інвестицій у розвиток ринку цінних паперів та реорганізацію підприємств. Сучасні умови ставлять нові завдання, вимагають комплексного підходу до розв’язання проблем, пов’язаних зі зміною інвестиційної політики в Україні, реформуванням національної системи обліку і звітності. Саме ці проблеми та мотиви зумовили вибір теми даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження є роль інвестування у функціонуванні підприємства.

Предметом дослідження є суть,  форми та оцінка  ефективності фінансового інвестування.

Метою курсової роботи є вивчити та обґрунтувати суть,  форми та оцінку  ефективності фінансового інвестування.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:
– дослідити сутність поняття "фінансові інвестиції";
– охарактеризувати форми фінансових  інвестицій;
– обґрунтувати необхідність оцінки ефективності фінансових інвестицій;

– дослідити чинники підвищення ефективності фінансового інвестування в Україні;
– зробити висновки щодо  сучасного стану фінансового інвестування в Україні.

            Методи дослідження у ході написання курсової роботи: методи системного, економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок.

1. Сутність та форми фінансового інвестування.

Аналіз вартості цінних паперів у портфелі банків за останні декілька років показав, що  у середньому майже половину обсягу фінансових коштів економіки України становлять інвестиції.

Інвестиція (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.[1] Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим оскільки він не є реальним багатством і не має ре­альної вартості.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

Основним поняттям, що стосується фінансових інвестицій є «фінансовий ринок». Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, а й значну кількість форм кредитних відносин. Беручи до уваги форми обороту грошо­вих ресурсів на фінансовому ринку, в його складі можна виді­лити ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів становить сукупність відносин ци­вільно-правового характеру, що опосередковують рух капіта­лів у формі цінних паперів. Він доповнює у структурі фінан­сового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним. Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій:

1.                  Забезпечують таку взаємодію покупців та продавців фінан­сових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінан­сові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.

2.                  Фінансові ринки запроваджують механізм викупу в інвес­торів належних їм фінансових активів і тим самим підвищу­ють ліквідність цих активів.

3.        Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кре­диторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.[2, ст.11-12]

Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові активи, називають інвесторами та влас­никами фінансових активів — акцій, облігацій, депозитів тощо. Тих, хто залучає вільні фінансові ресурси через випуск та продаж інвес­торам фінансових активів, називають емітентами таких активів. Кожен фінансовий актив є активом інвестора — власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив. [2, ст.11]

За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо. [1]

Переважно поняття фінансові інвестиції пов’язане з цінними паперами. Переважна більшість фінансових інструментів підпадає під поняття цінних паперів. Згідно із Законом України "Про цінні папери і фон­дову біржу" цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Поняття цінних паперів іноді використовують у більш широкому розумінні. Так, цінні папери, що вважаються такими відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", називають цінни­ми паперами першого роду, або основними. Похідні фінансові ін­струменти називають цінними паперами другого роду, або деривативами. [2,ст.38]

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів.

Найнадійніший, за оцінками фінансових аналітиків, вид цінних паперів — об­лігації. Облігації — це боргові документи корпорацій і уряду. Влас­ник облігації одержує доход за заздалегідь обговореною ставкою, який звичайно виплачується раз на півроку, плюс номенклатурна вартість облігацій. [ 5, 104] Їхні види істотно роз­різняються між собою прибутковістю, терміном та цільовим призначенням. Емі­тент несе зобов'язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу. Власники облігацій не мають прав в управлінні емітентом.[3, ст.276]

Облігації всіх видів роз­повсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Випускаються облігації двох видів:

1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик;

2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Акція є фінансовим інструментом, що свідчить про внесення засобів в акціонер­не товариство і надає її власнику право одержання частини прибутку у вигляді диві­дендів. Акції не мають установленого терміну обігу, вони бувають іменні і на пред'яв­ника. Розрізняють також акції підприємства, трудового колективу, акціонерного то­вариства.

Акція має вартість і приносить дохід тому, хто нею володіє. Розрізняють номіналь­ну вартість, яку вказано на бланку акції, ринкову вартість, яка складається на ринку і за якою акція продається. На вартість акцій безпосередній вплив справляє їхня дохідність, яка у свою чергу, залежить від дивідендів. Дивіденд — це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді частки від вартості належних їм акцій. Дивіденди виплачуються з прибутку минулих років після погашення інших зобов'язань за рішенням ради директорів корпорації або загальних зборів акціонерів.

Фінансові ф'ючерси — стандартні термінові контракти, що укладаються між емітентами (продавцями) і інвесторами (покупцями) з метою купівлі-продажу в май­бутньому цінних паперів чи фінансових інструментів за зафіксованою раніше ціною. У більшості випадків такі угоди здійснюються на фондовій біржі і припускають стра­хування ризиків.

Варрант — цінний папір, що дає власнику право на покупку реальних цінних  паперів, він призначений сприяти перерозподілу діючих капіталів. Варрант — це фінансовий інструмент, що дає його власникові право купувати цінні папери за обу­мовленою ціною протягом визначеного терміну чи безстроково. [3, ст.277]

Ощадні сертифікати — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Вексель — це цінний папір, що засвідчує незабезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг, який може бути сплачений як самим боржником (простий вексель), або боржником чи іншою особою (переказний вексель). Розрізняють векселі двох типів: комерційні, забезпечені товарним покриттям, які враховуються комерцій ними банками, і банківські — дружні (бронзові), що не мають товарного покриття, або фінансові векселі, що купуються банками. Крім того, існують державні векселі терміном на 3.6 і 12 місяців, що не містять процентних купонів і реалізуються зі зниж­кою з номіналу, а викуповуються по повній номінальній вартості. [3, ст.278]

В Україні можуть емітуватися та перебувати в обігу такі види цінних паперів:

•                      акції;

•                      облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;