Фінанси акціонерних товариств

Зменшення загальної  суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), потребує аналізу того, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:

збитки від реалізації продукції і від позареалізаційних  операцій;

нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі невіднесення їх на винних;

витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні  заходи у розмірах, які перевищують  новостворені відповідні цільові фонди;

зменшення суми короткотермінових і довготермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів.

Фінансова стійкість підприємства не може забезпечуватися за нераціонального  використання фонду основних коштів і фонду оборотних коштів. При  аналізі цього питання треба  виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею.

Про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать:

неоптимальне з точки  зору кінцевих результатів діяльності співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів (передусім  стійка тенденція до зниження питомої  ваги активної частини);

наявність невстановленого  протягом тривалого часу устаткування;

зниження коефіцієнтів змінності роботи устаткування (що, як правило, свідчить про наявність  зайвого устаткування);

витрати на реконструкцію  та модернізацію основних засобів при  низьких показниках ефективності проектів або зовсім без розрахунків їх ефективності;

наявність на балансі  підприємств залишків незавершених капітальних вкладень з простроченими  термінами введення в експлуатацію.

Нераціональне використання оборотних коштів найчастіше виражається  у:

систематичному накопиченні понаднормативних залишків виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Якщо ці залишки створені не за рахунок банківських кредитів, фінансовий стан підприємства тяжкий, бо на покриття цих запасів воно втягує або кошти, призначені на інші цілі (з фонду основних коштів), або не виконує своїх фінансових зобов'язань перед кредиторами, що загрожує банкрутством;

зростанні дебіторської заборгованості всіх видів, насамперед заборгованості покупців за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Залучення у господарський  оборот позикового капіталу у вигляді  банківських кредитів та інших позичок  є нормальним явищем фінансово-господарської  діяльності суб'єктів підприємництва.

Поділ загальної суми фінансових ресурсів підприємств на власні й залучені, тобто питома вага позикового капіталу у всьому капіталі, який використовується, залежить від безлічі факторів, таких, наприклад, як галузь діяльності підприємства, рівень сезонності, тактичні і стратегічні завдання, які стоять перед підприємством на тому чи іншому етапі його розвитку, ступінь довіри до підприємства з боку банків, інших кредиторів. За всіх умов підприємство повинне дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов'язання власними коштами. Показником, який характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової "автономії"), є коефіцієнт, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Він визначається так [12]:

Кфнз=Квл/К,                                                                 (2.5)

де Кфнз - коефіцієнт фінансової незалежності підприємства;

Квл - сума власних основних і оборотних коштів;

К - весь капітал (власний  і залучений).

В аналізі використовується також показник, який характеризує питому вагу залученого капіталу у  загальній сумі власних і позикових коштів підприємства (коефіцієнт фінансової напруги - Кфн) [12]:.

Кфн=Кзал/К,                                                              (2.6)

де Кзал - позиковий  капітал у складі фінансових ресурсів підприємства.

Якщо показник Кфнз падає  нижче значення 0,5, а показник Кфн відповідно перевищує значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна.

У таблиці 2.2 наведено розрахунок показників фінансової незалежності підприємства, а саме коефіцієнт фінансової незалежності підприємства та коефіцієнт фінансової напруги.

Таблиця 2.2.

Розрахунок показників фінансової незалежності АТЗТ Стальсервіс"

Показник	Значення на початок
	2001р.	2002р.
Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства	0,84	0,9
Коефіцієнт фінансової напруги	0,16	0,1

 

Дані таблиці 2.2 дозволяють зробити висновок про покращення стану фінансової незалежності АТЗТ "Стальсервіс" на початок 2002 року у порівнянні з початком 2001 року. Про це свідчить як збільшення коефіцієнту  фінансової незалежності на 6%, так і  зниження коефіцієнту фінансової напруги також на 6%. Наведені вище розрахунки дають змогу охарактеризувати фінансову стійкість АТЗТ "Стальсервіс" як добру.

Отже, фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними, так і позиковими.

 

 

 

 

2.2.Аналіз ліквідності  і платоспроможності акціонерного  товариства

 

 

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність. Під терміном "ліквідність" прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами і державою. Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.

Існує два підходи до визначення ліквідності. Перший з цих підходів передбачає аналіз здатності підприємства виконати всі без винятку зобов'язання, взяті на себе, які випливають з його статуту та інших засновницьких документів, включаючи, зокрема, захист майнових інтересів усіх власників. Другий підхід трактує ліквідність лише як здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.

Розраховують наступні показники ліквідності [12].

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань.  Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за 1. Зростання його - позитивна тенденція. Обчислюється за формулою:

КПз=ПА/ПЗ,                                                                 (2.7)

де КПз - коефіцієнт покриття загальний;

ПА - поточні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття загальному, але обчислюється за вужчим колом поточних активів. Значення його повинне наближатися до 1. Він визначається за формулою:

КЛш=ГРА/ПЗ,                                                              (2.8)

де КШЛ - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ГРА - грошові засоби, розрахунки і інші активи.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Показує, яку частину  короткострокових зобов'язань може бути за необхідністю погашено негайно. Рекомендована нижня межа дорівнює 0,2. Розраховується за формулою:

КЛа=ГЗ/ПЗ,                                                                   (2.9)

де КЛа - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГЗ - грошові засоби.

Для аналізу ліквідності AT "Стальсервіс" станом на початок  і кінець 2000 року складена таблиця за даними бухгалтерського обліку (табл.2.3).

Таблиця 2.3.

Аналіз показників ліквідності  АТЗТ "Стальсервіс"

Показник	Станом на
	поч. р.	кін. p.
Коефіцієнт покриття загальний	1,56	3,18
Коефіцієнт швидкої  ліквідності	0,83	1,94
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,02	0,06

 

Розрахунки, проведені  за даними АТЗТ "Стальсервіс", свідчать про поліпшення стану загальної  ліквідності. Зокрема, значно зросли коефіцієнт покриття загальний і коефіцієнт швидкої ліквідності. Стосовно коефіцієнта абсолютної ліквідності, то слід зазначити, що хоча протягом звітного періоду він і зріс, але все ще залишається меншим за рекомендовану нижню межу. Основними факторами, які зумовили поліпшення стану ліквідності є:

збільшення наявності  грошових коштів у вільному вигляді;

збільшення питомої  ваги активів, які можна швидко перетворити  на гроші та зменшення питомої  ваги вартості об'єктів основних засобів  та інших позаоборотних активів;

значне зменшення прострочених і термінових зобов'язань підприємства перед кредиторами.

Основні фактори, які  підвищують ліквідність:

обмеження вкладень капіталу у важколіквідні  і недопущення вкладень у неліквідні активи;

наявність чистих активів у розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов'язань, строки сплати за якими  настали або настають у найближчий час;

залучення у господарський  обіг позикових коштів на максимально тривалі терміни.

Для характеристики фінансової стійкості  підприємства важливо визначити  його готовність постійно виконувати свої фінансові зобов'язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. Рівень платоспроможності підприємства визначається за формулою:

Кпс=ЧЛА/ПКт,                                                                  (2.10)

де Кпс - коефіцієнт платоспроможності;

ЧЛА - "чисті" ліквідні активи (гроші, цінні папери);

ПКт - короткотерміновий (поточний) позиковий капітал, строк  повернення якого настав або настає впродовж кількох днів.

Коефіцієнт платоспроможності  АТЗТ "Стальсервіс" на початок 2000 року дорівнював 0,03, а на кінець року - 0,1.

Підприємство для підтримання  своєї платоспроможності повинно  так будувати свої платіжні стосунки з кредиторами, щоб цей показник постійно перебував на рівні 1. Якщо показник Кпс<0,5, це означає, що платоспроможність підприємства дуже низька. Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

недоїмок з платежів до бюджету;

простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї  платежів;

непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

 

2.3. Оцінка запасу фінансової  стійкості акціонерного товариства

 

 

Під час аналізу фінансового  стану підприємства необхідно знати  запас його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою попередньо всі витрати підприємства слід розбити  на дві групи в залежності від об'єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні витрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об'єму  виробництва продукції. Це витрати  сировини, матеріалів, енергії, палива, зарплати робітників на відрядній оплаті праці, відрахування і податки від зарплати і виручки і т.д.

Постійні витрати не залежать від  об'єму виробництва і реалізації продукції. До них відносяться амортизація  основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених відсотків  за кредити банку, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, зарплата персоналу підприємства на погодинній оплаті і т.д.

Постійні витрати разом з  прибутком складають маржинальний доход підприємства.

Поділ витрат на постійні та змінні і  використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна для того, щоб перекрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, як не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.