Фінанси акціонерних товариств

Отже, акціонерна форма  організації підприємництва дає  змогу найбільш ефективно використати фінансові ресурси компанії, швидко здійснити концентрацію капіталу, залучити до співволодіння та управління велику кількість людей, і це, в свою чергу, спонукає їх до зацікавленості в кінцевих результатах праці.

За допомогою акціонерної форми  організації бізнесу можна не тільки обмежуватись національним виробництвом, а й створювати міждержавні підприємницькі структури через спільні підприємства.

 

 

 

1.3. Формування  та розподіл прибутку в акціонерних  товариствах

 

 

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Прибуток є об'єктивною економічною  категорією. Тому на його формування впливають  об'єктивні процеси, що відбуваються у сфері виробництва й розподілу  суспільного продукту, національного  доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат  фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників (залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин і т.д.).

На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції; обчислення й калькулювання собівартості продукції;

визначення позареалізаційних  прибутків і витрат; визначення балансового прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від  господарської діяльності після  покриття матеріальних та прирівняних  до них витрат і витрат на оплату праці.

Узагальнюючим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Отримання  балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції. Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції визначається відніманням з виручки від реалізації суми ПДВ, акцизного збору, мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але яка пов'язана з реалізацією  матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Це операційні доходи та витрати підприємства.

По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних  прибутків і виникненням позареалізаційних  витрат підприємств.

Базове підприємство "Стальсервіс" протягом  2000-2001  років отримувало прибуток: 2000» році - 2,1 тис. грн., 2001 році - 2,4 тис. грн. (додаток 6,7 ). За останній рік на підприємстві прибуток незначно збільшився. Це, в першу чергу, пов'язано із збільшенням об'ємів реалізації продукції підприємства, та зменшенням витрат на її виробництво.

Отриманий прибуток підприємства може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом  формування  фінансових ресурсів  самих  підприємств  і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством  прибуток є об'єктом розподілу (додаток 4). У розподілі прибутку можна  виділити два етапи. Перший етап -це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні  підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення.

Чистий прибуток, одержаний  після зазначених розрахунків, залишається  у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання: або шляхом попереднього формування цільових грошових фондів, або   спрямовуючи кошти на фінансування витрат (додаток 4 ).

При розподілі чистого  прибутку AT певна її частка повинна бути виплачена засновникам та іншим акціонерам в якості доходу по цінним паперам, якими вони володіють. В Україні порядок виплати доходів по цінним паперам, які випускаються акціонерними товариствами, регулюються Законом України “Про господарські товариства” [ 1 ]. Нині використання чистого прибутку визначається самостійно кожним суб'єктом господарювання.

На отримання доходів  по акціям їх власники мають право, коли цінні папери придбані не менше  ніж за 30 днів до виплати дивідендів. Розмір дивіденду залежить від величини прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інвестиційної політики AT, виду і кількості акцій.

Через ринкову ціну акції  визначають рейтинг AT, який в свою чергу, визначає спроможність товариства до залучення позичкового капіталу або до додаткового випуску акцій. Крім дивідендів, власники акції можуть одержати доход (у вигляді курсової різниці), якщо вони продадуть акції дорожче, ніж їх купили.

По привілейованим акціям встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих  акцій. Фіксований дивіденд виражається  або в процентах від номінальної вартості, або в грошах з розрахунку на одну акцію. Згідно Закону України “Про господарські товариства” [ 1 ] статті 1 привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна AT у випадку його ліквідації. Ці акції надійні, однак вони практично не допускають збільшення дивідендів, тобто нарощування доходів.

Привілейовані акції  поділяються на:

зворотні - коли товариство залишає за собою право їх випуску  на певних умовах. Ціна за якою купується акція не повинна перевищувати їх номінальної вартості та премії, що є свою роду компенсацією за викуп;

незворотні - акції не можуть бути оплачені доти доки існує  товариство, що їх випустило.

Прості акції дають власникові право одного голосу на загальних зборах акціонерів, розмір дивідендів по них не фіксується, але залежить від фінансового стану AT і сплачується з прибутку в останню чергу, тобто після сплати процентів, податків і фіксованих дивідендів.

Корпорації проводять  дивідендну політику згідно зі статутом та економічними цілями певного періоду.

Під час прийняття  рішень у галузі дивідендної політики адміністрація корпорації стикається з певними обмеженнями. Вона має  враховувати:

свою заборгованість по випущених раніше облігаціях;

виплату дивідендів по привілейованих акціях, бо вона здійснюється до виплати  по звичайних акціях, тобто запобігати "послабленню" капіталу. Це обмеження  спрямоване на захист інтересів кредиторів корпорацій.

достатність грошових фондів корпорації для виплати з них дивідендів;

загрозу "податкових покарань" за неправильно обчислені доходи.

Дивіденди по акціям виплачуються за підсумками року у порядку, який передбачений статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, який залишається  в його розпорядженні після сплати податків, інших платежів в бюджет, які передбачені чинним законодавством України та процентів за банківський кредит.

Положення про виплату  дивідендів по акціях забороняє оголошувати  та виплачувати дивіденди, коли AT неплатоспроможне або може стати таким після їх сплати. Однак, коли загальні збори акціонерів виплату оголошувати то товариство не вправі від неї ухилятися.

Дивіденди виплачуються в грошовій формі, акціями, облігаціями, товарами. Рішення про це приймає  Рада директорів або загальні збори акціонерів.

Наприклад, за 2001р. Рада директорів складала 0,1 млн. грн.

Згідно загальноприйнятої  світової практики дивіденди по акціях сплачуються протягом 30 днів. В Україні  середній термін виплати дивідендів складає 4-6 місяців.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь народного господарства, установленні законодавством умови обліку фінансових результатів.

 

2. Аналіз фінансової діяльності акціонерного товариства

 

2.1. Аналіз фінансової  стійкості акціонерного товариства

 

 

Функціонуючи в ринковій економіці  як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати  такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Коло найважливіших показників діяльності підприємств і показників, які характеризують стан, рух і  розміщення їх фінансових ресурсів, тобто  фінансову стійкість, включає:

прибутковість (рентабельність) діяльності підприємства;

раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів);

ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової автономії);

ліквідність і платоспроможність;

запас фінансової стійкості  підприємства.

Фінансова стійкість  підприємства формується насамперед під  впливом рентабельності його діяльності. Розраховують такі коефіцієнти рентабельності [12]

Рентабельність основної діяльності = П / Вт,          (2.1)

де П - прибуток від  реалізації продукції;

Вт - витрати на виробництво  продукції.

 

Рентабельність продажу = П / В,                      (2.2)

де В - виручка від  реалізації.

Рентабельність основного  капіталу = ЧП / Б,         (2.3)

де ЧП - чистий прибуток;

Б - підсумок балансу.

Рентабельність власного капіталу = ЧП / Вк,         (2.4)

де Вк - середня величина власного капіталу.

В узагальненому вигляді показники  рентабельності АТЗТ "Стальсервіс" подано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Розрахунок показників рентабельності діяльності

АТЗТ "Стальсервіс", за 2001р. в %.

Показник	На поч.р.	На кін. р.
Рентабельність основної діяльності	20,4	17,6
Рентабельність продажу	14,1	12,5
Рентабельність основного  капіталу	0,0011	0,0013
Рентабельність власного капіталу	0,0013	0,0014

 

Як видно з даних  таблиці 2.1, рентабельність основної діяльності та продажу на кінець 2000 року знизилась, оскільки темпи росту прибутку були меншими.

Прибуток і рентабельність - основні  критерії оцінки будь-якої сторони  діяльності суб'єктів підприємництва. Однак самі по собі вони не можуть забезпечити  фінансової стійкості підприємства.

Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.

Однак на АТЗТ "Стальсервіс" за 2000 рік загальна сума фінансових ресурсів зменшилась на 276,8 тис. грн. (додаток 5). Це зменшення відбулося внаслідок  зменшення суми залученого капіталу (кредиторської заборгованості).