Фактори економічного зростання в Україні з 2010 року

     Найбільші надії можна покладати на технологічний  прогрес, який, однак, неможливий без  структурної перебудови економіки, підвищення професійного рівня працюючих  та якості управління.

      РОЗДІЛ 2. СТАН ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

      2.1. Капіталізація та інвестування  в економічне зростання 

     Визначальну роль у забезпеченні певних типів  та темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. Останній являє собою використання частини  національного доходу на збільшення основного і обігового капіталу, а також страхових запасів. [3]

     Об'єктивна  потреба нагромадження капіталу тісно пов'язана з необхідністю зростання життєвого рівня населення. Його забезпечення на кожному історичному  етапі розвитку суспільства наштовхується на недостатній обсяг і якість національного багатства. Наявність цієї суперечності породжена постійним зростанням потреб населення, необхідністю забезпечення раціональних норм споживання, новими стандартами рівня життя, що формуються під впливом науково-технічного прогресу.

     Засобом розв'язання цієї суперечності виступає нагромадження, яке забезпечує зростання  та необхідний обсяг національного  багатства у вигляді виробничих і невиробничих фондів. Отже, зростання  життєвого рівня населення об'єктивно зумовлює необхідність зростання обсягу та якості національного багатства на основі нагромадження. Зазначений причинно-наслідковий зв'язок має постійний характер і являє собою економічний закон нагромадження.

     Кількісні параметри нагромадження виражаються  у нормі нагромадження. Вона характеризує відношення між часткою чистого доходу (прибутку), яку суб'єкт господарювання (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу), виражену в процентах. На макроекономічному рівні норма нагромадження постає як відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період. У марксистській політекономії нагромадженням вважається процес перетворення частки додаткової вартості на капітал, тобто процес капіталізації додаткової вартості. К. Маркс розглядав норму нагромадження як відношення фонду нагромадження до національного доходу, що виражається у процентах. [6]

     Нагромадження капіталу в процесі суспільного  відтворення органічно пов'язане  із заощадженням та інвестуванням. Вони здійснюються як юридичними, так і фізичними особами, які керуються при цьому різними мотивами.

     Так, заощадження здійснюють окремі особи, домашні господарства (сім'ї), з огляду на бажання зібрати певну суму для майбутніх витрат (купити будинок, автомобіль тощо), прагнення забезпечити певний статок для дітей, мати владу, яку дає велике багатство, або коли окрема особа схильна заощаджувати "на чорний день" тощо. За наявності значного розмаїття мотивів окремих осіб, які здійснюють заощадження, доволі часто вони, як зазначає П. Самуельсон, мало пов'язані з можливостями інвестування, тобто "чистим капіталотворенням".

     Інвестиції  являють собою сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головна мета - одержання у майбутньому більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти. Чисте інвестування відбувається лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Воно характерне переважно для промислових, будівельних і торговельних підприємств.

     Економічною теорією виокремлюються фінансові  та реальні інвестиції. фінансових інвестицій в основному належать вкладення у цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою. Цей вид інвестицій тільки частково спрямовується на зростання обсягів реального капіталу. Їх основна частина залишається непродуктивним вкладенням капіталу.

     Вкладення, здійснені в основний капітал  і приріст матеріально-виробничих запасів, складають реальні інвестиції. їх характерною рисою в сучасних умовах є те, що разом зі збільшенням  обсягу матеріально-речових елементів  основного капіталу високими темпами зростають вкладення у розвиток інтелектуального потенціалу суспільства (в науку, освіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я тощо), який відіграє все більш активну роль в суспільному відтворенні. За своєю сутністю такі витрати є продуктивними. В економічно розвинених країнах такі витрати мають більш високі темпи зростання порівняно з вкладеннями в основний капітал. [8]

     Інвестиції  для розширеного відтворення  здійснюють представники всіх форм власності, наявних у країні. Водночас, кожному  етапу соціально-економічного розвитку країни притаманні певні особливості інвестування. В сучасних умовах переважну частку складають приватні інвестиції. Держава також здійснює інвестування, вкладаючи кошти в державний сектор як безпосередньо, так і шляхом його кредитування та субсидіювання тощо. Значна частина інвестицій спрямовується для розвитку галузей (сфер) соціально-виробничої інфраструктури, які створюють умови для нормального протікання процесу суспільного відтворення (освіта, наука, системи транспорту та зв'язку, охорона здоров'я населення, збереження навколишнього середовища).

     Темпи і масштаби економічного зростання  значного мірою залежать від ефективності нагромадження. Вона характеризується коефіцієнтом приросту капіталомісткості, який являє собою відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту за відповідний (той самий) періоду незмінних (базових) цінах.

     Вплив інвестицій на темпи і масштаби економічного зростання вимірюється двома  способами: 1) шляхом визначення обсягів збільшення реального виробництва ВВП (ВНП) або національного доходу; 2) шляхом визначення обсягів приросту того й іншого на душу населення. В аналітичній практиці це - розрахунки річних темпів їх зростання у процентах. З метою управління та прогнозування економічного зростання слід розрізняти потенційні та фактичні темпи економічного зростання. [9]

     Потенційні  це ті, яких суспільство може досягти  на межі своїх виробничих можливостей, тобто коли воно реалізує принцип: "мінімум  витрат - максимум виробництва ".

     Фактичні  темпи економічного зростання можуть бути нижчими за можливі (потенційні), коли відбувається недостатнє використання наявних виробничих факторів, особливо у зв'язку прийняттям помилкових управлінських  рішень.

      Зростання ВВП в IV кв. 2010 року становило 3% в річному вимірі 1% до попереднього кварталу за виключенням сезонного фактору.Зростання відбулось як за рахунок покращення зовнішньоекономічної кон'юктури, так і за рахунок пожвавлення інвестиційної активності. Однак, негативний розрив ВВП в IV кв залишився майже на рівні ІІІ кварталу (-1,7% та -1,8% відповідно). Зростання ВВП за 2010 рік становило 4,2%.

      Зростання цін на метали на світових ринках сприяло  нарощенню обсягів виробництва  металургії (+10,6% в річному вимірі) та, відповідно, експорту товарів та послуг (+5%). Високий зовнішній інвестиційний попит сприяв стабільно високими темпам зростання машинобудування (36,7% в IV кв. врічному вимірі). Як і в попередні періоди, стабільний внесок і приріст ВВП мали галузі, орієнтовані на внутрішній споживчмй попит. [10]

     2.2. НТП та економічний розвиток

Основу  сучасного типу економічного зростання  складає поглиблення науково-технічної  революції. її початком вважають середину 50-х років XX ст., коли відбувся бурхливий прогрес науки і техніки. Він зумовив революційний переворот у технологічному способі виробництва, коли за історично короткий проміжок часу були досягнуті більш значимі результати економічного прогресу, ніж за всю попередню історію людства.

За своєю  суттю науково-технічна революція являє собою корінне перетворення продуктивних сил, що проявляється у розробці і впровадженні новітніх технологій, зростанні ролі інформації, перетворенні науки у безпосередню продуктивну силу. Вона розглядається як революційна форма науково-технічного прогресу і характеризується швидким переходом масового виробництва на якісно нові науково-технічні і технологічні принципи функціонування і розвитку. Головною особливістю сучасного етапу НТР є зрощування нових індустріальних технологій з мікроелектронікою та комп'ютерною технікою Й посилення ролі інтелектуальної діяльності суспільства. [15]

У сучасних умовах економічне зростання вже  немислиме без інтелектуальної  складової, без потужної трансформації  результатів науково-технічної діяльності у конкурентноспроможні товари та послуги. Слід мати на увазі, що сьогодні понад 80 відсотків приросту ВВП в економічно розвинених країнах припадає на частку реалізованих у конкретних проектах і патентах, технологіях та ноу-хау. Зазначені тенденції є свідченням залежності суспільного відтворення від використання досягнень НТР у виробництві. З іншого боку, створюються умови для підвищення ефективності виробництва, його урізноманітнення та динамічного пристосування до запитів споживачів.

Революційний  переворот у технологічному способі виробництва зумовив появу якісно нових рис економічного розвитку суспільства. Нова якість економічного розвитку проявляється у посиленні соціальної орієнтації економічного зростання. Найбільш наочним підтвердженням цього є зростання ролі людини у суспільному відтворенні. Це слід розглядати як першу характерну рису нової якості економічного розвитку. Наступною ознакою цієї якості виступає докорінна зміна джерел і факторів економічного зростання. Вона безпосередньо пов'язана з приведенням в дію інтенсивних тру до-, матеріало- та фондозберігаючих факторів. [20]

Сучасна НТР є досить складним та багатоплановим явищем. В її складі можна виділити три найважливіші елементи, органічно  пов'язані між собою. Головна роль серед них належить глибокому процесу інтеграції науки і виробництва, коли створення матеріальних благ, надання послуг перетворилось на широке застосування новітніх досягнень науки. По-друге, здійснення і зростання ролі НТР в економічному відтворенні немислиме без принципових змін у підготовці кадрів. Нова техніка і новітні технології не дадуть очікуваної ефективності виробництва без більш освіченого, кваліфікованого, дисциплінованого, нового працівника, який гнучко пристосовується до нововведень та вміє їх продуктивно використовувати. Відбувається "вихід" працівника з безпосереднього процесу виробництва, коли він "стає над ним" як його контролер і регулювальник.

Важливою  третьою складовою НТР є кардинальні  зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються у переході на нову техніко-технологічну основу - широке використання комп'ютерних технологій. [15]

     НТР охоплює всі сфери і напрями  діяльності людини, що є свідченням її універсального загального характеру. Це значно впливає на динаміку, масштаби, якість економічного розвитку суспільства і стимулює пошук економістами різних шкіл і напрямів, наукових розробок теорій і моделей економічного зростання[10]

Таблиця 2.1. Територіальна  структура світової торгівлі

     На  даній таблиці ми можемо побачити торгівлю технологіями (патентами, ліцензіями), що зростає швидшими темпами, ніж торгівля товарами. Серед країн світу провідним продавцем високих технологій є США, найбільшим покупцем – Японія.

      2.3. Обумовленість економічного зростання 

      Закономірність, за якої трансформаційна криза формує досить вагомий потенціал зростання, підтверджується всіма країнами з перехідною економікою. Україна не є винятком. Але існує й інша закономірність - сформована у результаті трансформаційного процесу енергія зростання вимагає адекватної економічної політики уряду. Якщо цього не станеться, то період високих темпів зростання (6-7%) може виявитися, як це відбулося у більшості країн Центральної Європи та Балтії, нетривалим. Це небезпечно для країн з перехідною економікою, які, щоб подолати своє відставання, мають працювати на випередження. [12]