Фактори економічного зростання в Україні з 2010 року

                     ΔL

                   -----  = const                                                                      (1.1.)

                     ΔК             

      Це  передбачає, зокрема, незмінність зарплати. Якщо ж праця і капітал зростають у різних співвідношеннях, то за логікою моделі, це означає, що або праця або капітал використовуються неповно. [2]

      2. Модель не враховує технологічних змін, приймаючи технологічний рівень як сталу величину.

                                                             К       ΔК

      3. У моделі приймається, що     ---  = -----                                            (1.2.)

                                                             Y       ΔY

      4. У моделі Харрода-Домара, як і  в більшості посткейнсіанських  моделей, враховано, що фактором  стримування економічної активності (відповідно, і зростання) може виступати сукупний попит.

     Аналізована модель грунтується також на тому, що інвестиції певного періоду визначаються граничною схильністю до заощаджень. Економічне зростання  розглядається як функція, по-перше, граничної схильності до заощаджень, по-друге, - співвідношенням:     К/Y,         

де К - запас  капіталу;

Y - створений  продукт.

     Співвідношення  К/Y є коефіцієнтом зв'язку між запасом капіталу і продуктом. Зрозуміло, що зменшення цього коефіцієнта передбачає зростання ефективності використання запасу капіталу. [2]

     Власне  величину економічного зростання можна обчислити у такий спосіб:

                     ΔY                                                                                              (1.3)

             Gr = ---- ,  

                      Y

де Gr - зростання;

ΔY - приріст продукту протягом певного періоду;

Y - обсяг продукту  в попедньому періоді.

     Гранична  схильність до заощадження (головний фактор моделі)

                     S

             s  = --- ,                                                                                              (1.4.)

                     Y

де  S - обсяг заощадження;

Y - продукт

           Оскільки в моделі приймається,  що заощадження дорівнюють інвестиціям  (S = І), то гранична  схильність  до  заощадження набуває вигляду:

 

                              S          І

                         s = ---  = ---                                                                            (1.5.)

                              Y         Y

     У формулі (1.5.) І - чисті інвестиції, тобто  різниця між валовими інвестиціями і інвестиціями в амортизацію, і  вони тотожні приростові капіталу: І = К.

     Частка  приросту капіталу у прирості продукту (внесок капіталу у збільшення продукту) позначається k:

                               Δk      І

                         k = ---  = ----                                                                          (1.6.)

                               ΔY    ΔY                                                                          

     Виходячи  з того, що

                               І                                                          І

                              ---  = s (1.7.),                                  а ----  = k                 (1.8.)                                          

                               Y                                                        Y

 

і визначивши, що Y = І\s , а Y = І\ k , отримуємо функцію економічного зростання:

                                    ΔY      І k      s

                            Gr = ---- = ----  = --- .                                                       (1.9.)

                                      Y      І/s      k

 

     Отже, зростання визначається часткою  заощаджень у продукті (через яку  оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує  внесок зростання капіталу у зростання  продукту. [2]

     Згідно  з формулою (1.9.), економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.

 
 
 

      1.3. Показники економічного зростання

 

     Виконаний аналіз дає змогу зробити висновок, що модель Харрода-Домара застосовується для пояснення і відображення зв'язку між рівнем заощаджень, капіталовкладеннями (інвестиціями) та економічним зростанням.

     Логіка  моделі Харрода-Домара грунтується  на тому, що заощадження перетворюються на інвестиції, які, завдяки створенню додаткової здатності виробляти, забезпечують більший дохід у майбутньому періоді. Більший сукупний доход, у свою чергу, гарантує більший обсяг заощаджень, інвестицій, капіталу і, отже більший дохід у наступному періоді. Різниця між обсягом продукту, виробленого в  наступному та попередньому періодах, і показує економічне зростання. Модель Харрода-Домара виходить із пропорційного збільшення капіталу і продукту, що, однак, відбувається аж ніяк не завжди. Якщо капіталові притаманна тенденція до спадної віддачі, то рівність [14]

                             К           ΔК

                            ---     =   ----            не витримується.

                             Y           ΔY

      Іншими  словами, середні і граничне значення співвідношення капіталу і продукту є різними. Помічено, що різні прошарки суспільства заощаджують по-різному: власники - більшою мірою, одержувачі зарплати - меншою. Однак звідси, як виявилося, зовсім не випливає, що для стимулювання зростання слід здійснити в суспільстві перерозподіл доходів на користь груп із високою схильністю до заощаджень. Саме представники таких груп в умовах відкритої економіки можуть, за вигідних для них умов, більш охоче вкладати кошти за кордон, ніж у вітчизняну економіку. На прискорене зростання в цьому випадку можна розраховувати лише після повернення в країну доходів, одержаних на закордонні інвестиції. Вважається, що схильність до заощаджень державного сектора є вищою. Крім того, з державного сектора робиться менше інвестицій за кордон. Чи варто на підставі цього рекомендувати розширювати державний сектор? Аж ніяк, оскільки ефективність державного сектора (його здатність виробляти продукт) у багатьох випадках є нижчою, ніж приватного. Певним чином на величину заощаджень впливає і демографічний чинник. Чим вищою є частка населення працездатного віку, тим вищий рівень заощаджень.Помічено, що не лише заощадження, перетворюючись на інвестиції, визначають економічне зростання, а й, навпаки, у країнах із високим і стійким ростанням підвищується схильність населення до заощаджень. [14]

     Навряд  чи варто доводити,що модель,яка  враховує дію більшої кількості  чинників, повніше відображає реальну  картину економічного зростання.Саме такою є модель економічного зростання  Солоу. За розробку цієї моделі  Р.Солоу була присуджена Нобеліввська премія (1987).

      1. За основу зростання в моделі  Р.Солоу  береться  зростання продуктивності праці (у=Y/L). а не зростання продукту (Y).

      2. Модель враховує вплив трьох  чинників:

           капіталоозброєності (k=К/L);

           зростання населення (  L);

           технологічного прогресу (Т.П.). [22]

      3.  За  моделлю Р.Солоу існує стійкий  рівень капітало озброєності (k ), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k ) можна виєначити за формулою:

                        s           k

                       ---  =  -----                                                                              (1.10)

                        δ        f(k )

s - норма заощаджень;

δ - норма амортизації;

k*- стійкий рівень  капіталоозброєності;

f(k*)- продуктивність  праці за стійкого рівня капіталоозброєності.

      4. Джерелами економічного зростання  за Солоу є:

           а) Зростання капіталоозброєності  (k), яке залежить від зростання норми заощаджень (s). Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (s) обмежують споживання (С). Солоу сформулював "золоте правило", яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації ):

        МРК =δ                                                                                                   (1.11)     

     "Золоте  правило": При визначенні норми  заощаджень критерієм повинна  бути максимізація добробуту  суспільства, тобто якнайбільше споживання (С).

           б) Зростання населення (t -  темп  зростання  населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

                                    І

                         ΔК = ---  - (δ + t )k                                                               (1.12)

                                   L

де І\L - інвестиції на одного працюючого;

δ - норма амортизації;

t - темп зростання  населення;

k - капіталоозброєність.

     в) Технологічний прогрес, який, за моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y). Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом (t + g):

 

                        Y = (tL + g) y0L                                                                   (1.13)

 

          y - базова продуктивність праці. [18]

      Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що лише технічний прогрес може зумовити і, відповідно, лише ним можна пояснити постійне зростання рівня життя. Адже саме він забезпечує постійне зростання продуктивності й загального обсягу виробництва.

     Урахування  чинника технологічного прогресу вносить  деякі зміни у формулювання "золотого правила": для максимізації споживання необхідно, щоб витримувалася рівність МРК =δ+n+g, або інакше,

 

                        МРК - δ = n + g                                                                    (1.14)

 

     Економічний зміст формули такий: для формування запасу капіталу і капіталоозброєності, відповідно до вимог "золотого правила", необхідно, щоб чистий граничний  продукт капіталу МРК - дорівнював темпові приросту загального обсягу виробництва (n+g).

     Застосування  моделі Солоу до ситуації, що складається  в Україні, дає можливість зробити певні прогнози щодо перспектив економічного зростання.

     Суттєве зменшення реальних доходів значної частини населення ще довго обмежуватиме можливості заощаджень як джерела економічного зростання. Певні надії можна покладати на інвестиції, що їх починають робити певні верстви населення, та на іноземних інвесторів, котрі разом спроможні просунути капіталоозброєність до стійкого рівня.

     Зростання населення також не зможе у  найближчій перспективі виконати роль джерела зростання, оскільки Україна переживає демографічну кризу, що виявляється у зменшенні народжуваності та частки людей працездатного віку. [16]