Фактори економічного зростання в Україні з 2010 року

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ 
 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ 

Кафедра економічної теорії 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

«Фактори  економічного зростання  в Україні з 2010 року» 
 
 
 
 
 

Виконав студент 3 групи, 2 курсу Герасимчук  Роман Васильович                                       (прізвище студента) Науковий керівник  СЕРГІЄНКО Святослав  Броніславович (прізвище  керівника)

 
 

Київ - 2011

      ПЛАН

      ВСТУП………………………………………………………………….......1

 

      РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ЧИННИКИ………………………….………………………...…………………...3

      1.1. Поняття та фактори економічного  зростання………………………..3

      1.2. Моделі економічного зростання……………………………………...5

      1.3. Показники економічного зростання………………………………….9

 

      РОЗДІЛ 2. СТАН ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ…………………………………………………………………….13

      2.1. Капіталізація та інвестування  в економічне зростання……………13

      2.2. НТП та економічний розвиток………………………………………17

      2.3. Обумовленість економічного зростання  …………………………...19

 

      РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ…………………………………………………………………...22

      3.1. Сучасні моделі економічного  зростання……………………………22

      3.2. Особливості та перспективи динаміки  економічного розвитку…..24

      ВИСНОВКИ……………………………………………………………….28

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………29

      ДОДАТКИ………………………………………………………………....32

 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

 

      Проблеми  економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але  це не означає, що вони нікого не хвилювали  раніше. Уперше про економічне зростання  заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

      Економічне  зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий  американський історик економічної  думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання!

      Дійсно, головною метою економічного зростання  є збільшення обсягів економічних  благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої  соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.

      Виокремлюють  два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання —  це нарощування виробництва товарів  і послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. Інтенсивний тип економічного зростання —  це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

      Метою даної роботи є розкриття теми факторів економічного зростання в  Україні з 2010 року.

   З мети випливає розкриття наступних питань:

• поняття та фактори економічного зростання
• моделі економічного зростання
• показники економічного зростання
• капіталізація та інвестування в економічне зростання
• НТП та економічний розвиток
• обумовленість економічного зростання
• сучасні моделі економічного зростання
• особливості та перспективи динаміки економічного розвитку

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ  ТА ЙОГО ЧИННИКИ

 

1. Поняття та фактори економічного зростання

 

      Під економічним зростанням розуміють  збільшення товарів і послуг які  продукує національна економіка ВВП.

      Макроекономічне зростання вимірюється двома  способами:

• темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу;
• темпи зростання реального ВВП на реальну людину.

      Економічний зростання - це характерна особливість  сучасного світу. Країни зростали по чисельності населення, за загальними масштабами виробництва і зайнятості; по реальному національному продукту; по рівню життя типової сім'ї в цей час в порівнянні з рівнем життя; по кількості вільного часу після роботи; по мірі полегшення важкого, втомливого труда, який раніше був долею людини, що заробляє на життя. [1]

      До  чинників економічного зростання відносять  чотири групи факторів:

1. пропозиції 

2. попиту

3. ефективності

4. Соціокультурні  інституціональні та інші фактори.

Фактори пропозиції в свою чергу складаються з чотирьох типів факторів.

1. пропозиція в кількісній і якісній мірі предметів природи(природних ресурсів)
2. кількість і якість трудових ресурсів
3. обсяг капіталу кріїни
4. технологія (сучасна), раціональне використання ресурсів

Економічне зростання також залежить від фактору попиту, тобто макроекономічне середовище має забезпечити такий рівень сукупних видатків за якого повністю будуть використані наявні ресурси.

      Стабільне економічне зростання передбачає не лише повне використання ресурсів але й досягнення оптимальної структури виробництва

      Існують і інші фактори які впливають  на економічне зростання проте вони досить важко піддаються кількісній оцінці або аналізу – соціокультурні та інституціональні фактори[5]

      Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

      Екстенсивний  тип економічного зростання —  це нарощування виробництва товарів  і послуг на основі збільшення кількості  факторів за попереднього рівня технології. Інакше кажучи, обсяг продукції зростає  за рахунок зростання чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використовуваних сільськогосподарських угідь та інших ресурсів. При цьому продуктивність праці і ефективність залишаються незмінними.   

      Інтенсивний тип економічного зростання —  це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів — підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо. За цього типу зростання продуктивність праці підвищується.

      У реальній дійсності обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого  переважає один із них. Тому в аналітичній  економії говорять про переважно  екстенсивний або інтенсивний тип  економічного зростання. Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

      Основою інтенсифікації є науково-технічний  прогрес, а у наш час революційна  форма його розвитку — НТР, що розгортається.

      Нульовий  темп економічного зростання на відносно невеликий час не загрожує великими негативними наслідками, оскільки може здійснюватися за рахунок зниження матеріалоємності, підвищення фондовіддачі і продуктивності праці.

        Що стосується негативних темпів, які мають місце в Україні, то це — свідчення кризових процесів в національній економіці країни.

      Для оцінки економічного зростання все  більше значення придбавають такі показники  добробуту, як тривалість життя, величина вільного часу і т.п.

      Економічну ефективність не можна розглядати як раціональне і ефективне використання лише якогось одного з факторів виробництва (наприклад робочої сили), а всіх виробничих факторів (речові фактори виробництва, управління виробництвом тощо), що передусім залежить від їх оптимального розподілу. [4]

      Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати  приблизно однакових темпів їх зростання. Коли ж ідеться про країни,що розвиваються, то навіть якби вони всі застосували  однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій.

 

1.2. Моделі економічного  зростання

 

        Найбільш відомими серед них  є моделі Харрода і Домара. Англієць Р.Харрод і американець О.Домар розробляли свої моделі окремо, та й переслідували різну мету, однак прийшли до аналогічних висновків. Тому їх моделі, як правило, розглядаються в комплексі.

        Модель Харрода-Домара була створена  приблизно у той самий час,  що й теорія Дж.М.Кейнса. В зв'язку  з цим доцільно порівняти підходи, реалізовані у цих двох моделях. [9]

        Кейнс, як відомо, досліджує економіку  в короткотерміновому періоді.  Йому належить на півжартівлива  фраза про недоцільність зосередження  уваги на довготерміновому періоді,  тому що в далекому майбутньому  всі ми все одно помремо ("In the long run we are all dead"). У моделі Харрода-Домара, навпаки, досліджується економіка саме у довготерміновому періоді. Кейнса цікавила проблема забезпечення рівноваги в умовах повної зайнятості. Харрод помітив, що сукупний доход, достатній для гарантування повної зайнятості в одному періоді, недостатній для забезпечення її в інші періоди. А додаткові витрати для забезпечення повної зайнятості у нових умовах повинні враховувати існуючий зв'язок (співвідношення) між запасом капіталу та продуктом (К\Y). Ключовими елементами моделі Харрода-Домара є величиназаощаджень узагалі і схильність до заощадження зокрема. Величина заощаджень, за інших однакових умов, залежить від:

     1) ціни або процента,

     2) доходу 

      3) суспільних передбачень, тобто  прогнозів щодо ситуації в

суспільстві та в економіці.

        Головні риси моделі Харрода-Домара:

      1. Модель грунтується на так  званій "капітальній" теорії  вартості (за аналогією з "трудовою" теорією вартості). Іншими словами, приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростаня праці, тобто