Економічна сутність витрат підприємства та їх класифікація

5. Джерела та чинники  зниження витрат  підприємства.

      Можливості  зниження витрат виробництва виділяються  й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.  Джерела—це витрати за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники—це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.      Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є :            - зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;             -зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції ;           -зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ;   -скорочення адміністративно-управлінських витрат ;    -ліквідація непродуктивних витрат і втрат.      На економію ресурсів дуже впливає число техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників :          1.підвищення технічного рівня виробництва ;   2.удосконалювання організації виробництва і праці ;   3.зміна обсягу виробництва.      Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати.        Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхньго використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторне використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні - зменшуються. Відсоток зниження розміру витрат за рахунок зменшення матеріальних витрат і зміни цін на сировину та матеріали може бути розрахований по формулі:

ЗВ_м = ( 1 - j_м x  j_ц )У_м х 100, де

j—індекс зміни норм використання сировини і матеріалів на одиницю продукції;                                     j_ц—індекс зміни цін на сировину і матеріали;                  У_м—питома  вага вартості матеріальних  витрат у витратах  підприємства ( у відсотках ) . [3]                              Зниження витрат підприємства забезпечується за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції і темпів зростання його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати. Розмір зниження витрат  ( у відсотках ) за рахунок росту продуктивності праці можна визначити за формулою :

ЗВ_зп = ( 1 - j_зп :  j_пп )У_зп х 100, де

  j_зп—індекс росту середньої заробітної плати;                                                         j_пп—індекс росту продуктивності праці;                      У_зп —питома вага заробітної плати у витратах підприємства, (у відсотках) [3]             Існує ще один вид визначення динаміки собівартості. Він здійснюється на основі розрахунку індивідуального індексу собівартості :

i_s = Z ₁ /  Z ₀ , де

Z ₁ і Z ₀   базова і звітна собівартості одиниці продукції [3, C.60]   Коли на підприємстві випускається декілька видів продукції, то динаміку собівартості усього виробництва визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості  в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду :       I ₂ = е Z ₁ Q ₁ / е Z ₀ Q ₀

Z ₀  - собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом.                  Q ₁ , Q ₀  - кількість продукції в звітному періоді.                                       Z ₁ - собівартість одиниці продукції в звітному періоді. [3]               Для окремої продукції використовують показник собівартості  продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.         1 Витрати на у.о. товарної продукції по затвердженому плані:

                        е Z _пл Q _пл / е P _пл Q _пл       2 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.    а) за планом перерахованому на фактичний обсяг випуску і асортимент продукції;

Z _пл Q _пл /  P _пл Q _пл

б) фактично, у цінах, що діяли в звітному році ;

Z ₁ Q ₁ /  P ₁ Q ₁

в) фактично, у цінах, прийнятих у плані ;

Z ₁ Q ₁ /  P _пл Q ₁, де

Z _пл - планова собівартість одиниці продукції ;                                                             Z ₁  - фактична собівартість продукції ;                        P _пл - планова оптова ціна одиниці продукції ;                        P ₁   - фактична оптова ціна одиниці продукції ;                    Q _пл - кількість одиниць за планом ;                                                                              Q ₁    - фактична кількість одиниць продукції ;[3]

  Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Отже, можна зробити наступні висновки:    Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат. Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.           Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на постійні та змінні є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту. Згідно з цим законом, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, при певній кількості обладнання обсяг виробництва буде зростати все повільніше, якщо все більше робітників будуть залучатися до його обслуговування.     Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат, що здійснюється у фінансовому обліку і для формування фінансової звітності, не завжди відповідає вимогам інформаційного забезпечення управління. В окремих випадках на основі аналізу такої інформації можна прийняти помилкові управлінські рішення. З огляду на це, для управління витратами в основу їх класифікації покладено три основні підходи, які відповідають основним завданням управління підприємством, зокрема це: оцінка запасів і визначення фінансових результатів діяльності підприємства; обґрунтоване прийняття стратегічних та поточних управлінських рішень; здійснення планування та контролю за витратами. За умов класифікації витрат визначення фінансових результатів основна увага приділяється калькулюванню та визначенню собівартості виробленої продукції, а саме розподілу витрат між вартістю виготовленої продукції і реалізованої продукції та вартістю матеріальних запасів. Адже інформація про витрати забезпечує не тільки і не настільки потреби фінансового обліку, як потреби і специфічні завдання управлінського обліку. система виробничого обліку дані про витрати в розрізі їх фактичних величин, які відносяться на собівартість продукту діяльності.    Система фінансового обліку передбачає збір інформації в основному для зовнішніх користувачів. Це система витрат виробництва представляє в узагальненому вигляді попередньо згрупованому на рахунках бухгалтерського обліку. Узагальнення яке застосовується в фінансовому обліку приводить до відокремленого групування витрат виробництва яке відмінне від того, що застосовується в управлінському та виробничому обліку. У фінансовому обліку дані про витрати виробництва згруповані на бухгалтерських рахунках, шляхом рахункового узагальнення, і використовується для визначення собівартості продукції та визначення фінансового результату.         Отже, важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є визначення його місця в системі рахунків бухгалтерського обліку. Що стосується податкового обліку, то він користується рахунками бухгалтерського обліку. При розрахунку оподаткованого прибутку у витрати включаються ті елементи які обумовлені в Законі про прибуток.   Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.

Список  використаної літератури 

1. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – 7-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 832 с.

Грачова Р. Є. Енциклопедія бухгалтерського обліку. –К.: Галицькі контракти, 2004. – 832 с.

2. Давидович І. Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320с.

3. Голов С. Ф. Управлінський облік – К.: Лібра, 2003. - 704 с.

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283-97-ВР (із змінами і доповненнями).

5. Лысенко Л. И., Сухенко Е. И. О сущности и классификации транзакционных издержек // Вестник Севгу, Вып. 92: Экономика и финансы. Сб. науч. тр. (редкол.: В.И. Плаксин (отв. ред.) и др. Севастоп. нац. техн. ун-т.– Севастополь: Изд-во Сев НТУ, 2008.– С. 134-138.

6. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 22 травня 2002р. № 145.

7. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг): Затверджено наказом №47 Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р.

8. Павлюк. Основи бухгалтерського обліку на підприємствах і організаціях України. Рахунок 93 „Витрати на збут”. – К., 2003.

9. Панасюк В. Управління витратами виробництва. – Тернопіль: «Економічна думка», 1999. – 118с.

10.Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект. – Тернопіль: Астон, 2005. – 288с.

11.Партин Г. О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія. – К.: УСБ НБУ, 2008. – 219 с.

12.План рахунків бухгалтерського обліку активів, власного капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій України та Інструкція до нього (Наказ Мінфіну № 291).

13.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня р. №318. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19 січня р. за №27/4248 (із змінами і доповненнями).

14.Управленческий учет и проблемы классификации затрат // Менеджмент. - 2002. - №1

15.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Арлета, 2006. – 1080 с.

16.Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: Навч. Посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 120 с.

17.Череп А. В. Управління витратами суб’єктів господарювання. Ч.І: Монографія. – 2-ге вид., стереотип. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 368с.

18.http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_1/statti/29.htm

19. http://www.management.com.ua/ims/ims049.html

20. http://www.dtkt.com.ua/documents/dovidnyk/plan_rah/plan-u.html