Економічна сутність витрат підприємства та їх класифікація

    В бухгалтерському обліку витрати  класифікуються залежно від характеру та видів діяльності. З точки зору бухгалтерського обліку класифікація витрат — це групування витрат за окремими ознаками. Класифікують витрати за видами діяльності таблиця 2.

Таблиця 2.2.

    Класифікація  витрат за видами діяльності [13]

Рис.2. .1  Класифікація витрат підприємства згідно П(С)БО 16 

      Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (рис. 1.).

    Класифікація  витрат за економічними елементами дає  можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити  важливий економічний показник –  собівартість однієї одиниці продукції.

    Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати  витрати безпосередньо пов'язані  з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні  витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат.

    Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо).

    Витрати виробництва є основним складником ціни на продукцію підприємства, вони визначають її собівартість. Для правильного  визначення собівартості продукції  в обліку витрати на виробництво  можна згрупувати за певними ознаками (рис. 2.).

Рис. 2.2. Класифікація витрат для визначення собівартості продукції 

    Основні витрати — це витрати, які пов'язані з виробництвом продукції та складають її матеріальну основу. Накладні витрати — витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління. Прямі витрати — безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції; їх відносять безпосередньо на собівартість продукції (робіт, послуг). Непрямі витрати — пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, тому у собівартість продукції прямо не можуть бути віднесені; непрямі витрати включаються у собівартість окремих видів продукції за певною ознакою, за допомогою спеціальних методів [13].

    Основними нормативними документами, які регламентують склад витрат підприємства та їх класифікацію для визначення фінансових результатів і формування фінансової звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № З «Звіт про фінансові результати» витрати підприємства групують за їхнім впливом на формування фінансового результату діяльності підприємства (табл. 3).

    Таблиця 2.3.

    Класифікація  витрат за порядком формування фінансового  результату підприємства [12]

    Класифікація  витрат, що здійснюється у фінансовому обліку і для формування фінансової звітності, не завжди відповідає вимогам інформаційного забезпечення управління. В окремих випадках на основі аналізу такої інформації можна прийняти помилкові управлінські рішення. З огляду на це, для управління витратами в основу їх класифікації покладено три основні підходи, які відповідають основним завданням управління підприємством, зокрема це: оцінка запасів і визначення фінансових результатів діяльності підприємства; обґрунтоване прийняття стратегічних та поточних управлінських рішень; здійснення планування та контролю за витратами.

    Облік витрат на виробництво необхідно  розглядати як сукупність взаємопов'язаних, послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В обліковому процесі

    здійснюється  реєстрація, групування, систематизація даних, а також калькулювання собівартості продукції. Для контролю й аналізу за витратами поряд з їх обліком за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість продукції.

    Групування  інформації про витрати виробничим та управлінським обліком буде сприяти  внутрішнім цілям. Інформаційний блок буде розповсюджений тільки серед внутрішніх користувачів інформації.

    Система фінансового обліку передбачає збір інформації в основному для зовнішніх  користувачів. Це система витрат виробництва  представляє в узагальненому  вигляді попередньо згрупованому на рахунках бухгалтерського обліку (рахункове  узагальнення).

    Узагальнення  яке застосовується в фінансовому  обліку приводить до відокремленого групування витрат виробництва Яке  відмінне від того, що застосовується в управлінському та виробничому  обліку. У фінансовому обліку дані про витрати виробництва згруповані на бухгалтерських рахунках, шляхом рахункового  узагальнення, і використовується для  визначення собівартості продукції  та визначення фінансового результату.

    Проблемним  в фінансовому обліку є питання, що вважати витратами – трату  активів які є необхідним для  здійснення діяльності і відтворюються  на визначеній стадії, а що вважати  збитками підприємства. З господарсько-економічної  точки зору збитками можна вважати  тільки таке використання активів, яке  дійсно зменшує чистий капітал підприємства, або інакше кажучи зменшує чисте  майно підприємства.

    Але існує і інша точка зору на витрати  – це обліково-бухгалтерська. Всі  операції які відбуваються на підприємстві в бухгалтерському обліку обов’язково  повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису.

    В бухгалтерії пріоритетною формою відображення витрат є рахункова форма. Ця форма  вимагає чіткого розмежування «актив» - «пасив», «збільшення» – «зменшення».

    Для фінансового обліку важливими є  класифікаційні ознаки витрат зв’язані з видами діяльності та витратами  за елементами і відношенням до собівартості продукції.

    Витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами. Це групування витрат є єдиним для всіх суб’єктів  економічної діяльності.

    Важливим  методологічним питанням організації  управлінського обліку є визначення його місця в системі рахунків бухгалтерського обліку. Що стосується податкового обліку, то він користується рахунками бухгалтерського обліку. При розрахунку оподаткованого прибутку у витрати включаються ті елементи які обумовлені в Законі про прибуток.

    Підприємства  зацікавлені в максимальному  скорочені збиткових статей які  впливають на результати діяльності тобто на рахунок доходів. Якщо розглянути структуру собівартості виготовленої продукції, то найбільша доля витрат включається у витрати виробництва, і являє собою невід’ємну частину  активів, щоб практикувати використання активів і списання їх через витрати  на собівартість продукції у фінансовому  обліку групування витрат здійснюється через виділення елементів витрат на рахунках бухгалтерського обліку та по видах діяльності.

    Офіційний законодавчо закріплений розподіл бухгалтерських процедур закріплений  в Законі “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні” де сказано, що “Внутрішньогосподарський (управлінський) облік –система обробки  та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством”. Але недоліки цього закону є те, що в цьому зовсім не згадується про фінансовий облік, закон обмежується  тільки визначенням бухгалтерського  обліку.

    Поділ системи бухгалтерського обліку на фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський) відбувся автоматично, хоча в жодному із нормативних  актів, які регулюють ведення  обліку в Україні такий розподіл не проводиться.