Економічна система суспільства

Вступ 

                 Економічна система суспільства   — багатогранна єдність закономірно  пов’язаних між собою явищ  і процесів економічного життя  суспільства, усі елементи якої  перебувають в органічному взаємозв’язку  між собою і не існують поза  її межами. Економічна система  відрізняється від інших  систем  саме своєю органічною цілісністю, а функціонально вона подібна  до живого організму.

       В основі розвитку людського суспільства  лежить виробництво матеріальних і  духовних благ, інших цінностей, цілісна  сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності  людини на даному етапі сучасного  стану. Будь-яке суспільство, особливо високо розвинуте, сучасне, являє собою  соціальну систему. Соціальна система - це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів  та соціальні спільноти, які об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

           В західній економічній літературі  під економічною системою прийнято  розуміти форму організації економічного  життя суспільства. Такого погляду  на суть економічної системи  дотримуються, зокрема, такі американські  вченні, як У. Луке, Л. Роббінс,  П. Самуельсон та багато інших.  Щоправда, таке загальне визначення  не може дати більш-менш чітку  уяву про те, який саме зміст  вкладається у термін "форма  організації економічного життя". А тому й самі західні економісти  не рідко вкладають різний  зміст у цей

термін. Проте всі вони єдині у визначенні причин виникнення та функціонування економічних систем. На їх думку, такою  причиною є дія закону відносної  обмеженості (рідкісності) ресурсів. Виходячи із дії означеного закону, вважають вони, що  кожне суспільство повинне  вирішувати три основні проблеми: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.  
          Легко помітити, що у визначенні економічної системи західними вченими відсутній зв'язок її із виробничими відносинами. Хоча насправді кожна економічна система тісно зв'язана з існуючими виробничими відносинами.

            Окремі економісти і політики, в тому числі і вітчизняні, дотримуються помилкових поглядів  на місце та роль ринку і  плану в сучасних економічних  системах. Вони намагаються тлумачити  кожну економічну систему як  чисто ринкову або чисто планову.  Тобто в їхньому розумінні  застосування механізму регулювання  розподілу обмежених ресурсів  виключає можливість застосування  для цього елементів іншого  механізму. 

             Основна мета даної курсової  роботи – розкрити поняття  економічної системи суспільства,  основних її елементів, які  є невід’ємними складовими економічних  відносин.

        Актуальність полягає в тому, що економічна система спрямована на розвиток суспільного виробництва, якісне удосконалення, що є базою для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб’єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

        Завдання економічної системи  полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідкісних) виробничих ресурсів.

        Розвиток автоматизації і комп’ютеризації змінює роль і функції людини як головної продуктивної сили, веде до зростання ролі людського чинника. Сучасна науково-технічна революція виводить людину з процесу безпосереднього виробництва, ставить її поряд з ним і над ним.

        В ході виробництва, розподілу,  обміну та споживання благ  між учасниками цих процесів  складаються і постійно вдосконалюються  різноманітні за своїм змістом  економічні відносини. Останнє  виявляється через економічну  поведінку суб'єктів господарювання.

         Конкретна історична сукупність  економічних відносин, що відповідає  системі продуктивних сил і  взаємодіє з нею, розвивається  на основі дії як об'єктивних  економічних законів, так і  суб'єктивних факторів, визначає  сутність економічної системи  суспільства. 

       Об’єктом вивчення є економіка  в цілому, а особливо суспільство  та його економічні системи,  а предметом вивчення є коло  проблем, які розглядає економічна  наука, закономірності та принципи  функціонування сучасних економічних  систем, їх спільність, відмінності  та тенденції розвитку.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Економічна система суспільства  як форма економічних відносин. 

1. Поняття і сутність економічної системи

           Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Економічна система - це форма організації економіки, господарський механізм, завдання якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідкісних) виробничих ресурсів. Функціонує економічна система з допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, доход, планування, виробництво, прибуток тощо. Таким чином, економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій системі.[12. 32].

             Економічна система – це надзвичайно складна категорія, яка має дуже розгалужену структуру, цілу систему законів її функціонування і розвитку. Причому йдеться не про простий набір різних елементів, а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючи елементи, які визначають природу економічних систем.

            Основою соціальної системи, тобто кожного суспільства, є економічна система. Причина найважливішої ролі економічної системи у житті суспільства полягає в тому, що економіка — це основа існування країни. Від стану економіки, ступеня її розвиненості залежить місце кожної держави у світовій спільноті, рівень обороноздатності, добробут народу.

            Поняття «економічна система» широко використовується в економічній науці, політології, політиці. Проте в його трактуванні відсутня єдність поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної системи, не є повною. Саме тому в науковій літературі економічна система визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо. Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні.

          Поняття «економічна система» можна доповнити суб'єктивним фактором у зв'язку з тим, що, по-перше, економічна система не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє один народ від іншого. Невід'ємною складовою економічної системи є природне середовище, що перетворюється людьми.

             Економічна система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі відносини. Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства.

            Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

             На основі суспільного виробництва формуються економічні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей.

               Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що виробляти і в яких обсягах? Як виробляти (хто і за допомогою яких ресурсів та технологій)? Для кого виробляти (хто буде власником і споживачем виробленої продукції)?

             Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. В основі економічної системи лежить чітко виражена системоутворююча якість — органічна цілісність.

            Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів, що робить можливим її функціонування. Наприклад, виробничі відносини повинні відповідати рівню розвитку продуктивних сил, загальноприйняті норми моралі та права — економічним відносинам. З даної точки зору всі елементи економічної системи суспільства якісно однорідні та утворюють систему.

            Економічна система включає:

1. Провідний тип власності на ресурси;
2. Основні групи суб’єктів спільного виробництва і відносини між ними;
3. Економічну форму результатів виробництва;
4. Принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;
5. Систему економічних законів.

              У літературі така структура економічної системи аналізується, як правило, крізь призму взаємозв’язку продуктивних сил, економічних (соціально-економічних, організаційно-економічних) відносин і надбудовних відносин у тій їх частині, яка «обслуговує» економіку через формування стереотипів господарської поведінки людей. У даному разі класифікація економічних систем ґрунтується на такому критерії, як характер (форма) власності.

           Типологія економічних систем може будуватись на основі загальної теорії систем і використання її принципів у господарських процесах. Наприклад, Я. Корнаї розглядає економічну систему як загальну систему функцій.

            Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності.

           Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації. Тип взаємозв'язку елементів системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, влади - підкори, керованості - підлеглості. Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними.

           Економіка будь-якої держави функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.

           В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

• як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;
• як сукупності людей, об’єднаних спільними економічними інтересами;
• як історично визначеного способу виробництва;
• як особливим чином упорядкованої системи зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних та нематеріальних благ;
• як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у  суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

           Вчені-економісти минулого і сучасності  по-різному трактують сутність  та особливості історичного розвитку  суспільства. Найбільшого поширення  набули формаційний і цивілізаційний  підходи до розуміння періодизації  процесу економічного розвитку  людського суспільства.

         Формаційний підхід був розроблений Карлом Марксом і його послідовниками. Суть його полягає у тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства – соціально-економічну формацію.

          Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

• первіснообщинний;
• рабовласницький;
• феодальний;
• капіталістичний;
• комуністичний.

           Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

          На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід  щодо пізнання історії розвитку людства.