Економічна думка стародавнього Сходу

На погляди Варрона  щодо використання в господарстві праці  рабів безперечно вплинуло повстання  Спартака. Хоч він і досі вважає рабів тільки «знаряддями, що говорять», та все ж радить рабовласникові не купувати багато рабів тієї самої  національності, щоб вони не змовились  між собою, і застосовувати гнучкіші методи примусу до праці, заохочуючи рабів матеріально та морально. Виходячи з низької продуктивності рабської праці, Варрон уважав, що вигідніше  користуватися працею найманих працівників, особливо для 

 обробітку великих  сільськогосподарських угідь і  в нездорових місцевостях, де  велика смертність рабів могла  б завдати їхньому власникові  значних збитків.

Праця Луція Колумелли  має таку саму назву «Про сільське господарство». Це своєрідний огляд  стану античного сільського господарства в період кризи рабовласництва. На противагу твердженням, що занепад  сільського господарства зумовлений погіршанням  родючості землі та поганим кліматом, Колумелла головну причину цього  занепаду справедливо бачить у недоліках  господарювання, насамперед через недбале  ставлення рабів до праці. Узагальнивши тогочасну сільськогосподарську практику, він запропонував цілу систему заходів  для раціональнішої організації  рабовласницького господарства. На його думку, велике, але погано оброблене  поле дасть менше доходу, ніж маленька, але старанно оброблена ділянка. Добрий господар може зробити прибутковим  будь-який клаптик землі, вирощуючи  там саме те, для чого ця земля  найбільше придатна.

Прагнучи розробити принципи ефективної організації праці рабів, Колумелла рекомендував запровадити  поділ праці, її спеціалізацію, використання кваліфікованої рабської праці. Великого значення Колумелла надавав навіть характеру відносин між паном  і рабами. Діапазон запропонованих ним засобів впливу на рабів був  досить широким: від традиційної  маєткової в’язниці до дружньої розмови  і навіть жартів. Це, на думку Колумелли, мало сприяти зростанню продуктивності праці. Найважливіше, щоб маєтком  особисто управляв суворий і досвідчений  господар. З огляду на це Колумелла  радив купувати приміські маєтки, щоб частіше там бувати. Власникам  віддалених господарств він рекомендував здавати землю в оренду вільним  колонам, оскільки на той час це вже  стало вигіднішим, ніж використання рабів. Колумелла вважав, що власникові маєтку не слід часто міняти орендарів, ліпше залучати колонів, міцно прив’язаних  до місця. Таким чином, твори Катона, Варрона й Колумелли є важливими  літературними джерелами з аграрних проблем Стародавнього Риму. У  них було відображено розвиток сільського господарства і зв’язану з ним  еволюцію економічних поглядів римлян з питань організації рабовласницького господарства.

У І ст. н. е. у Римській імперії за умов глибокої економічної, політичної й моральної кризи  суспільства виникло християнство. Воно увібрало в себе чимало елементів  східних релігій (зокрема іудаїзму) і античних філософських течій. Хоча раннє християнство спочатку було релігією гноблених і гнаних, однак воно не було орієнтоване на певний боговибраний народ, соціальну групу або клас. Воно було звернене до всіх людей, до всіх, хто вірив у божественного  Спасителя, в Христа. Ранньому християнству належить заслуга першої постановки питання про рівність людей. Рівність людей перед Богом виступає як основний вид рівності, від котрого  всі інші види є похідними. Засуджується соціальна нерівність, зокрема, поділ  людей на бідних та багатих. Багатство  розглядається як «корінь усього злого». Люди повинні ставитися один до одного справедливо. З ідеєю рівності міцно зв’язаний принцип загального обов’язку працювати. Оскільки праця  є основою життя людей, розподіл має здійснюватися за працею. Гостро засуджується лихварство і стягнення  процента за позичку.

Яскравим виразником економічних  поглядів раннього християнства був  відомий християнський теолог Августин Блаженний (354 — 430). Він проповідував необхідність праці для всіх, говорив, що, створивши світ, Бог звелів людині працювати, і посилався на слова  апостола Павла: «Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть». При  цьому дуже важливо, що фізичну працю  Августин уважав такою ж почесною, як і працю розумову. Роботу коваля, будівельника, шевця він називав  «чистим і чесним ремеслом». Але  понад усе Августин поважав роботу на землі. Він називав землеробство «найчистішим серед усіх мистецтв». До торгівлі в Августина ставлення  було зовсім інше. На його думку, мета купця  — «дешево купити і дорого продати». Августин уважав це очевидною вадою  і засуджував. Проти рабства він  не виступав. Завдання церкви, на його думку, полягало не в тім, щоб звільнити  рабів, а щоб зробити їх добрими. Узагалі раннє християнство як релігія  знедолених, безправних і гноблених  втілювало мрії про рівність і  справедливість, про чесне, трудове  життя.

Таким чином, економічну думку  античного світу слід розглядати, з одного боку, як продукт особливої  історичної доби, а з іншого —  як низку ідей, що набули розвитку в  наступні періоди та увійшли до золотого фонду економічної науки. Важливим досягненням античної економічної  думки є з’ясування принципів  натурального й окремих елементів  товарного господарства. У центрі римської економічної думки завжди стояли питання організації рабовласницького господарства та управління ним. Серед  проблем, відображених у творах античних авторів, основною була проблема рабства. У тлумаченні рабства економічна думка античності еволюціонувала від  розуміння його як природного явища до критики й визнання загальної рівності людей (в ідеях раннього християнства).