Економічні цикли та їх наслідки на Україні

В умовах сучасної економічної  кризи держава не має права  відмовлятися від активної антикризової політики, що спирається на апробовані в розвинутих країнах засоби, вироблені  кейнсистами і реалізовані в  них в ході реформування ринкової економіки в змішану, а після цього і в соціально орієнтовану економічну систему. Тільки тоді держава зможе в своїй політиці покластися на ідеї монетаристської концепції, коли будуть створені передова база для економічного зростання високоякісних, конкурентноспроможних товарів і послуг, розвинена ринкова економіка, в якій інтереси виробників і споживачів, продавців і покупців знаходитимуться в рівновазі. В відповідності з цим по-іншому треба вирішувати проблему курсу валюти. Зараз доцільно говорити тільки про дві системи: фіксований і вільний курси валют. Історія знає 100 років існування фіксованого курсу валют, за допомогою якого держави змогли подолати кризу, інфляції, створити розвинену ринкову економіку. І тільки потім ввести  вільний курс валют.

Економіст Грищук В.В. пропонує механiзм  законодавчого регулювання вiдносин суб’єктiв господарювання i держави, впровадження яких дозволило б :

1. Спонукати пiдприємства  та господарськi органiзацiї, незалежно  вiд форм власностi та господарювання, до збiльшення випуску та реалiзацiї продукцiї в натурi при одночасному зниженнi її собiвартостi та цiни, в першу чергу виключно за рахунок наведення елементарного порядку на  пiдприємствах, пошуку та швидкому впровадженню у виробництво ресурсо– зберiгаючих, наукоємких та високоефективних технологiй тому, що це буде економічно вигідно.

2. Економiко - податковим методом сприяти зниженню витрат виробництва (обiгу), i, як наслiдок, створення передумов для зниження цiн та зростання попиту, в тому числi виробничого.

3. Створити бiльш просту систему державного регулювання фондами споживання господарюючих суб’єктiв, що дасть можливiсть Уряду вiдiйти вiд встановлення верхньої межi витрат пiдприємств на заробiтну плату, та прийти до встановлення мiнiмальної зарплати на рiвнi   реального споживчого кошика, i тим самим перекласти вiдповiдальнiсть перед найманими працiвниками за виплату зарплати на рiвнi  прожиткового мiнiмуму  на  роботодавцiв , а державним органам здійснювати дiєвий контроль за його дотриманням. При цьому зросте питома вага витрат на оплату працi, а, значить, зростуть i суми вiдрахувань в пенсiйний та iншi фонди, що базуються на фондi оплати працi, що дасть можливiсть зменшити навантаження на бюджет в частинi компенсацiйних виплат населенню у виглядi  субсидiй та дотацiй. При збiльшеннi загального фонду оплати працi збiльшиться маса прибуткового податку iз заробiтної плати. Інші можливостi та переваги, що дає такий пiдхiд, можна розглянути окремо.

4. Повернути 50% , а, можливо,  бiльше тiньового торговельного  обороту до легального, а, значить, оподатковуваного та керованого, що значно зменшить  вплив тiньових грошей на цiни, iнфляцiю, фiнанси  i  приведе до їх стабiлiзацiї.

5. Спростити систему  збирання податкiв, що дасть  змогу повнiше їх збирати,  дiєвiше  контролювати ухилення вiд сплати.                                        

6. Пiдприємствам поповнити  власнi оборотнi кошти, нестача  яких пiд час бурхливих iнфляцiйних  процесiв привела до кризи платежiв   в державi, включаючи  заборгованiсть  по заробiтнiй платi , в тому  числi бюджетну. Сьогоднішня ситуація з національними грошима посилить кризу платежів саме через нестачу власних оборотних коштів у господарюючих суб’єктів.

7. Залучити до легального  обороту значну частину готiвкової  вiльноконвертованої валюти, що знаходиться  на руках у населення, i обслуговує в тому числi тiньовий обiг.

8.Дозволить стимулювати  банки на участь в довгостроковому кредитуванні підприємств, що пожвавить інвестиційну діяльність, а в цілому покращить інвестиційний клімат і, зрештою, підштовхне до зростання виробництва.

 

Що  пропонується  зробити ?

 

Перше.  Перейти вiд спроб регулювання (читай обмеження та стримування росту) верхньої межi фонду оплати працi (споживання) в товарнiй (реалiзованiй) продукцiї чи iншому аналогiчному показниковi до встановлення  (з поетапним збiльшенням), нижньої межи (рiвня) витрат підприємств на оплату працi (споживання). Рівень таких меж для різних галузей встановлюється на підставі аналітичних та статистичних розрахунків.

Що це дасть? Це дасть  змогу підняти платоспроможність  працюючого населення за рахунок зростання їх доходів в результаті поступового збільшення рiвня витрат на оплату працi на господарюючих суб’ектах незалежно вiд форм власностi, а значить i вартiсть робочої сили. Якщо цi рiшення приймаються, тодi  стає ймовірним   створення умов для пiдвищення продуктивностi працi на пiдприємствах, збiльшення випуску продукцiї, товарообороту i таке iнше.

Друге.   В складi  витрат виробництва (обiгу) стає можливим встановлювати не верхню, а нижню межу  витрат на охорону  та безпеку працi, а також на охорону навколишнього середовища, що є також дуже важливим для суспiльства. При встановленні жорсткого контролю з боку держави за повним і правильним використання цих коштів на промислових підприємствах, можливо буде менше техногенних катастроф та виробничих аварій з важкими наслідками. З iнших витрат можна було б нормувати верхню межу хіба що витрат на виплату добових при вiдрядженнях за кордон.

Решту витрат можна було б не регламентувати взагалі. В ситуаціі, коли створені умови, при яких пiдприємства “захотiли б” економити на витратах, держава одержала б значне збiльшення надходжень до бюджету за рахунок збiльшення легального обороту,  пожвавлення економiки та зростання виробництва.

Але для того, щоб у  всiх господарюючих суб’єктiв не було бажання покрити витрати (що дійсно можуть зрости   внаслiдок запропонованих заходiв)  за рахунок пiдвищення цiн  i тарифiв на продукцiю та  послуги,  як це робилося в 1992-1996 роках і робиться зараз, (керiвники добре навчилися аргументувати необхiднiсть пiдвищення цiн на продукцiю своїх пiдприємств  за рахунок так званих об’єктивних факторiв, приховуючи при цьому  неефективнiсть внутрiгосподарського управлiння пiдприємством, а також спекулятивну вигоду),  пропонується такий механiзм оподаткування, що економiчно не дозволив би це зробити, тобто прагнення досягнути прибутку, або покрити безгосподарність, виключно за рахунок збiльшення цiн та зменшення обсягiв виробництва було б  заблоковано  взагалi, але не силовим методом, (як це практикується навіть тепер - наприклад рішення про обмеження цін на  деякі товари та рівнів торговельних надбавок), а стало б економiчно невигiдним для буль-якого пiдприємства  чи органiзацiї, і в першу чергу монополістів. 

Навiть навпаки, такий  механiзм стимулював би зниження цiн  пiдприємствами-виробниками,  рiвнiв  торгівельних надбавок торгівельними органiзацiями,  рiвнiв процентних ставок за банкiвськi кредити, спонукав би збiльшувати обсяги виробництва, обiгу, оборотiв з кредитування підприємств-виробників, в тому числі довгострокового i т.д., що в кінцевому рахунку приведе до зростання  виробництва та підвищення його ефективності.

I якщо цi рiшення  допоможуть зрушити з мiсця виробництво, то країна виживе i стане на шлях розвитку, поступового, але впевненого руху вперед. Потрiбно лише шукати цi новi рiшення та механiзми , а не повертатись до старих, що призвели до занепаду, такого ганебного стану народу та держави.

На мій погляд пропозиції цього економіста є найбіш сприйнятні в умовах нинішнього стану української економіки, так як вони поєднують в собі елементи державного регулювання відносин суб'єктів господарювання і бюджету з ринковими механізмами, що регулюють економіку в ринкових умовах вільної конкуренції.

2.4. Відновлення економіки держави

В Україні відбувся спад і відновлення економіки почалося лише в другій половині 2009 року.

 

Реальний ВВП, зміна у %.

Зростання ВВП України  в 2010 році досягло 5.9% у 2 кварталі, що свідчить про поступове відтворення економіки України. Слід зазначити, що достатньо високі темпи економічного зростання, які були в промисловому виробництві протягом 2010 року, зумовлено насамперед низькою базою порівняння попереднього року, що дало змогу зафіксувати позитивну динаміку майже в усіх видах економічної діяльності. Однак обсяги промислового виробництва залишаються нижчими порівняно з 2006 – 2008 роками. Динаміку обсягу ВВП України відображено в дод. Б та дод. В.

Протягом 2010 року відбувалося подальше уповільнення індексу цін споживачів (ІЦС), приріст якого за результатами 2010 року вперше з 2003 року знизився до однознаково рівня – 9,1% порівняно з 12,3% у 2009 році, а його показник у грудні (0,8%) був найнижчий (за аналогічний період) за всю історію статистичних спостережень з 1991 року. Середньорічні темпи зростання ІСЦ також низилися до 9,4% порівняно з 15,9% у 2009 році.

Цінові показники, річна зміна у %

Визначальний внесок у зростання споживчих цін  у 2010 році здійснили ціни на продукти харчування й безалкогольні напої з урахуванням їх високої ваги у структурі споживчих витрат домогосподарств (53,5%) та ціни на підакцизні товари – тютюнові вироби та алкогольні напої, які зросли через збільшення ставок акцизів (внесок до споживчої інфляції становив 1,2 п. п.). Окрім того, зростання ІСЦ відбувалося під впливом підвищення у серпні тарифів на природний газ для населення (на 50%) відповідно до умов Меморандуму з МВФ (їх внесок становив 1,1 п. п.). Зниження впливу ефектів девальвації 2008 – 2009 років та невисокий внутрішній попит, який залишався на низькому рівні протягом 2009, 2010 років, сприяли продовженню уповільнення базової інфляції, рівень якої в грудні в річному вимірі знизився до 7,9%. Фіскальна політика Уряду не чинила суттєвого тиску на перебіг інфляційних процесів у 2010 році. Незважаючи на те, що зростання видатків Зведеного бюджету України (22,2%) у 2010 році відбувалося швидшими темпами ніж у 2009 році (зменшення на 0,6%), воно відповідало зростанню доходів (21,2%). Крім того, слід ураховувати, що майже половина їх зростання була спрямована не на збільшення соціальної складової, а на капітальні видатки, обслуговування державного боргу, окремі заходи щодо реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку, оплату комунальних послуг державних підприємств.

Головним фактором, який визначав динаміку індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у 2010 році був зовнішній ринок. Пожвавлення  кон’юнктури світових товарних ринків та зростання світових цін на метали стимулювало зростання ІЦВ, який у травні в річному вимірі зріс до 27,9%. Найбільші внески у зростання промислових цін у річному вимірі здійснили галузі металургії (4,4 п. п.), добувної промисловості (4,1 п. п.), харчової промисловості (3,5 п. п.) та виробництва коксу і продуктів нафтопереробки (2,0 п. п.).

Чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2010 році оцінено  в 5,7 млрд. дол. США, що на 22,1% більше ніж  у 2009 році (дод. Г). Сальдо за кредитами та облігаціями в цілому за рік сформувалось додатним – 6,7 млрд. дол. США (на відміну від чистого погашення протягом 2009 року в розмірі 9,1 млрд. дол. США). Приріст готівкової валюти поза банківською системою за 2010 рік був на досить високому рівні – 7,3 млрд. дол. США (у 2009 році – 9,7 млрд. дол. США).

Зазначимо основні моменти  економічної політики України у  післякризовому стані:

• співпраця з МВФ (виконання критеріїв згідно Меморандуму), Світовим банком та Єврокомісією;

• дефіцит зведеного  бюджету (з пенсійним фондом та іншими соціальними фондами) утримується на рівні 59.6 млрд. грн. у 2010 році та 43.2 - у 2011 році;

• часткове фінансування дефіциту бюджету від МВФ [2 млрд. дол. в 2010 році];

• підвищення тарифів  на газ для населення та ЖКГ  компаній [на 50% в квітні 2011, в подальшому – на 10% кожного півроку до повного покриття собівартості];

• підвищення тарифів  на електроенергію для населення  та ЖКГ компаній [на 25% в IVкв. 2010, в  подальшому – на 10% кожного півроку  до повного покриття собівартості];

• фінансування запланованих видатків на Євро-2012 в повному обсязі (зокрема через випуск ОВДП).

Також необхідно зауважити  і цілі монетарної політики уряду:

• сприяння зниженню інфляції [базова інфляція в межах однозначного числа в 2010 році та менше 8% в 2011 році, зниження загального ІСЦ до 5% в середньостроковій перспективі];

• утримання стабільності на валютному ринку (допущення коливань міжбанківського обмінного курсу  в межах [+-2% від рівня 7.9] грн за дол. США);

• забезпечення фінансової стабільності

Відзначимо, Міністерство економіки розрахувало, що за наступний рік Україна зможе компенсувати спад ВВП і до 2013 року країна вийде на докризові показники розвитку.

Українська економіка  зуміє відновити докризові об'єми  ВВП вже до кінця 2013 року, повідомив міністр економіки Богдан Данілішин. Оскільки акціями і паями інвестиційних фондів володіє лише незначна частина українців, можна дійти висновку про помірність наслідків ринкових потрясінь для всього населення. Дійсно, зростання або падіння того чи іншого цінного паперу або ринку для більшості громадян є явищем, відокремленим від реалій життя. Проте при аналізі перспектив розвитку економіки виявляється, що фінансовий ринок має певну особливість: він впливає на інфляцію і знецінення заощаджень, відставання фінансування соціальної сфери, зростання цін тощо. Це можна пояснити так; якщо річний темп зростання доходу деякого інвестора вищий, ніж зростання ВВП, продуктивності праці та грошової маси, разом узятих, то таке зростання оплачують ті, у кого він збільшується не настільки швидко. А глобалізація фінансового ринку робить цей процес глобальним.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ