Економічні цикли та їх наслідки на Україні

Хоча ділові цикли  досить різні, вони мають багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить, що насувається рецесія, то чи існують характерні риси, яких необхідно сподіватися під час рецесії?

Фактори, що характеризують рецесію:

  - Покупки споживачів часто різко зменшуються, а запаси автомобілів та інших товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи, устаткування також різко скорочуються.

- Попит на працю  звужується, спочатку має місце  скорочення середньої тривалості робочого тижня, а далі - звільнення з роботи і зростання безробіття.

- Оскільки обсяг виробництва  зменшується, то попит і поставки  сировини також зменшуються, а  ціни на сировину падають. Зарплата  і ціни на промислові товари  коливаються менше, ніж на сировину, але ці ціни зростають повільніше у роки падіння ділової активності.

- Прибутки фірм різко  падають у роки рецесії. Сподіваючись  цього падіння, курси акцій,  звичайно, повзуть униз, бо інвестори  відчувають запах спаду. Оскільки попит на кредитні ресурси звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час рецесії.

 

З цього погляду всі  економічні цикли поділяються:

- цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

- цикл Кузнєцова (20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

- цикл Джаглера (7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

- цикли Китчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;

- приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте, і не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.

Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Створюються нові підприємства, зростають ціни і процентні ставки. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, збільшується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, стрімко зростають ціни й процентні ставки, курси акцій та інших цінних паперів, активізується комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, уже закладає основу для наступної нової кризи.

 

 

Короткі цикли.

Короткі (малі) цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.

Малі цикли розмежовуються грошовими кризами.

За змістом грошові  кризи виступають як кризи сфери  грошового обігу і кризи сфери  кредиту.

Середні цикли.

Середні цикли (промислові цикли) пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва.

Матеріальною основою  періодичності середніх циклів є  необхідність оновлення основного  капіталу.

Основною властивістю  промислового циклу є коливання  темпів зростання ВНП за період часу, коли економічна система проходить  чотири фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння.

Тривалість падіння  вимірюється часом між вищою  і наступною нижчою точками ділової  активності, а підйом - між нижчою і наступною вищою точками  ділової активності.

Серед найважливіших  причин циклічності в економіці  більшість економістів називають коливання співвідношеннями між споживанням і інвестиціями.

Рецесія - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.

Депресія - падіння обсягу національного виробництва, яке  супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років.

Великі хвилі.

Матеріальною основою  великого циклу є зміна базових  технологій і поколінь машин (стрибок  у лінії технічного прогресу), оновлення  об'єктів інфраструктури.

Великі цикли (хвилі) мають  дві фази:

І фаза - висхідна (25-30 рр.).

* Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних  стрибків технології і масового  її розповсюдження.

ІІ фаза - низхідна (20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").

* Криза виникає тоді, коли стара структура економіки  приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.

 

Депресія (застій, стагнація) може бути досить довготривалою, вона характеризується післяшоковою ситуацією. Основними її ознаками є:

• стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;
• призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
• зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;
• починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.
• Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.

Розпочинається  фаза пожвавлення. Серед її основних виявів слід назвати:

• початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;
• відновлення інвестиційного процесу; активізацію сукупного попиту;
• підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
• зростання позикового відсотка, товарних цін.

Застій змінюється економічним зростанням, пожвавлення охоплює все більшу кількість підприємств, галузей, сфер економіки, зростають доходи населення, прибутки підприємців. Відновлюється докризовий стан економіки (точка С1 на рис. 3, яка відповідає точці А - піку розвитку попереднього економічного циклу).

Економіка входить у  фазу піднесення (експансії, ажіотажного буму) і досягає своєї найвищої точки, піку розвитку (точка А₁), параметри якого значно перевищують попередній. Піднесення характеризується масовим оновленням і розширенням основного капіталу, реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом; нарощуванням обсягів національного виробництва, активним інвестиційним процесом, стрімким зростанням прибутків, сукупного попиту; гарячковим зростанням цін; повною зайнятістю, суттєвим підвищенням заробітної плати, наростанням нестачі робочої сили, сировинних ресурсів; розвитком кредитно-фінансових операцій, спекулятивних біржових ігор тощо. Все це призводить до "перегріву" економіки, посилення диспропорційних явищ, зростання передумов майбутнього падіння, нового економічного циклу, наступного витка соціально-економічного розвитку суспільства.

Характерні риси депресії:

- скорочення виробничих  інвестицій;

- збільшення запасів;

- скорочення попиту  на робочу силу;

- різке падіння норми  чистого прибутку;

- падіння обсягу продажу;

- скорочення кількості  нових заказів;

- скорочення попиту  на кредитні ресурси;

Характерні  риси пожвавлення:

- перехід до стійкого  розширення виробництва;

- зростання попиту  на активні елементи засобів  виробництва (устаткування, машини, механізми тощо);

- зростання попиту  на робочу силу;

- зростання заробітної  плати і відповідно попиту  на товари особливого споживання.

Характерні риси економічного буму:

- значний приріст виробничих  інвестицій;

- скорочення запасів;

- різке зростання попиту  на робочу силу;

- значний приріст загального  рівня цін.

Характерні риси кризи:

виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження, вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія ( глибокий і тривалий спад ).

 

Криза передусім охоплює найчутливіші сфери грошово-кредитних зв'язків, гуртової, а відтак і роздрібної торгівлі. Біржова паніка та масове знецінення капіталу в разі зниження курсів акцій нерідко є симптомами наближення чергового спаду. Розвиток кризи виявляється у нагромадженні товарних мас у гуртовій торгівлі, сповільненні їх просування до споживача, що призводить до зниження загальних показників динаміки промислового виробництва, руйнування капіталу. Відсутність можливості реалізації товару відриває купівлю від продажу. Першими це відчувають продавці. Лише здається, що придбані ними у промисловців партії товарів перейшли у сферу споживання, насправді вони ще не досягли кінцевого пункту свого руху і залишаються у сфері обігу. Але промисловець вважає свої ринкові проблеми розв'язаними і продовжує виробляти товари у попередніх кількостях. Один потік товарів наздоганяє інші доти, поки не з'ясується, що увесь попередній потік не поглинутий сферою споживання. Масштаби товарообміну різко скорочуються, що спричиняє спад виробництва, зростання безробіття, зниження реальної заробітної плати, прибутків, збільшення масових банкрутств. Зростають потреба у платіжних засобах, попит на гроші. Тому підвищуються ставки позичкового відсотка.

Скорочення виробництва  під час кризи триває доти, поки не буде встановлена ринкова рівновага, тобто відповідність попиту та пропозиції. Після цього кризовий спад припиняється, а економіка входить у фазу депресії.

Депресію, застій справедливо порівнюють з післяшоковим станом. Рух капіталу в'ялий. У цій фазі відбувається поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у перспективніші галузі, а головне — масове оновлення основного капіталу. Річ у тому, що напередодні кризи маса основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок, або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому разі додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку, засіб обмежується метою. У період кризи основний капітал руйнується фізично або знецінюється. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічному рівні. Тому в наступному циклі економіка досягає вищого піднесення.

Пожвавлення — наступна фаза циклу — відрізняється тим, що тут уперше після початку кризового спаду зростає попит на засоби виробництва та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшуються прибуток і заробітна плата. В суспільній свідомості живе сподівання на краще. Під час пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутнє піднесення.

Піднесення характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує попередні рівні. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможний попит. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо значних розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей найбільш сприятливий для економіки період в її надрах зріють передумови майбутнього спаду. До певного часу розвиток цих передумов приховують багатоланкова та розгалужена торговельна мережа, розвинута кредитна система, штучні дефіцити внаслідок спекуляцій на зростанні цін. І лише в період кризового спаду стає очевидним справжній стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки. Ринкова рівновага, якщо розуміти її як збіг сукупного попиту та сукупної пропозиції, є короткочасною, випадковим станом економічної системи.

          1.   С П А Д.

 Є найбільш складною  і суперечною фазою  економічного  циклу. З нею, з одного боку  пов`язані руйнівні сили: скорочення  виробництва, массові банкрутства,  безробіття, зниження життєвого  рівня, наступ на соціальні  завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є однією з умов економічного піднесення, а сама криза активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих економічних систем, вона в той же час є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.