Ефективність використання оборотних коштів підприємства

  «Ефективність використання  оборотних коштів  підприємства»

                                      

                                                 План

Вступ………………………………………………………………………………4

1.Формування  оборотних коштів……………………………………..................5

1.1.Джерела формування оборотних коштів……………………………………5

1.2.Форми потреб  оборотних коштів…………………………………………..16

1.3.Показники  стану і використання оборотних  коштів……………………...26

2.Розрахунки  оборотних коштів………………………………………………..36

2.1.Обчислення  виробничих запасів…………………………………………...36

2.2.Розрахунок  тривалості виробничого циклу……………………………….38

2.3.Розрахунок  середньозваженої норми оборотних  коштів для готової продукції  на склад………………………………………………………………39

Висновок………………………………………………………………................41

Література………………………………………………………………………..42 
 
 
 
 
 
 
 

 

Вступ

     У даній  курсовій роботі на підставі  різних літературних джерел я  розкрила поняття й економічну  сутність оборотних коштів, їхнє  значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними  коштами, а також шляхи підвищення його ефективності.

      Кожне  підприємство, починаючи свою виробничо-господарську  діяльність, повинно мати певну  грошову суму. На ці грошові  ресурси підприємство закуповує  на ринку або у інших підприємств  сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

      В  умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

      Також,  оборотні кошти є - важливою  частиною майна підприємства.

     Для  забезпечення безперебійного процесу  виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

      Наявність  у підприємства достатніх оборотних  коштів оптимальної структури  - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

     Важливо  також уміти правильно керувати  оборотними коштами, розробляти  і впроваджувати заходи, що сприяють  зниженню матеріалоємності продукції  і прискоренню оборотності оборотних  коштів. У результаті прискорення  оборотності оборотних коштів  відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

     Підприємство  у випадку ефективного керування  своїми і чужими оборотними  коштами може досягти раціонального  економічного становища, збалансованого  по ліквідності і прибутковості.

     Ось  чому тема дослідження представляється досить актуальною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 

1.1. Джерела формування  оборотних коштів. 
 
1.1.1. СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ 
 
         Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. 
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення. 
         На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо). 
      Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу. 
        В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються". Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів. 
        По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. 
     По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал. 
У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу. 
        Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці. 
           Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. 
          У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації. 
        На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. 
Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою: 
Г - Т...В...Т' - Г' 
де Г - кошти, що авансуються;  
Т - предмети праці (товар);  
В - виробництво;  
Т' - готова продукція (товар);  
Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції. 
       Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. 
      Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. 
      Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

       К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.

Період, який починається  з авансування капіталу на придбання  виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів  відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва  у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва  послуг і процес їх споживання  не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери  послуг не матеріальний, тому  його не можна накопичувати  та зберігати. 
 
 
 

 
 

 

 
   

 
 
 
 
 

 
 

     Рис.1.1.1. Елементарний склад оборотних коштів

          У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.1.1.). 
          До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. 
         Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

        До фондів обігу  відносяться :

       Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

       Кошти, в розрахунках;

       Грошові кошти в касі і на рахунках.

       Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

       Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

      Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. 
         Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріччя) становили 21,5 %, фонди обігу - 74,7 %, у промисловості відповідно - 29,9% та 67,9 % (табл.1.2). 

                                                                                                  Таблиця 1.2

Структура розміщення оборотних  коштів у народному  господарстві України  за 1990 – 1998рр.

народне господарство

промисловість