Дія закону вартості в умовах ринкової економіки

Отже, в ринковій системі діють специфічні стимули та принципи господарювання, що ґрунтуються на свободі підприємництва, свободі професійного вибору, свободі споживчого вибору (в межах бюджетного обмеження), свободі вибору кожним суб'єктом джерел доходів — заробітної плати, підприємницького прибутку, відсотка за банківськими вкладами, дивідендів на акції тощо. Стимулом підприємницької діяльності та ринкового вибору є приватна, економічна зацікавленість. Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку, власники засобів виробництва — в отриманні високого доходу за їх використання, а споживачі, купуючи необхідні їм товари та послуги, намагаються досягти оптимальної вигоди та максимізувати отриману корисність. Це вдбувається частково під впливом закону вартості.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, закон вартості - це об'єктивний економічний закон товарного виробництва. Він визначає способи й принципи виміру, розподілу й стимулювання суспільної праці на ринку.

Згідно з цим законом  обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно-необхідними затратами праці.

Закон вартості стимулює тих виробників, які забезпечують більш високу продуктивність праці. Ті ж виробники, чия продуктивність праці нижча суспільно-нормальної (середньої), при обміні несуть збитки.

Загальновизнано, що вартість є однією з фундаментальних категорій  економічної теорії, вихідним пунктом  відмінностей в концепціях різних економічних  шкіл, а також предметом найгостріших дискусій. Ще Д. Рікардо відзначав: "ніщо не породило так багато помилок і розбіжностей у цій (економічній) науці, як саме невизначеність понять, які пов'язувались з словом "вартість".

Ми живемо у світі  товарів і грошей. Лише дуже незначна частина наших потреб задовольняється минаючи ринок без входження у відносини з іншими людьми. Для придбання товарів потрібні гроші. А їх треба заробляти.

Ринкова організація  економіки виявилася найбільш ефективною. Вона вимагає від суспільства найменших витрат при вирішенні кардинальних економічних проблем. Виробники і споживачі товарів знаходять один одного без всякого втручання із зовні, спілкуючись між собою на мові цін. Завдяки такому вільному поведінки забезпечується пропорційність у господарській діяльності: все непотрібне, що втратила свою корисність відкидається не знаходячи попиту, а потрібне, прогресивне одержує простір і розвиток.

Економічні закони - це закони суспільних дій людей. Вони виражають  сутність виробничих відносин, стійкі, постійно повторювані зв'язки в розвитку економічних процесів і виявляються через повсякденну

діяльність людей у  сфері господарювання як такого, але  і в правовій, ідеологічної та політичній сфері. Ні якими нормативними актами та ідеологічними установками не можна змусити приватного товаровиробника працювати собі в збиток. Під взаємодіями з іншими товаровиробниками він просто зобов'язаний домагатися повернення своїх витрат на створення або просування економічного блага з прибутком. При тому не меншу в порівнянні з іншими. В іншому випадку він виявиться неконкурентоспроможною і розориться. Сутність закону вартості зводиться до визначення вартості товарів суспільно-необхідною працею. Він проявляється як закон цін і його дія нагадує рух маятника: з підвищенням ціни діяльність підприємця стає більш активною, знижується ціна -- товаровиробник виявляється вимушеним згортати виробництво і приймати заходів до скорочення своїх витрат, до здешевлення виробництва. Як крайність - він буває змушений залишити дану сферу застосування капіталу і своїх зусиль. Тоді приплив даного блага на ринок зменшується і при колишньому обсязі попиту ціна знову піде в гору. Отже закон вартості, діючи в загальній системі економічних законів через поведінку людей, забезпечує рівновагу в господарської діяльності.

З проявом дії закону вартості в сучасного економічного життя зустрічається кожен підприємець: хтось збагачується, інші терплять крах. Закон вартості зумовлює диференціацію  товаровиробників, і якщо це знати і усвідомлювати це дає можливість успішно працювати.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Грищенко Ю. Маржиналізм  і трудова теорія вартості: чи  можливий синтез? //Економіка України.  – 1996. - №1.

2. Кейнс Дж. М. Общая  теория занятости, процента и  денег. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1978.

3. Макконнелл К. Р., Стенли Л. Брю Экономикс: принципы, проблемы, политика: В 2 т. Пер.  с англ. - М.: Республика, 1992.

4. Маршалл А. Принципы  экономической науки. В 3 т.  Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993.

5. Основи економічної  теорії: політекономічний аспект. Підручник. /Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко. – К., Вища школа, 1997.

6. Чухно А. Виробничо-технологічна  структура економіки: суть і  шляхи перебудови. //Економіка України.  – 1995. - №7.

7. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. -М.: ЮНИТИ, 1999.

8. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - К.: Знання - Прес, 2000.

9. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 559 с.

10. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – 4-тє вид., оновлене – К.: Знання, 2009. – 390 с.

11. Економіка праці та соціально-трудові відносини / Навчальний посібник за ред. Є. П. Качана - К.: Знання, 2008. - 407 с.

12. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.:КНЕУ, 2000.

13. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.-метод, посібник - К.: КНЕУ, 2001.

14. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.

15. Іляш О. І., Гриневич С. С. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник - К.: Знання, 2010. — 462 с.

16. Лукьянченко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприятиях. - Донецк,1996.

17. Марцинкевич В. Н., Соболева И. В. Экономика человека: Учеб. пособие. - М.: Аспект Пресс, 1995.