Дискримінація на ринку праці України і шляхи її подолання

Соціально-економічні наслідки дискримінації оцінюються теорією негативно. Це не дивно, оскільки її можна розглядати як позаринкових силу перешкоджає ефективному розподілу ресурсів в економіці. Подібний ефект виникає, наприклад, привведення податків, дотацій, митних тарифів. Професійна сегрегація, супроводжувана дуже низькою міжгруповий мобільністю, поряд з іншими факторами дискримінації призводить до втрати для суспільства, які, на думкудослідників, сягають 5% ВВП [5,425].

Ще небезпечніше для суспільства  соціальні наслідки дискримінації на ринку праці. Нерівне ставлення дорасовими меншинам або емігрантам розкладає громадські звичаї, породжуєксенофобію, нетерпимість, несправедливість. Відверті форми дискримінації можуть викликати політичні проблеми. У той же час багато форм дискримінації носять завуальований характер.

Трудова дискримінація виглядає як засіб захисту роботодавців, і  підтримуючих їх(зацікавлених в них) представників держави від працівників та намагаютьсяїх захищати профспілок. В цю логіку укладається і гендерна та вікова дискримінація. Наприклад, у жінок, за результатами опитувань, більш висока освіту, але заробіток і статус - нижче, хоча по багатьох позиціях жінки можуть успішно конкурувати з чоловіками. А настільки віддаються перевага нині молоді працівники переважніше, ще й тому що ними простіше маніпулювати, вони більш залежні і менш кваліфіковані.

 

 

 

2. Аналіз сучасного стану проблеми дискримінації на ринку праці України
1. Аналіз основних показників дискримінації на ринку праці України

Отже, для якнайкращого аналізу  основник показників дискримінації  на ринку праці України,слід розглянути різні статистичні дані. Найголовнішими розділами для аналізу є такі: економічно-активне населення, ринок праці, праця України, які включають в себе безліч даних, завдяки яким можна дослідити та проаналізувати дискримінацію на ринку праці України.

Дані офіційної статистики щодо кількості зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості  в 2012 році (див. додаток 1). В таблиці 2.1. зображено рівень кількості зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості  в 2012 році. Взагалі, зареєстровані безробітні  згідно з чинним законодавством - це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнають також інвалідів, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу 

Кількісні та якісні характеристики цієї категорії безробітних, а також  інформація щодо потреби в працівниках, працевлаштування незайнятого населення  тощо, підготовлені на основі адміністративних даних державної служби зайнятості. Слід зробити висновок, що згідно даній  таблиці рівень кількості зареєстрованих безробітних зменшився протягом року з січня по грудень, що є позитивною тенденцією для безробітного населення.

 

 

 

 

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2012 році

табл.2.2.

	Всього	у тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15–24	25–29	30–39	40-49	50-59	60-70
Все населення	59,7	33,7	73,8	78,8	80,0	62,2	24,0	67,1
Жінки	54,8	29,3	65,3	73,6	79,0	56,5	21,7	63,8
Чоловіки	65,2	37,9	82,0	84,0	81,1	69,3	27,4	70,3
міські поселення	58,5	30,5	74,3	79,5	80,3	60,5	17,0	66,9
сільська місцевість	62,7	40,3	72,5	76,9	79,5	66,4	39,8	67,4

1 Жінки віком 15 - 55 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

 

В таблиці 2.2 зображено рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2012 році. Динаміка зображена в середньому за період 2012 року , у % до загальної кількості населення відповідної вікової групи. Рівень зайнятості визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого  населення віком 15–70 років до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи. Найбільше відсотків, а саме 80 припадає на рівень зайнятості людей від 40-49 років за показниками  зайнятості всього населення за віковими групами . У чоловіків рівень зайнятості випадає на 30-39 років відповідно, а саме 84 %. Міське поселення також працює в діапазоні, а саме 80,3 %.Найбільше людей сільської місцевості працює в діапазоні від 40-49 %, а саме 79,5 %.

табл 2.3.

Пропозиція робочої  сили і попит на неї   

	2011	2012
Кількість вакансій, заявлених  роботодавцями	1,15 млн.од.	1,2 млн.од.
база даних державної  служби зайнятості налічує	59,3 тис.вакансій	48,6 тис. вакансій

 

З даних таблиці 2.3. Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2012 році, становила 1,2 млн. одиниць та у порівнянні з 2011 роком, практично не змінилась. Майже третина наявних вакансій була зосереджена у м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях.

Станом на кінець 2012 року база даних державної служби зайнятості налічувала 48,6 тис. вакансій (на кінець 2011 року  – 59,3 тис.).

За видами економічної  діяльності найбільша кількість  вакансій була у переробній промисловості (21,7%), у державному управлінні (15,7%), у торгівлі та ремонті (10,7%). Скорочення кількості вакансій спостерігалося у переробній промисловості (на 2,4 тис. од.), торгівлі та ремонті (на 1,9 тис. од.), у сфері операцій з нерухомістю та наданні послуг підприємцям (на 1,3 тис. од.). З 2002 р. по 2012 р.  відбулись суттєві зміни у структурі вакансій за видами економічної діяльності. Питома вага вакансій на підприємствах добувної промисловості скоротилася з 8,7% до 2,8%, переробної промисловості  –  з 29,1% до 21,7%. Проте, одночасно відбулося зростання питомої ваги потреби у торгівлі та ремонті (з 7,8% до 10,7%), у сфері державного управління (з 7,0% до 15,7%) та у сфері охорони здоров’я та соціальної допомоги  (з 6,0% до 9,7%).

Станом на кінець 2012 року за розділами класифікації професій найбільше вакансій  пропонується – для кваліфікованих робітників з інструментом (19,9%) та для професіоналів (16,7%). З 2001 р. по 2012 р. відбулися суттєві зміни у структурі вакансій за розділами класифікації професій. Зокрема, питома вага вакансій для кваліфікованих працівників з інструментом скоротилася з 39,0% до 19,9%, для робітників з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування та машин – з 23,0% до 13,8%. Одночасно відбулося зростання питомої ваги вакансій для законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів (з 4,8% до 8,9%), для професіоналів (з 9,5% до 16,7%), для фахівців (з 9,3% до 12,2%), для працівників торгівлі (з 5,0% до 10,4%), для представників найпростіших професій (з 6,9% до 14,1%).

Аналогічна ситуація спостерігається  у розрізі окремих розділів класифікації професій. Вакансії для законодавців, вищих державних службовців, керівників та менеджерів, в основному, пропонуються у м. Києві (20,2%), крім того є попит  на представників цих професій в  АР Крим,  Харківській, Дніпропетровській  та Одеській областях. Кожна четверта вакансія для фахівців та технічних  службовців заявлена роботодавцями  м. Києва, також суттєва їх кількість  – у Дніпропетровській області. Найбільшу кількість вакансій для  кваліфікованих робітників сільського, лісового господарства, риборозведення та рибальства зареєстровано в АР Крим, у Дніпропетровській та Одеській областях, а серед кваліфікованих робітників з інструментом, а також  робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин – у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Харківській областях.

У середньому по Україні  питома вага вакансій із мінімальною  заробітною платою становила 26%, а у  двох третинах регіонів ситуації була ще більш складною. Зокрема, у Чернівецькій, Кіровоградській, Тернопільській, Рівненській, Чернігівській та Житомирській областях  частка таких вакансій становила 40% - 50%. В той же час, у м. Києві, Донецькій, Луганській та Одеській областях питома вага вакансій із заробітною платою вище за мінімальну, склала понад 85%. Ситуація щодо рівня оплати праці, що пропонується у вакансіях, є віддзеркаленням загальної ситуації із заробітною платою працівників та її значною диференціацією серед регіонів.

Протягом 2012 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 1826,1 тис. осіб. Найбільша кількість незайнятих громадян сконцентрована у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській та Львівській областях. Серед незайнятих громадян, які до реєстрації в службі зайнятості не були зайняті менше 1 року, більше половини становили особи, звільнені за угодою сторін та у зв’язку із закінченням строку договору.

Найбільш популярними  професіями, на які спостерігався попит роботодавців у 2012 році, були професії висококваліфікованих робітників – слюсарів, токарів,  електрогазозварників, водіїв, робітників з ремонту електричного обладнання та інших представників робітничих професій.  Залишається значний попит на спеціалістів вищого рівня, топ-менеджерів, а також економістів, лікарів, інженерів з відповідним досвідом роботи та високим рівнем кваліфікації, а також ІТ-спеціалістів.

Таблиця 2.4

Працевлаштування  зареєстрованих безробітних за статтю у 2013 році

 

		Працевлаштовано зареєстрованих безробітних за місяць
		тис. осіб	у % до кількості громадян, які мали статус безробітного впродовж місяця
Січень	Всього	15,8	2,6
	жінки	9,5	3,0
	чоловіки	6,3	2,2
Лютий	Всього	23,2	3,6
	жінки	12,0	3,6
	чоловіки	11,2	3,6
Березень	Всього	42,7	6,6
	жінки	15,6	4,6
	чоловіки	27,1	8,7

 

В таблиці 2.4. показується  працевлаштування зареєстрованих безробітних за статтю в перший квартал 2013 року одразу видно результат, щодо того  що у % до кількості громадян, які мали статус безробітного впродовж місяця лише 2,6 % працевлаштувались, що є досить поганим показником. Дана таблиця як найкраще пояснює процес дискримінації на ринку праці, тому що тут акцент йде на працевлаштування за статтю. Результатом є те, що  в січні та лютому знайшли роботу більше двадцяти тисяч жінок,а в березні чоловіки набагато обійшли жінок, адже за один місяць роботи знайшли аж більше 27 тис. чоловіків. Тут можна поговорити про прояв професійної сегрегації, що характеризується стійким розділенням професій і посад на групи. Найбільш часто поділяється на чоловічі і жіночі професії, між представниками різних етнічних груп (наприклад, професії, призначені «тільки для чорних» і «тільки для білих»).

З даних таблиці 2.5. (див. додаток 2). про середню заробітну плату по регіонам за місяць можна зробити висновок, що за початок 2013 року заробітна платня в лютому зросла на 44 гривні порівняно з січнем. Щодо рівня заробітної платні, то найбільше а саме 4688 грн в лютому становить в м. Києві, що стала навіть більшою ніж в січні 2013 року., що є позитивною тенденцією.

Найменша зар-плата виходить за статистичними даними в Тернопільській області, а саме 2125 грн в лютому, хоча ця сума на 134 грн. більша ніж в січні в цьому регіоні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Характерні  особливості дискримінації на  ринку праці України

 

Як свідчить практика, незалежно  від моделі на будь-якому ринку  праці існують у тій чи іншій  мірі елементи дискримінації громадян. Ступінь розповсюдженості дискримінації  залежить від розвитку соціальних і  економічних відносин, рівня законодавчої діяльності (наявності та якості відповідних  законів) і, що майже головне, від  надійності контролю за виконанням прийнятих  законів. Оскільки дискримінація —  явище протизаконне, виявити її у  прямому виді, підрахувати кількісно  важко, через те що роботодавець відмовить  у роботі найманому працівникові з фактично дискримінаційних причин, але знайде багато формальних законних приводів відмови.

Дискримінація на ринку праці в Україні не тільки негативно впливає на зайнятість та її регулювання, гальмуючи прийняття на роботу жінок, молоді, осіб передпенсійного віку та інших категорій, але дискредитує державні інститути, підриває довіру до них. Тому кожна держава веде боротьбу з таким явищем, яке становить суттєву частину державного регулювання зайнятості населення. Для цього є відповідні служби і в Україні, крім правоохоронних органів. Це — інспекція державної служби зайнятості з контролю за додержанням законодавства про зайнятість. Забороняє дискримінацію в Україні ст. 24 Конституції України, в якій підкреслюється, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Особлива увага в даній статті приділяється рівності прав жінки і чоловіка, яка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.

Американські економісти Р. Дж. Еренберг та Р. С. Сміт цілком слушно вважають, що під час найму на роботу, особливо на високооплачувану, віддається перевага особам від 25 до 55 років (для України — особам віком 45 років, враховуючи національні особливості, більш ранній вихід на пенсію, гірший стан здоров’я тощо). Хоч подібного роду переваги можна віднести до розряду упереджених, вони мають цілком прагматичний характер. Це все задля того щоб  приховати бажання роботодавця запобігти збитків, пов’язаних з витратами на найм та навчання нових робітників або заповнення вакансій особами передпенсійного віку.