Дискримінація на ринку праці України і шляхи її подолання

 

 

 

План 

 Вступ……………………………………………………………………………… 3

1. Теоретичні основи поняття дискримінації на ринку праці

1.1 Суть, форми і види   дискримінації на ринку праці………………………... 5

1.2 Соціально-економічні  наслідки дискримінації на ринку праці…………… 9

2. Аналіз сучасного стану проблеми дискримінації на ринку праці України

2.1 Аналіз основних показників  дискримінації на ринку праці України……… 11

2.2 Характерні особливості  дискримінації на ринку праці України…………… 17

3. Шляхи подолання дискримінації на ринку праці в Україні………………...... 21

3.1 Пропозиції щодо подолання дискримінації на ринку праці в Україні…….24

3.2 Зарубіжний досвід проблеми  дискримінації на ринку праці……………….29

 Висновки…………………………………………………………………………..32

 Список використаної  літератури……………………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що  заборона прояву дискримінації є одним з основних принципів трудового права. Будучи забезпеченням найважливішого права людини – рівності, цей принцип сприяє реалізації соціальної сутності рівності – створенню рівних можливостей для всебічного розвитку всіх членів суспільства, згладжуванню нерівностей, що неминуче виникають у процесі суспільного розвитку, наданню допомоги незахищеним верствам населення.

Дискримінація на ринку праці  явище досить поширене. Її можна  визначити як нерівні можливості працівників, що володіють рівною продуктивністю, або неоднакове до них ставлення з боку роботодавців, суспільства, держави. Трудовий дискримінації можуть піддаватися як окремі працівники, так і їх певні групи.

Як науковці, так і практичні  працівники дискримінацію у сфері  праці досить рідко виділяють у самостійну проблему або в особливий предмет правозахисної діяльності. Зазвичай, це явище дискримінації досліджують безвідносно від того, в якій саме галузі воно знаходить свій прояв, а порушення прав у сфері трудових відносин – незалежно від їх конкретного виду чи форми. Між тим існує чимало причин підходити до дискримінації на ринку праці як до специфічної й самостійної проблеми. Дискримінаційна практика в дійсності дуже різноманітна, а порушення трудових прав численні. Характерно, що трудова дискримінація, як правило, є ненасильницькою. Вона досить рідко проявляється у формі насильства і тим паче призводить до вчинення злочинів.

  Ось чому (а не тільки через масштаби соціально-трудових відносин) вона більш поширена, ніж інші, жорсткіші види й форми дискримінації. Ліквідація дискримінації потрібна для того, щоб усі громадяни могли вільно обирати напрям своєї професійної діяльності, розвивати творчі можливості, отримувати належну винагороду за працю, що позитивно відіб'ється на економічних і соціальних відносинах у суспільстві, дозволить ефективніше використати людський потенціал.

У зв'язку із цим, представляється  важливо опрацювати системні теоретичні підходи подолання дискримінації у розглядуваній нами сфері праці як одного з основних принципів трудового права, проаналізувати міжнародні трудові стандарти, чинне національне й зарубіжне трудове законодавство і практику його застосування.

У нашій країні трудова  дискримінація ніколи раніше не вивчалася  і неаналізувалася, що втім, не дивно: з точки зору панівної ідеології хіба могла існувати подібна дискримінація при соціалізмі. Тим часом за кордоном дискримінація на ринку праці давно є об'єктом пильної уваги дослідників. У 1990-і роки трудової дискримінацією зацікавилися і українські дослідники, з'явилося багато публікацій, але майже всі вони були присвячені лише однієї з її форм: гендерний, тому що жінки складають найбільшчисленну групу жертв дискримінації.

Метою даної роботи є опис проблеми дискримінації та шляхи її подолання у сфері трудових відносин в України спираючись на джерела трудового права України.

Теоретичним підґрунтям даного дослідження послужили наукові праці таких учених-правознавців, як Н.Б. Болотіна, Л.Ю. Величко, С.В. Ендонова, С.О. Іванов, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, С.С. Лукаш, Н.М. Мітіна, П.Д. Пилипенко, І.І. Шамшина, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Однак питання, порушувані цими правниками в основному не вичерпують усіх теоретичних і практичних аспектів дискримінації у сфері праці, не дають цілісного уявлення про це негативне явище і способи захисту від нього трудівника.

Наукова і практична значимість зазначених проблем, недостатня розробленість  їх у трудо-правовій доктрині й зумовили вибір заборони дискримінації у сфері праці як теми цієї курсової роботи. Завданням цієї роботи буде спроба розглянути різні форми дискримінаціїі причини, що викликають її і після аналізу виділити шляхи подолання дискримінації.

1. Теоретичні основи поняття дискримінації на ринку праці
1. Суть форми і види дискримінації на ринку праці

Розглядаючи теоретичні основи поняття дискримінації слід сказати  про те що визначення цього терміну  вивчали багато вчених,а отже існує  безліч варіантів визначення дискримінації  в літературі

Дискримінація (слово дискримінація походить від латинського слова discriminantiо – відмінність, у  широкому сенсі явище дискримінації являє собою «применшення (фактично чи юридично) прав будь-якої групи громадян з мотивів їх національності, раси, статі, віросповідання тощо») — це нерівні можливості ринку праці групи працівників, виділених за певним ознакою і має однакову продуктивність коїться з іншими працівниками (групова дискримінація), чи нерівні можливості окремих працівників із порівнянню з працівниками, мають аналогічні характеристики якості робочої сили в (індивідуальна дискримінація). Підставою для дискримінації ринку праці виступають расові, етнічні, тендерні, вікові та інші характеристики робочої сили [1,57].

В економічному словнику дискримінація  на ринку праці визначається як «ситуація  при якій підприємці не бажають брати на роботу представників якої-небудь групи на умовах оплати праці еквівалентної рівню оплати більш бажаних груп» [2,89]. Таке визначення дискримінації не може бути ключовим, оскільки в ньому не конкретизовано причини, за якими роботодавці не беруть на роботу представників певних груп. Можливо, цими причинами є низька кваліфікація працівника або погана якість виконуваних робіт, а не приналежність до якоїсь групи (стать, національність і т.д). Слід зазначити, що дискримінація грунтується на суб'єктивних характеристиках, на відчуттях і почуттях людей, на їх особисте ставлення один до одного. Не існує в світі двох однакових людей, кожен має право на індивідуальність, тому, не дивлячись на існування багатьох міжнародних документів, що проголошують свободу і рівність будь-якої людини з народження, явище дискримінації поширене в сучасному світі.

На ринку праці проблема дискримінації виникає коли фактично люди з рівною кваліфікацією, рівними здібностями, виконують однакову роботу, по різному просуваються по кар'єрних сходах або їхні заробітки різко відрізняються. І все це відбувається на підставі расових, етнічних, гендерних, вікових чи інших характеристик робочої сили.

Проте, всі працівники незалежно  від їх раси, статі, чи віри мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей, тому дискримінація є порушенням прав, проголошених у Загальній декларації прав людини[7,455]. Насправді не дивлячись на безліч визначень дискримінації дуже складно довести, з яким конкретно явищем ми маємо справу: з дискримінацією або з нерівністю.

Не може вважатися дискримінацією різне ставлення до працівників або різна заробітна плата цих працівників, якщо ці відмінності засновані на різниці в продуктивності праці. Деякі працівники або певні види робіт можуть об'єктивно відрізнятися продуктивністю в порівнянні з іншими. Крім того, працівники можуть мати більш високу кваліфікацію або більший стаж, по-різному можуть ставитися до поставленого завдання.

     Отже, різне винагороду (або відношення), засноване на особистих якостях тієї чи іншої людини, таких як знання, вміння, навички не є дискримінацією. Крім того, не може вважатися дискримінацією та забезпечення працівника-інваліда можливостями для трудової діяльності або заборона використовувати працю вагітної жінки на виробництві з шкідливими умовами.

Особисто на мою думку, найбільш чітко і точно поняття дискримінації відображено в наступному визначенні, яке і будемо вважати основним. Дискримінація - це нерівні можливості на ринку праці групи працівників, виділених за певною ознакою і мають однакову продуктивність з іншими працівниками (групова дискримінація), або нерівні можливості окремих працівників у порівнянні з працівниками, які мають аналогічні характеристики якості робочої сили (індивідуальна дискримінація) [3,125].

У сучасній економіці праці  розрізняють чотири основних види дискримінації.

Дискримінація в заробітній платі. Цей вид дискримінації  має місце бути, коли працівники мають рівний стаж, кваліфікацію, володіють потенціалом і виконують однакову функцію, але отримують різну заробітну плату. Існують традиційні групи, дискримінаційні за рівнем заробітної плати. До них відносяться чоловіки і жінки, місцеве населення по відношенню до приїжджих працівникам.

Дискримінація в наймі  на роботу (або, навпаки, при звільненні з роботи). Вона відбувається тоді, коли ту чи іншу групу населення за інших рівних умов останніми беруть на роботу і першими звільняють.

Професійна сегрегація. Характеризується стійким розділенням професій і посад на групи. Найбільш часто поділяється на чоловічі і жіночі професії, між представниками різних етнічних груп (наприклад, професії, призначені «тільки для чорних» і «тільки для білих»).

Дискримінація в освіті визначається обмеженням доступу до нього за ознаками статі, раси, віросповідання і т. п. На жаль, в колишніх радянських республіках перед певними групами населення встають реальні проблеми при отриманні освіти, наприклад, незнання державної мови, іноземне громадянство. Більш престижні професії отримують, як правило, кращі групи в даній країні (у США, наприклад, це білі чоловіки).

Ознаки дискримінації  вивчені з різним ступенем глибини. Велика кількість публікацій присвячені проблемам гендерної дискримінації, труднощам, з якими стикається молодь при наймі на роботу, крім того, багатьох питань дискримінації за ознакою кольору шкіри приділяє увагу зарубіжна література. Найчастіше ті чи інші ознаки дискримінації можуть виявлятися в залежності від сформованих у регіоні умов.

Як і інші ознаки, дискримінація  за національністю грунтується суб'єктивних характеристиках групи. У більшості  випадків такого виду піддаються національні меншини, робітники-мігранти. Постійно збільшуються потоки глобальної міграції вносять свої корективи у форми і види прояву етнічної дискримінації щодо робітників-мігрантів і громадян іншої національності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Соціально-економічні  наслідки дискримінації на ринку  праці

Виділяючи основні види дискримінації, варто відзначити, що різні автори по-різному розставляють акценти. Рональд Дж. Еренберг, Роберт С. Сміт виділяють дві основні форми: дискримінація по заробітній платі та професійна сегрегація. У своїх роботах М.Г. Колосніціна виділяє перераховані чотири види дискримінації, А.Л. Мазін, С.Ю. Рощин і Т.Ю. Разумова в окрему групу виділяють дискримінацію при просуванні по службі працівників організації.

Явище дискримінації економісти, політологи та соціологи вивчають та аналізують більше сорока років. Першою серйозною роботою, присвяченій цій темі, стала книга Гарі Стенлі Беккера, американського економіста, лауреата Нобелівської премії за 1992 рік в області економіки, «The Economics of Diskrimination». У своїй докторській дисертації, написаної в 1955 році, Беккер виділив три основних джерела дискримінації на ринку праці і вперше спробував об'єктивно оцінити економічні наслідки цього явища.

Крім Г. Беккера цю проблему у своїх наукових працях піднімали Р.Дж. Еренберг, Р.С. Сміт, М. Армстронг та ін У Росії тема дискримінації освячена в роботах С.Ю. Рощина, Т.О. Разумова, Н.А. Волгіна, М.А. Винокурової та ін І все ж проблема дискримінації залишається актуальною на сьогоднішній день, оскільки посилюється соціально-економічна нерівність суспільства [8,58].

Висунуті вченими теорії, розроблені моделі дискримінації на ринку праці не можуть пояснити, чому дискримінація продовжує існувати.

Таким чином, дискримінація  у сфері праці має багато ознак  і є складним явищем, тому щоб  об'єктивно проаналізувати закономірності поширення цього явища, необхідно  розглянути моделі ринкової дискримінації. За кордоном вченими створено чимало теорій, що пояснюють, чому дискримінація  на ринку праці існує і має  настільки масовий і стійкий характер.

Від дискримінації на ринку  праці зазнають втрат не тільки окремі групи працівників, а й ті організації, які дискримінацію здійснюють. Особливо негативні для фірми наслідки індивідуальної дискримінації на основі суб'єктивізму керівника. Виходить що, одна з головних причин цього - перебування фірми в жорсткому конкурентному середовищі. Саме зовнішній тиск ринку здатне спонукати керівників оцінювати працівників по заслугах - при наймі на роботу, при звільненні, при службовому просуванні, при визначенні величини грошової винагороди [6].