Державне економічне регулювання діяльності підприємств

     - усунення необгрунтованих підстав для   здійснення   заходів державного нагляду (контролю) органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

     - спрощення дозвільної    системи    та    мінімізація    видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

     -залучення неприбуткових  об'єднань  підприємців до формування основних засад державної регуляторної політики;

     -удосконалення системи    оподаткування,    зокрема,    шляхом скорочення кількості    видів   податків,   зборів,   спрощення адміністрування податків,  зборів,  реформування  законодавства  з питань оподаткування податком на додану вартість;

     - збільшення фінансово-кредитної   підтримки  для  стимулювання розвитку підприємництва;

     - недопущення неправомірного  втручання державних  органів  та органів    місцевого   самоврядування   у   діяльність   суб'єктів господарювання.

     У процесі вдосконалення державного  регулювання  господарської діяльності  має бути забезпечено: 

     1) залучення    неприбуткових    об'єднань   підприємців   до формування основних засад державної регуляторної політики (створення при   Кабінеті  Міністрів  України,  інших  органах виконавчої влади та органах місцевого  самоврядування  громадських рад   із   представників   неприбуткових   об'єднань  підприємців, включення до складу колегій органів виконавчої влади представників неприбуткових  об'єднань  підприємців  та визначення механізмів їх впливу  на  рішення,  які  приймаються  такими  органами  у  сфері господарської діяльності)

      2) безумовне  додержання  норм  законодавства щодо здійснення державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю (необхідно забезпечити    скорочення    кількості    перевірок суб'єктів  господарювання.  Самі  перевірки  повинні  проходити за чіткими  і  прозорими процедурами.  Повною  мірою повинно   бути визначено права та  обов'язки  як  контролюючих  органів,  так і підприємців)

     3) спрощення   дозвільної   системи   та   мінімізацію  видів діяльності, що підлягають ліцензуванню (удосконалення  державного регулювання дозвільної  системи  має забезпечити  її спрощення і уніфікацію,  зокрема визначення єдиних вимог щодо порядку видачі, переоформлення та анулювання документів дозвільного    характеру,   забезпечення   практичної   реалізації декларативного  принципу  та  запровадження  принципу   "мовчазної згоди",  за  яким  суб'єкт  господарювання  за певних умов набуває право на провадження окремих  дій  щодо  здійснення  господарської діяльності   без   одержання  відповідного  документа  дозвільного характеру.

     4) удосконалення системи державної  реєстрації речових прав на  нерухоме  майно  та  їх  обмежень  і  зменшення  адміністративного  контролю у цій сфері  (для  ефективного функціонування зазначеної  системи  необхідно створити  Єдиний  державний  реєстр  прав  на нерухоме майно та їх обмежень,  який повинен базуватися на державному обліку  земельних ділянок  усіх  форм  власності  та  розташованого  на  них  іншого нерухомого майна,  реєстрації речових прав на  об'єкти  нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна)

     5) усунення  технічних бар'єрів  для провадження господарської  діяльності (скорочення переліку  продукції, що підлягає обов'язковій  сертифікації, та прискорення переходу  від 

обов'язкової  сертифікації  продукції  до  застосування  процедури оцінки  відповідності, розроблення  та   впровадження   технічних регламентів   на   основі   європейських   директив,   прискорення гармонізації   національних   стандартів   з    міжнародними    та

європейськими. необхідним є  створення  системи  ринкового нагляду,  яка має відповідати європейським підходам до контролю  безпеки  продукції, забезпечувати  дотримання  балансу  у  відносинах  між  суб'єктами господарювання та контролюючими органами, ефективно захищати права споживачів на якість і безпечність продукції)

     6) удосконалення системи оподаткування  (реформування системи  оподаткування  має забезпечити створення сприятливого   підприємницького   середовища   та    лібералізацію 

фіскальних  відносин)

  7) усунення    необгрунтованих    перешкод    у    реалізації підприємницької ініціативи (необхідно забезпечити  реалізацію дерегулювання господарської діяльності,  провівши  у  відповідних  сферах   економіки   оцінку системності  та  узгодженості  регуляторних  актів,  що  регулюють відносини у цих сферах)

     8) посилення  фінансової  та  кредитної  підтримки   розвитку  господарської діяльності (потрібно  розширювати  застосування  часткового  відшкодування відсоткових ставок  за кредитами,  що надаються  суб'єктам малого та середнього  бізнесу для реалізації інвестиційних проектів)

      9) удосконалення  діяльності органів  державної влади з питань розвитку  господарської діяльності та  регуляторної політики (необхідно  привести статус Державного комітету  України з питань  регуляторної  політики  та  підприємництва  у  відповідність  із  завданнями  та функціями,  які такий орган  має  реалізовувати  для  забезпечення розвитку  ринкових  відносин  та  недопущення  прийняття  органами виконавчої влади економічно необгрунтованих рішень,  що призводять до надмірного впливу на суб'єкти господарювання). [3]

     ВИСНОВКИ 

     Отже, порівнюючи різні форми регулювання  діяльності підприємств, можна виділити певні їхні переваги і недоліки. Основними недоліками ринкового  регулювання є:

     - ринок не здатний протистояти економічній нестабільності;

          - ринок не має механізмів, які здатні забезпечити людей суспільними благами ;

   - ринок не може протистояти монополізму.

     - ринок веде до надмірної нерівності в доходах, нерівномірного розвитку окремих регіонів;

     Зазначені вище недоліки ринку можуть бути компенсовані лише з допомогою державного втручання в економіку. Тому сучасна держава об’єктивно змушена виконувати роль суб’єкта регулювання ринкової економіки через: фінансове регулювання, грошово-кредитне регулювання,

цінове  регулювання, структурне регулювання, соціальне регулювання, адміністративне регулювання. Але не зважаючи на це, світова практика виділила певні недоліки надмірного втручання держави в економіку. Це насамперед те, що держава має вплив не на всі підприємства, тому інші відходять в тінізацію, що є негативним економічним наслідком для економіки країни в цілому. Також до недоліків державного регулювання можна віднести: недостатність інформацій про застосування державою будь-яких інструментів, недосконалість політичного процесу (під впливом виборців, груп спеціальних інтересів, політичних маніпуляцій і т. п. державні органи здатні застосовувати неадекватні методи регулювання і тим самим проводити неефективну політику), обмеженість контролю над державним апаратом тощо.

     На  мою думку, для ефективного функціонування економіки країни необхідно поєднати і ринкові, і державні методи регулювання  економіки. 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Закон  України «Про державний бюджет  України на 2011 рік» від 7.04.2011

2. Податковий  кодекс України

3. Указ  Президента України «Про концепцію  вдосконалення державного регулювання  господарської діяльності» від  3.09.2007

4. Грешак  М. Г., Колот В. М., Наливайко  А. П., Покропивний С.Ф., Сай В.М., Соболь С.М., Федонін О.С., Швиданенко  Г. О. Економіка підприємства: Підручник \ За заг ред. Покропивного С. Ф.. – вид. 2-ге. Перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 521 с.

5. Манів  З. О. , Луцький І. М. Економіка  підприємства: Навч. посібник. К.: Знання, 2004- 580 с.

6. Михасюк  І.Р., Швайка Л. А. Державне регулювання економіки: Підручник. – Львів: «Магнолія плюс»; видавець СПД ФО «В. М. Піча»,2006.- 220 с.

7. Петрович  Й. М., Кіт А. Ф., Захарчик Г.  М., Кіндрацька Г. І. та ін.: Економіка  підприємства: Підручник\ За аг. Редакцією  Й. М. Петровича.- 2ге вид. виправл.- Львів: « Магнолія 2006», 2008.- 580с.

8. Швайка  Л. А. Державне регулювання  економіки: Підручник. – К.:Знання, 2008. - 462 с.

9. Шегда  А. В., Литвиненко Т. М., Нахаба  М. П. та ін.: Економіка підприємства: Навч. Посібник \нн За ред. Шегди  А. В.. – К.: Знання-Прес, 2001.- 335 с.

10. Шегда  А. В. Економіка підприємства: Підручник. – К.:Знання, 2006. - 614с.