Державне економічне регулювання діяльності підприємств

Міністерство  фінансів України

Львівська державна фінансова  академія 

Кафедра економіки та менеджменту 
 
 
 

Індивідуальна науково-дослідна робота

(курсова  робота)

з дисципліни «Економіка  підприємства»

на тему

« Державне економічне регулювання діяльності підприємств» 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів – 2011

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні  основи державного регулювання  економіки……………………4

1.1Основні  принципи державного регулювання  економіки…………………...5

1.2 Об’єкти  і суб’єкти державного регулювання  економіки…………………..6

3. Методи  державного регулювання економіки………………………………7

2. Регулювання  діяльності підприємств………………………………………..10

2.1 Державне  економічне регулювання діяльності  підприємств……………..10

2.2 Ринкове регулювання  діяльності підприємств…………………………….17

2.3 Внутрішнє  економічне регулювання діяльності підприємств……………19

3. Удосконалення  державного економічного регулювання  діяльності підприємств………………………………………………………………………23

Висновки ………………………………………………………………………...26

Список використаних джерел…………………………………………………..27

Розрахунково-аналітична частина 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     На  сучасному етапі державне економічне регулювання діяльності підприємств  є досить важливою проблемою. За допомогою  системи оподаткування, а також  різних платежів та відрахувань до державного бюджету та інших централізованих  фондів, держава здійснює вплив на діяльність підприємств. Для налагодження фінансових зв’язків між державою і підприємством потрібне таке регулювання, яке б приносило вигоду одній і другій стороні (наприклад, для підприємств не обтяжливі ставки податків, а для держави стабільні надходження коштів до  місцевих та державного бюджетів).

       Актуальність даної теми полягає  в тому, що за допомогою вірних  дій державного економічного  регулювання діяльності підприємств  досягається економічна і соціальна  стабільність в країні.

     Мета даної роботи - дослідити вплив держави на діяльність  підприємств, за допомогою яких інструментів держава регулює діяльність підприємств, а також розглянути й інші аспекти регулювання діяльності підприємств.

     Для досягнення мети наукового дослідження  необхідно:

1. розглянути сутність, основні принципи, об’єкти та суб’єкти, а також методи державного регулювання економіки;
2. дослідити регулювання діяльності підприємств, а саме державне, ринкове та внутрішнє, ознайомитись з основними поняттями;
3. визначити шляхи підвищення ефективності, а також вдосконалення державного економічного регулювання діяльності підприємств.

 
 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

 

   Йдучи шляхом євроінтеграції, Україна прагне створити цілісну систему державного регулювання економіки з використанням як  ринкових, так і адміністративних методів. Державне регулювання економіки є елементом взаємовідносин державних органів влади й управління з суб’єктами економічної діяльності, одним з дієвих засобів вирішення практичних проблем.

   Особливе значення державне регулювання має для країн з перехідною економікою, до яких і належить Україна. Поєднання регулювання і дерегулювання  економіки в кінцевому підсумку повинне сприяти вирішенню таких питань, як:

• зменшення тиску держави на суб’єкти господарської діяльності;
• формування психології власника, товаровиробника;
• створення соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка б забезпечила гідний рівень життя населення, добробут нації в цілому.

     Термін  « регулювання» (від лат. regulare) означає «підпорядковувати певному порядку». В широкому розумінні « регулювання» ототожнюється з державним втручанням в економіку, в більш вузькому – з адміністративно-правою регламентацією підприємницької діяльності. [6, c. 9]

     Державне  регулювання економіки – це комплекс заходів держави, спрямованих на скерування суб’єктів економічної діяльності в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади й управління цілей.

     Потреба в державному регулюванні економіки  теоретично обґрунтована Дж. М. Кейсоном (1983-1946). Мета державного втручання в економіку полягає в забезпеченні прибутковості капіталу, запобіганні соціальному вибуху, який може статись внаслідок безробіття, падіння рівня життя, інфляції та інших явищ. На думку Дж. М. Кейнса та його прихильників, держава повинна взяти на себе відповідальність не лише за стан виробництва, формування сукупного попиту, а й за ситуацію у сфері зайнятості, використання трудових ресурсів, регулювання доходів населення. 

1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

 

      Параметри регулювання ринку мають певні  межі, визначені його природою, оскільки ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під  впливом зовнішнього середовища. Ринок як сукупність суб’єктів господарювання. Крім спільних інтересів, включає інтереси окремого товаровиробника, які не завжди збігаються з інтересами держави. І товаровиробник реагує на них тільки тоді, коли вони лише коригують його мотиви. Світова практика показала недоліки надмірного втручання держави в економіку. [8, c. 40]

      Саме  тому основними принципами створення  системи державного регулювання  економіки в нашій країні повинні  бути:

• принцип розумної достатності (державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів);
• принцип поступовості (командно-адміністративні методи регулювання замінюються правовими та економічними в міру створення об’єктивних умов – демонополізації, приватизації, стабілізації тощо);
• принцип адекватності (система державних регуляторів економіки повинна враховувати реальний стан соціально-економічного розвитку).

      Функції державного регулювання економіки  залежать від соціально-економічного і політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання,рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки. 

      

2. ОБ’ЄКТИ І СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  ЕКОНОМІКИ

 

      Під об’єктом державного регулювання економіки  розуміють сфери, галузі економіки, регіони, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично, або такі, що вирішуються у віддаленому майбутньому, тоді як їхнє негайне вирішення потрібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

      Об’єкти державного регулювання економіки: зайнятість населення, грошовий обіг та інфляція, платіжний баланс, ціни та умови конкуренції (за міжнародними стандартами), зовнішньоекономічні зв’язки, економічний (інвестиційний) цикл, умови нагромадження інвестиційного капіталу, підготовка та перепідготовка кадрів секторна, галузева та регіональна структура господарства, блок соціальних проблем, довкілля.[6, c.15]

      Всі перелічені об’єкти державного регулювання економіки неоднакові за значенням та масштабами, перебувають у тісному взаємозв’язку, визначають економічну і соціальну стабільність та зміцнення економічної безпеки країни.

      Суб’єкти  державного регулювання – це носії, виразники та виконавці господарських інтересів. Насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та регіональні інтереси.[6, c. 16]

      Це  наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їхнім соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи іншого регіону,виду діяльності.

      Виразником  господарських інтересів у ринковій економіці є: об’єднання, асоціації, спілки підприємців і фермерів тощо. Виразниками соціально-економічних, політичних, культурних, екологічних, регіональних інтересів є також політичні партії.

      Наймогутніші  виразники господарських інтересів  – це спілки підприємців та профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на державну економічну політику.

     Виконавцями господарських інтересів держави  є органи державної та місцевої влади, а також Національний банк. Від  правильного розподілу повноважень між суб’єктами ДРЕ залежить підвищення та ефективності її регулювання. 

3.  МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ 
   

      Під методами ДРЕ розуміють спосіб досягнення мети, упорядкований вплив держави  через законодавчі та виконавчі  органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з .метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики.

      Існують такі методи державного регулювання  економіки:

• правові методи;
• адміністративні методи;
• економічні методи;
• специфічні методи.

      Серед правових методів регулювання економіки  важливе місце  посідають закони, спрямовані на тривале правове регулювання  ринку. Постанови, укази, декрети, рішення  виконують функції короткотермінового, або оперативного регулювання.

      Ефект правових методів регулювання ринку  знижується у зв’язку з протиріччям  між прийнятими законами, постановами  і рішеннями, які приймаються  урядом та органами виконавчої влади  на місцях. Низьким залишається і  рівень виконання рішень та постанов.

      До  адміністративних методів потрібно віднести: визначення і підтримку  мінімально допустимих рівнів життя  населення; контроль над монопольними ринками; захист внутрішнього ринку  і національних інтересів у системі  міжнародного співробітництва; реалізацію цільових програм.

      Адміністративні методи випливають з потреби врегулювання деяких видів економічної діяльності для захисту інтересів громадян і суспільства в цілому, довкілля, міжнародної співпраці.

      За  нормальних умов господарювання адміністративні методи  відіграють другорядну роль. Їх використання стає доцільним за умов недієвості ринкового механізму або в екстремальних ситуаціях.

      Економічні  методи  державного регулювання  економіки пов’язані зі створенням органами державного управління фінансових або матеріальних стимулів впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання та обумовлюють їхню поведінку, зберігаючи право на вільний вибір.