Державне економічне регулювання діяльності підприємств

      Специфічними  засобами державного впливу на економіку  виступає економічне прогнозування, програмування, планування, переконання громадськості. Вони охоплюють заходи інформування, виховання, роз’яснення та популяризації цілей та завдань економічної політики держави, території, галузі. Ефективність засобів залежить від організації цих видів робіт та довіри до них  громадськості.[8, c. 45 – 58] 

Рис. 1.1 Методи державного  регулювання  економіки 
 
 
 
 
 
 

2. РЕГУЛЮВАННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 

     2.1 ДЕРЖАВНЕ ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 

     Визначальним  елементом сучасного ринкового  господарства є фінансова й кредитна політика держави, яка має забезпечувати  регулювання стану ринкового  середовища, нормальний перебіг економічних  і соціальних процесів, повне задоволення суспільних потреб у фінансових ресурсах.

       Цільові настанови прогнозів,  планів і програм реалізуються  переважно через фінансові засоби  регулювання і передовсім через  бюджетне планування (державний  бюджет і національні цільові  фонди).

       Державний бюджет —це затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави здебільшого на один рік. Сукупність визначених у бюджеті доходів разом з відповідними цільовими чи спеціальними фондами характеризує консолідований розмір фінансових ресурсів, які має держава й котрі вона може витратити на різні потреби. Отже, бюджетне планування як важливий елемент фінансової політики держави за своїм змістом відображає процес формування та використання загального обсягу фінансових ресурсів держави і її окремих адміністративно-територіальних одиниць (у тім числі місцевих).[4, c. 297]

       Основним джерелом формування  державного бюджету України є її національний дохід. При цьому використовуються різні методи формування дохідної частини державного бюджету. Найбільш вагомими за обсягом для України є методи формування бюджету через систему оподаткування юридичних і фізичних осіб, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання та від приватизації державних підприємств, внесків підприємств та організацій у спеціальні загальнодержавні фонди.

       Напрямки використання ресурсів (видатків) державного бюджету в  цілому є заздалегідь передбаченими.  За обсягом (часткою в загальних  видатках) головними з них визнають: фінансування народного господарства, включаючи розвиток пріоритетних галузей та структурну перебудову економіки, наукових і соціально-культурних установ, оборони; здійснення заходів із соціального захисту населення. У державному бюджеті також виокремлюють видатки на зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, утримання владних структур, субвенції місцевим бюджетам, поповнення оборотної касової готівки, створення резерву Кабінету Міністрів України. 

Табл. 2.1 Доходи Державного бюджету України на 2011 рік 
 

Табл.2.2 Розподіл видатків Державного бюджету України на 2011 рік 
 

       Добре налагоджені й розвинуті  ринкові взаємовідносини між  суб'єктами господарювання можливі  за активно діючої грошово-кредитної системи, яка має забезпечувати ефективне управління грошовим обігом і кредитом. Якщо грошова підсистема — це встановлена державою форма організації грошового обігу, то кредитна відображає сукупність кредитних відносин та інститутів, котрі організують функціонування цих відносин. Кредитними називають ті відносини, що складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, бюджету та населення.

       Кредит характеризує економічні  відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою заздалегідь встановленого відсотка за користування нею. У всіх країнах незалежно від міри розвитку ринкових відносин існують три форми кредиту — державний, банківський і комерційний.

       Державний кредит — особлива  кредитна форма, коли позичальником  або кредитором є держава чи  місцеві органи влади, а сам  кредит набуває вигляду цінних  паперів, які реалізуються в  основному фінансово-кредитними установами, — облігації, скарбницькі зобов'язання, сертифікати ощадного банку. Державний кредит використовується для покриття частки державних видатків та регулювання економічних процесів, особливо якщо державний бюджет є дефіцитним.

       Найбільш поширеною формою надання  грошових коштів  у тимчасове  користування юридичним та фізичним  особам і державі є банківський  кредит. За можливими класифікаційними  ознаками виокремлюють відповідні  види банківського кредиту (табл. 2.3).

Табл. 2.3 Види банківського кредиту за відповідними класифікаційними ознаками

     Комерційний кредит — надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді  відстрочки платежу за продані товари. Такий кредит оформляється векселем. У міжнародних економічних відносинах різновидом комерційного є фірмовий кредит; він відбиває грошово-кредитні відносини між фірмами або іншими господарськими суб'єктами різних країн і надається у вигляді поставки товарів (послуг) з відстрочкою платежу, а оформляється здебільшого переказним векселем (траттою) або відкритим рахунком.

     До  головних інструментів здійснення регулюючої функції держави щодо розвитку ринкових відносин в економіці належить податкова система.

       Згідно з Податковим кодексом в Україні запроваджено низку податків, зборів та обов'язкових платежів. При цьому відповідні податки й платежі зараховуються частково або повністю до бюджетів різних рівнів.

       З-поміж податкових надходжень  та обов'язкових платежів у  бюджет основними є податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір.

      Платниками  податку на додану вартість є суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. розділі Об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду,  дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

      Основна ставка податку становить 16 відсотків; за ставкою 0 відсотків оприбутковується прибуток від страхової діяльності юридичних осіб; за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків від  доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України.

     Платниками акцизного податку є: особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; особа - суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

     Акцизний  збір обчислюється у відсотках до обороту або у твердих сумах  з одиниці реалізованої продукції  за єдиними на всій території України  ставками. До переліку товарів (продукції), за які сплачується акцизний збір, входять: лікеро-горілчані вироби, коньяк, вино, пиво; кава, шоколад; ікра лососевих і осетрових риб, делікатесна продукція з цінних видів риби та морепродуктів; тютюнові вироби; легкові автомобілі; ювелірні вироби із золота та срібла, діаманти; хутрові вироби, одяг Із натуральної шкіри; високоякісні вироби з кришталю та фарфору; килими й килимові вироби машинного виробництва; відеотехніка, кольорові телевізори. Залежно від виду товару (продукції) ставки акцизного збору становлять зараз від 20 до 85% вартості у відпускних цінах.