Державна власність: сутність і економічна роль

Табл. 3 Динаміка вартості корпоративних прав відповідно до Реєстру корпоративних прав держави.

Водночас сума валюти балансу господарських  товариств, управління корпоративними правами яких здійснює Фонд та які не перебувають у стадії санації чи ліквідації, становить 7 325,6 млрд. грн., причому вартість чистих активів цих самих товариств становить 4 279,3 млрд. грн. Це свідчить про те, що 42 % джерел формування активів товариств становить залучений капітал. 
У структурі корпоративних прав держави значний сегмент продовжують займати підприємства, щодо яких порушено провадження по справі про банкрутство, кредиторська заборгованість яких виникла переважно до передачі Фонду корпоративних прав.  
На 01.04.2010 180 господарських товариств, або 25,0% кількості товариств, управління якими здійснює Фонд, перебуває на тій чи іншій стадії банкрутства (з них контрольних - 76товариств (40,4% загальної кількості контрольних, управління якими здійснює Фонд). Із загальної кількості підприємств-банкрутів: 33 (13 контрольних) - у стадії розпорядження майном; 56 (39 контрольних) - в стадії санації; 91 (24 контрольних) - у процесі ліквідації.  
Підсумки роботи господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, управління корпоративними правами держави здійснює Фонд і які не знаходяться в стадії санації і ліквідації, за І квартал 2010 року, відображені на рис.4. Погіршення фінансово-економічних показників корпоративного сектору економіки України зумовлено світовою економічною та фінансовою кризою. 
Узагальнені фінансово-економічні показники корпоративного сектору, яким управляє Фонд державного майна України, за І квартал 2010 року, наведені на рис. 3.

Рис. 3. Основні фінансово-економічні показники діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, управління корпоративними правами держави здійснює Фонд і які не знаходяться в стадії санації і ліквідації, за І квартал 2010 року

Аналіз фінансово-економічних показників діяльності проводився в господарських  товариствах, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50% (188) та управління корпоративними правами держави здійснює Фонд (за винятком ХК, ДАК - 12) і таких, що не знаходяться в стадії санації і ліквідації (63).  
Чистий доход за І квартал 2010 року склав 1 805,6 млн. грн., що на 499,1 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період минулого року. Найбільш доходні:

Табл. 4 Найбільш дохідні господарські товариства

12 підприємств (20% загальної кількості, що звітували) забезпечили збільшення обсягу чистого доходу та чистого прибутку порівняно з І кварталом 2009 року, серед них: ВАТ "Турбоатом", ВАТ "Одеський припортовий завод", ВАТ "Меридіан" ім. С. П. Корольова, ВАТ "Завод "Маяк" (м. Київ), ВАТ "Науково-технічний комплекс "Електронприлад", ВАТ "Київський завод реле та автоматики". 
За галузевим розподілом найбільші обсяги чистого доходу мали підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості (656,8 млн. грн.), транспорту (435,5 млн.грн.), машинобудування і металообробки (418,3 млн. грн.) та чорної металургії (242,7 млн. грн.) 
Серед регіонів - підприємства Одеської області (656,4 млн. грн.), м. Києва (488,6 млн. грн.), Харківської області (303,3 млн. грн.) та Донецької області (257,6 млн. грн.).  
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування господарських товариств за І квартал 2010 року склав 66,7 млн. грн.  
Серед них 24 підприємства (39% загальної кількості, що звітували) покращили фінансові результати звичайної діяльності до оподаткування. 
За галузевим розподілом найкращий фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування мали підприємства машинобудування і металообробки (102,4 млн. грн.), а серед регіонів - підприємства Харківської області (106,8 млн. грн.).  
Два підприємства за результатами І кварталу 2010 року отримали чистий прибуток більше 1 млн. грн. Це ВАТ "Турбоатом" - 87,1 млн. грн.

та ВАТ "Одеський припортовийавод" 32,7 млн.грн. 
У І кварталі 2010 року, в цілому, господарськими товариствами отримано на 702,7 тис. грн. чистих збитків більше, ніж прибутків (за аналогічний період минулого року отримано 50,6млн. грн. чистих збитків), що свідчить про поступове покращення результатів діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків. 
За підсумками роботи в 2010 році отримали збиток 41 підприємство, а сума їх збитків становить - 123,4 млн. грн. 
Найбільшу суму збитків отримали:  
ЗАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" - 94,3 млн. грн., 
ВАТ "Оріана" - 5,2 млн. грн. 
Також, у І кварталі 2010 року спостерігається зменшення, порівняно з відповідним періодом минулого року, первісної вартості основних фондів (на 280,1 млн. грн.) та обсягів власного капіталу (на 746,0 млн. грн.). Водночас товариствами було збільшено залишкову вартість основних фондів (на 300,3 млн. грн.) та обсяги оборотних активів (на 31,0 млн. грн.).  
Коефіцієнт рентабельності діяльності, що характеризує ефективність господарської діяльності підприємства, лише 19 товариств має значення в межах нормативного (більше 0).  
Аналіз коефіцієнту покриття суб'єктів господарювання у звітному році свідчить, що достатністю оборотних активів для покриття своїх поточних зобов'язань забезпечені лише 19 підприємств (31 % тих, що подали звітність). 

Існуючій структурі державного сектору економіки в Україні  притаманна велика кількість проблем, успадкованих від колишнього Радянського  Союзу, серед яких громіздкий процес прийняття рішень, бюрократія і нечітке розмежування компетенції між урядовими відомствами. Існуюча система підготовки, прийняття і реалізації документів, які виражають економічну політику держави, гальмує здійснення економічних реформ, покликаних покращити підприємницький клімат в країні.  
Очевидно, що без зміни підходів в роботі урядових відомств уже сьогодні, численні перешкоди на шляху до залучення інвестицій, які розглянуто в цьому документі, будуть усуватися дуже повільно, або ж будуть виникати знову чи підмінюватися новими нормативними актами і навпаки. Успішне проведення державно - адміністративної реформи стимулюватиме швидке здійснення інших реформ, зробить державний сектор менше схильним до корупції і бюрократизму та покращить загальний імідж країни, що дозволить стати на інший шлях та взяти прискорений курс на розвиток і зростання економіки України. Держава почне сприяти, а не перешкоджати здійсненню економічних реформ.  
Реформування державно-адміністративного апарату – це, звичайно, складне завдання, що потребує міцної волі, багато часу та консолідації різних зусиль. Але це ключова реформа, яка абсолютно необхідна для полегшення і уможливлення всіх інших економічних і соціальних реформ, потрібних для залучення інвестицій в країну. Враховуючи зміни до Конституції, які розширюють можливості нового Кабінету Міністрів щодо знаходження підтримки в парламенті і здійснення повноважень протягом більшого строку, ніж попередні уряди, сьогодні існує унікальна можливість для проведення державно-адміністративної реформи. Обмежений успіх попередніх урядів у проведенні економічних реформ для покращення підприємницького та інвестиційного клімату в країні викликаний, перш за все, дисфункціональністю існуючої системи підготовки, прийняття і реалізації економічно-політичних програм. Структура системи державного управління, яка існує в Україні, що залишилася у спадок від комуністичного минулого, пронизана корупцією, бюрократією і корисливими інтересами. Процес прийняття рішень є громіздким; відсутнє чітке розмежування компетенції між урядовими відомствами. Навіть незначні рішення вимагають багатьох погоджень і затверджень. Через низьку заробітну плату державні службовці опиняються перед складним вибором між об’єктивним виконанням своєї роботи та існуванням на невелику офіційну заробітну плату або вчиненням корупційних дій. Державний сектор стримує розвиток країни, і, зокрема, через стримування економічних реформ. 

2.2 Шляхи реформування державного сектора

Аналіз практики функціонування державних секторів економіки показав, що основна умова їх виникнення як елементів системи державного регулювання економіки – задоволення суспільних потреб. Дана причина визначає структуру і функції державного сектора та методи їх реалізації. Саме поняття "державний сектор" може бути визначено як сукупність економічних об'єктів, сформованих на основі або за участю державної власності (підприємств, установ), стосовно  яких можливе здійснення управління суб'єктами державної та місцевої влади як виразниками суспільних інтересів.

Економічні причини зростання  державного сектора пов'язані з  необхідністю усуспільнення деяких видів людської діяльності, що виникає  внаслідок особливостей функціонування тієї чи іншої формації. У ринковій економіці держава (і державний  сектор як елемент державного регулювання), крім завдань, іманентних самому інституту держави, вирішують задачі компенсування "провалів" ринку, прагнення ринкової економіки до монополізації, проблеми виробництва суспільних товарів, інформаційні проблеми, проблеми екстерналій. Крім того, за допомогою державного регулювання і державного сектора підтримується економічна система в цілому.

З метою підвищення ефективності управління державним сектором економіки необхідно  здійснити впровадження ефективних систем інформаційного забезпечення, оцінки ефективності управління його об'єктами та ефективності діяльності об'єктів.

Система оцінки ефективності управління об'єктами державного сектора в Україні  фактично відсутня, а системи інформаційного забезпечення управління державним сектором і оцінки ефективності діяльності його об'єктів вимагають удосконалення.

Для підвищення ефективності управління державним сектором економіки вважається доцільним створення єдиного  органу управління державним сектором економіки. Основними його задачами повинні стати: формування єдиної інформаційної бази державного сектора економіки, затвердження системи оцінки ефективності діяльності його об'єктів та ефективності управління ними, проведення оцінки ефективності діяльності об'єктів державного сектора та ухвалення рішення про приватизацію чи створення його об'єктів.

Для уніфікації методів оцінки ефективності діяльності об'єктів державного сектора, підвищення якості управління даними об'єктами й удосконалення процесу  формування його структури доцільно у кожній сфері діяльності, яка властива державному сектору, використання об'єктів визначених організаційно-правових форм. У цілому є обґрунтованим за об'єктами державного сектора першого типу, що безпосередньо задовольняють суспільні потреби, закріпити єдину унітарну організаційно-правову форму, а їх господарсько-правове становище наблизити до становища структурних підрозділів державних органів при збереженні їх статусу як юридичних осіб. Об'єкти другого типу, що задовольняють суспільні потреби опосередковано, тобто ті об'єкти державного сектора, стосовно яких основна мета держави-власника – отримання прибутку, доцільно представити у вигляді акціонерних товариств із домінуючою державною участю, тому що у випадку відкритого акціонерного товариства функції контролю та об'єктивної оцінки результатів діяльності менеджерів беруть на себе механізми фондового ринку, а держава отримує можливість використати механізм дивідендів як спосіб неподаткового стягнення частини прибутку об'єктів державного сектора в бюджет.

3. Напрями та механізми поглиблення реформування державної власності в Україні

Всупереч сформованим в Україні  традиціям і особливостям господарського життя, які припускають використання європейської моделі державного сектора, процеси трансформації державного сектора економіки України наближають його параметри до північноамериканської моделі. Дана тенденція обумовлена, у першу чергу, характеристикою бюджетних параметрів (а саме низькою часткою державних витрат у ВВП), що у коротко- і середньостроковій перспективі змінити не представляється можливим.

Виходячи з цього визнається необхідним зниження масштабів державного сектора через скорочення державної  участі в економіці в сферах, традиційно не властивих державному сектору. В  Україні доцільне скорочення державного сектора економіки в таких властивих недержавному сектору сферах діяльності, як оптова і роздрібна торгівля і будівництво. Через те що ця діяльність об'єктів державного сектора є збитковою, переміщення коштів з цих галузей дозволить реалізувати "ефект масштабу" в інших, більш властивих державному сектору, сферах. Це також буде сприяти реалізації такої "традиційної" переваги державного сектора, як лідерство у НДДКР.

З метою підвищення ефективності управління державним сектором економіки запропонована  класифікація об'єктів державного сектора за функціональною ознакою і виділено об'єкти двох типів:

1) об'єкти, що безпосередньо задовольняють  суспільні потреби, такі як  оборона, забезпечення мінімально  необхідних соціальних гарантій, виробництво у сфері природних монополій;

2) об'єкти, що опосередковано задовольняють  суспільні потреби, тобто ті  об'єкти, в особі яких держава  виступає як "підприємець" і  діє з метою наповнення дохідної  частини бюджету.

Визнається, що проведення аналізу  масштабних показників державного сектора економіки є необхідною умовою його подальшого розвитку і вимагає формування єдиної системи збору, обліку та обробки інформації, що стосується діяльності об'єктів державного сектора економіки, а також об'єктів державної власності.

Пропонується ряд заходів, спрямованих на підвищення якості такої системи в Україні:

по-перше, для відображення державного сектора в рамках реєстру доцільно виділити пакети державних корпоративних  прав, що відносяться до підприємств, в яких державі належить більш 50%,  і відобразити об'єкти права комунальної форми власності (що відповідає визначенню державного сектора);

по-друге, річні фінансові плани, що надаються суб'єктами державного сектора, не забезпечують стратегію  розвитку суб'єктів господарювання (яка на даний момент фактично відсутня). Це не може гарантувати стабільне становище суб'єктів господарювання на ринку, залучення інвестицій і вирішення соціальних проблем. У зв'язку з цим необхідно формування системи надання середньо- і довгострокових фінансових планів;