Демонополізація економіки

  Стратегічною  метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції  та створення однакових умов для вcix агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.

  Важливо стимулювати конкурентну поведінку суб'єктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів.

  Державний контроль за дотриманням конкурентного  законодавства, захист інтересів підприємців  та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.  

  2.2 Основні завдання Антимонопольного комітету України

  Основними завданнями Антимонопольного комітету України  є:

  • здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

  • запобігання, виявлення i припинення порушень конкурентного законодавства;

  • контроль за економічною концентрацією;

  • сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

  До  методів здійснення антимонопольної політики відносять:

  • правові: прийняття відповідних  законодавчих та нормативно-правових актів;

  • організаційно-контролюючі: розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення  конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

  • адміністративно–імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

  • профілактично-роз’яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.

  Для визначення монопольного становища  суб'єктів господарювання на ринку  використовують певні кількісні  показники. Так, в Україні становище  вважається монопольним, якщо частка на ринку одного суб'єкта господарювання перевищує 35 %, трьох – 50%, п'яти-70%. За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлені такі види відповідальності:

  • штрафи;

  • примусовий поділ монопольних утворень;

  • адміністративна відповідальність;

  • відшкодування завданої шкоди.

  Правовою  базою конкурентної політики є конкурентне  законодавство, або сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, якi визначають правові засади підтримки i захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в пiдприємницькiй діяльності.

  Діяльність  антимонопольного комітету України  ґрунтується на принципах законності, гласності, захисту прав суб’єктів  господарювання на засадах їх рівності перед законом та прioритету прав споживачів, тому можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й органiзацiйні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. 

  2.3. Основні напрямки діяльності антимонопольної політики в Україні

  Отже, особливість економіки України  в даний час полягає в тому, що за відсутності ефективної конкуренції  тут склався надзвичайно своєрідний і небезпечний тип монополізму. Протилежність між монополізмом і конкуренцією як однієї з динамічних сил переходу до ринкової економіки переборюється шляхом, з одного боку, введення державою антимонопольних регуляторів, з іншого – широкого відкриття «дверей» для вільного вияву у виробництві й на ринку самостійної підприємницької ініціативи. Для України наслідки монополізму, як свідчить практика, проявляються у нав’язуванні виробниками споживачам вигідної для себе продукції з низькою якістю.

  В останні роки в економіці України  намітилися певні зрушення у виробленні самостійної стратегії в демонополізації  виробництва. Вони пов’язані з прийняттям Законів «Про розвиток конкуренції та обмеження монополістичної діяльності» й «Про демонополізацію та конкуренцію». В цих законах викладені основні принципи державного антимонопольного регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Згідно з цими документами забороняється:

  - обмеження або припинення виробництва  товарів, необхідних для ринку; 

  - вилучення з обігу товарів  для створення або підтримання  дефіциту на ринку й штучне  підвищення цін; 

  - відмова від угод із контрагентом при можливості виробництва або продажу товарів;

  нав’язування  контрагенту невигідних йому умов угоди  або інших умов, не передбачених ним;

  - відмова від збуту або закупівлі, які дискримінують учасників господарського обігу за відсутності альтернативних джерел збуту або постачання;

  - порушення порядку використання  вільних цін або завищення  державних і верхньої межі  регульованих цін; 

  - нав’язування громадянам примусових заходів продажу товарів.

  Для здійснення державного контролю за розвитком  конкуренції та обмеження монополістичних  проявів рішенням Верховної Ради України створено антимонопольний  комітет. Проте запропоновані заходи багато в чому залишаються досі декларативними, бо на перешкоді ще стоять залишки минулої адміністративної системи. 

  2.4. Значення антимонопольної діяльності в Україні

  Історія розвитку монополій є водночас і  історією боротьби з ними. Негативні  результати монополізації виявляються  відразу, і це особливо відчувають широкі верстви населення. Намагання великих об’єднань цілком захопити ринки викликає невдоволення дрібних і середніх підприємців та широкої громадськості. Стосовно цього навколо монополій сформувалась негативна громадська думка, яка вимагає державного захисту споживачів від свавілля монополістів шляхом обмеження діяльності останніх. Існує думка, що монополія не є ефективною формою ринкового господарювання: вона, підвищуючи ціни та зменшуючи обсяги виробництва, негативно впливає на економіку в цілому. Поява ж монополії випливає з суті самої конкуренції: конкуренція стимулює об'єднання підприємств в крупні організації з метою виграти конкурентну боротьбу.

  Від директивної економіки Україна  отримала у спадок надмонополізовану  структуру виробництва та розподілу. В Україні є 870 підприємств, які мають монопольне становище у випуску промислової продукції. Найбільш високий рівень монополізації виробництва склався в машинобудуванні, металургії, хімічній промисловості. Найважливішим напрямком побудови в Україні розвинутих ринкових відносин є введення в дію механізмів ринкового регулювання, розвиток здорової конкуренції товаровиробників, демонополізація виробництва.

  Основне завдання держави стосовно монополії - поставити її під державний контроль, усунути можливість зловживань монопольним становищем. Уряд намагається проводити попередження створення монополій і перешкоджає використовувати монопольну владу монополістами. Законодавство країн Заходу діє в основному за допомогою першої форми. Це відбувається тому що, на думку провідних спеціалістів у цій області, значно легшим є не допустити виникнення монополії, аніж потім боротися з уже існуючою. Серед попереджувальних заходів існують такі, як заборона об’єднань, змов, які ведуть до обмеження виробництва й торгівлі. Також існує заборона на придбання акцій та інших активів конкуруючих підприємств, якщо це веде до монополізації галузі та послаблює конкурентну боротьбу.

  Поруч із заходами, спрямованими на недопущення  утворення монополій на ринках, існують також такі, які покликані боротися з уже існуючими фірмами, що вважаються монополістами. Проти них застосовується високе оподаткування монопольних прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, переведення монополій у державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розукрупнення монополій. Останній захід, до речі, зустрічається виключно рідко і є крайнім випадком покарання порушників. Для того, щоб держава вдалася до розпущення підприємств, тим потрібно вже занадто відкрито і нахабно діяти всупереч антимонопольній політиці. Слід відзначити, що на сьогоднішній день надмірний рівень монополізації не тільки зберігся, але у деякій мірі навіть збільшився, оскільки держава протягом останніх років, послабивши контроль над виробником, своєчасно не впроваджувала механізми його обмеження шляхом створення і підтримки конкуренції. Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням.

  Для нашої країни питання антимонопольної  політики є достатньо новим та незвичним. Разом з тим, специфіка  економіки України полягає в  тому, що ще в період її входження в народногосподарську систему СРСР вона відзначалась одним із найвищих рівнів концентрації та централізації виробництва, його монополізації. Сьогодні надмірний рівень монополізації не тільки зберігся, але у деякій мірі навіть збільшився, оскільки держава протягом останніх років, послабивши контроль над виробником, своєчасно не впровадила механізм його обмеження шляхом створення умов і підтримки конкуренції.

  Про масштаби монополізму в Україні  поки що доводиться говорити, оперуючи наближеними даними. Дані звітності АМКУ протягом останніх років у сферах діяльності природних монополій зберігається стійка тенденція до зловживання монопольним становищем. Домінуючим видом у структурі зловживань є встановлення дискримінаційних цін, що порушує права окремих споживачів, та встановлення монопольних цін, що призводить чи може призвести до порушення прав споживачів. Такі компанії нерідко включають у ціни на свою продукцію витрати, що не пов'язані з випуском даної продукції, або ж стягують зі своїх споживачів плату за фактично ненадані послуги. АМКУ в межах наданої йому компетенції має право визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище підприємств на ньому; давати підприємствам обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємствами; вносити у відповідні державні органи обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємств у разі порушення ними антимонопольного законодавства; накладати штрафи у випадках передбачених чинним законодавством; розробляти і затверджувати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами. Антимонопольна діяльність має велике значення в розвитку економіки власної країни, саме вона стримує зростання впливу монополій. Антимонопольне законодавство являється одним із головних складових економіко-правової політики держави, без якого стає неможливим регулювання ринкових ситуацій в державі. 

  2.5. Основні результати  діяльності Антимонопольного комітету України за 2010-2011 рр. 

  Продовольчий  ринок врятує лише демонополізація  і жорсткий закон  про продовольчу  безпеку.

  Антимонопольний комітет оштрафував вісім підприємств  на 590 тисяч гривень загалом за узгоджені антиконкурентні дії  на ринку гречаної крупи, - повідомляє прес-служба комітету. До відповідальності притягнуто: ТОВ "Рідний продукт" (Дніпропетровська обл.), ТОВ "Сільхозсервіс" (м. Луганськ), ДП "крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" (Житомирська обл.), ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів"(Київська область), ЗАТ "Нива" (м.Луганськ), КП "Білоцерків-хлібопродукт" (Київська обл.) Фермерське господарство "Дар землі" (Хмельницька обл.), ДП "Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" (Кіровоградська обл.).

  Комітет встановив, що з січня по лютий 2010 року ці суб'єкти господарювання безпідставно одночасно підвищили оптово-відпускні ціни на гречану крупу.». Такі дії підприємств призвели до загального економічно необгрунтованого підвищення цін на гречку та до ущемлення інтересів споживачів Відповідачі припинили порушення", - сказано в повідомленні.

  "Дуже  добре, що АМК нарешті відреагував  на події майже річної давнини, - зазначив народний депутат Володимир  Даниленко, коментуючи антимонопольну  новина - ..Краще пізно, ніж ніколи. Головне, що факт змови, яка призвела до паніки на ринку і необгрунтованого росту цін, здобув юридичну підтвердження. І уряд тепер має, нарешті, зробити для себе висновки ». Володимир Даниленко нагадав, що комуністи неодноразово вимагали від уряду прийняти розроблену Компартією програму продовольчої безпеки. Так як, на думку народного депутата України, неодноразові випадки паніки на ринку продовольства наочно показують, що ринок погано захищений, держава надає на нього недостатньо впливу.

  «Очевидно, що держава повинна мати цілком певні механізми забезпечення стабільності на продовольчому ринку. У першу чергу важлива його демонополізація, відродження споживчої кооперації і більш активна робота державних компаній (що вже проявляється на ринку зерна). Ну і головне - необхідно якомога швидше прийняти закон про продовольчу безпеку. Причому не в тій вихолощеної беззубою формі, в якій він пройшов перше читання, а у вигляді закону реально забезпечує захист продовольчого ринку", - підсумував Даниленко.