Ціклічність економічного розвитку як макроекономічна проблема

М.Туган-Барановський дав наукову інтерпретацію причинно-наслідкових зв’язків циклічного характеру капіталістичного відтворення, розкрив його перспективи і обґрунтував методологічні засади прогнозування ринкової економічної кон’юнктури. Учений-економіст дійшов висновку, що економічні кризи не можна розглядати у відриві від функціонування ринку. Детальний опис і зіставлення фактів економічної кон’юнктури переконали дослідника в тому, що „криза залежить не тільки від випадкових причин, властивих певному історичному моменту, але і від постійних, загальних причин, властивих сучасному культурно-економічному ладу”. 

Дж.Кейнс пояснював економічні кризи дією основного психологічного закону, згідно з яким люди схильні збільшувати споживання із зростанням доходів, але не настільки, як зростає доход.

Отже, в сучасній економічній  теорії немає єдиного підходу  щодо причин економічних криз та способів виходу з них. Досить часто сучасні економісти обмежуються загальними зауваженнями про те, що причини циклічного руху полягають у складному і суперечливому характері різноманітних сил і факторів, що впливають на рух і розвиток ринкової економіки.

 

Тож  причини циклічності можуть бути:

 

1)Зовнішні:

-війни, революції та  інші політичні потрясіння;

-відкриття великих  родовищ золота, урану,нафти та  інших цінних ресурсів;

- освоєння територій  і пов’язана з цим міграція  населення, коливання чисельності  населення земної кулі;

- потужні прориви в технології,винаходи та інновації,які дозволяють докорінно змінити структуру суспільного виробництва.

 

2)Внутрішні:

- особисті потреби,  скорочення або зростання яких, відбивається на обсягах виробництва  і зайнятості.

- інвестування, тобто  вкладення засобів в розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;

- економічна політика  держави,яка прямо і непрямо  впливає на виробництво,попит і споживання.

 

 

 

 

1.3. Теорії циклічних коливань

 

При тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те, як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових циклів до підходів - теорій, що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами.

 Прихильники першого підходу,  що віддають перевагу зовнішнім факторам, вбачають корінь ділового циклу у коливаннях і змінах, які відбуваються поза економічною системою - у війнах, революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота, темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.

Прихильники другого підходу вважають, що механізм циклу закладено всередині  самої економічної системи. Це означає, що діловий цикл самопідтримується і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення ділової активності і рецесію , а кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже регулярному, повторюваному ланцюзі.

Ось декілька найважливіших  теорій ділового циклу:

1. Монетаристська теорія пов'язує  діловий цикл із збільшенням  або із зменшенням грошової  маси та кредиту (Фрідман, Готрі).

2. Інноваційні теорії пов'язують  цикл з рядом важливих відкриттів  і винаходів, таких, наприклад,  як залізниця чи автомобіль  (Шумпетер, Хансен).

3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора  вважається, що зовнішні потрясіння  передаються через мультиплікатор  або акселератор (інвестиційна  теорія) і внутрішні сили породжують, таким чином, регулярні циклічні  коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).

4. Політичні теорії ділових циклів  приписують циклічні коливання  діям політиків, які маніпулюють  фіскальною і монетарною політикою,  щоб бути переобраними (Калецкі, Нордгауз, Гафт).

5. Теорії рівноважного ділового  циклу проголошують, що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент).

6. Прихильники концепції реального  ділового циклу твердять, що потрясіння у продуктивності праці поширюються по всій економіці і спричиняють циклічні коливання (Прескот, Лонг, Плосер).

Цей перелік просто дає  різні підходи до пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу.

Однією із важливих рис циклу  є різке зростання покупок  товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою  рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.

 

 

1.4. Тривалість економічного циклу

 

 

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

1) Цикли Кондратьєва (довгі). За цією теорією, по-перше, НТП розвивається хвилеподібно з циклами у 50—60 років. По-друге, матеріальною основою довгих хвиль в економіці є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих. По-третє, в структурі довготривалих циклів М. Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, — висхідну і спадаючу.

Висхідна фаза довгого  циклу — це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 25 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи.

Спадаюча фаза довгого  циклу — період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи. Такий період триває 20—25 років  і для нього характерні перебудовчі  процеси економічної структури, адекватної технологічному оновленню.

2) цикли Джаглера (середні) – 7-11 років, пов’ані зі зміною попиту на засоби виробництва.

Матеріальною основою  періодичності середніх циклів є  необхідність оновлення основного  капіталу.

Основною властивістю  промислового циклу є коливання  темпів зростання ВНП за період часу, коли економічна система проходить чотири фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння.

3) цикли Китчина (короткі або малі) – 3-5 років, що обумовлюється динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

4) приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до дванадцяти років та існують у зв’язку з коливанням інвестиційної активності.

 

 

 

 

1.5. Сучасні економічні цикли

 

 

Сучасні економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз. 

У. К. Мітчел, учений, який глибоко вивчав економічні цикли, а також багато інших учених економістів, поділяють  цикли на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза (спад) - головна, циклоутворююча фаза. Вона завершує один цикл і є початком наступного. Криза розпочинається із труднощів збуту продукції в гуртовій, а потім і у роздрібній торгівлі. Починається затоварювання, підприємства працюють "на склад". Виробництво скорочується, це зменшує сукупний попит на інвестиції, предмети споживання та працю. Закривається або банкрутує певна частина підприємств (у випадку глибокої і тривалої кризи), зростає безробіття, зменшуються реальні доходи. З обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між суб'єктами економіки, різко зростає попит на кредит, стрімко збільшуються процентні ставки по кредиту капіталу. Паніка охоплює ринок цінних паперів (фондову біржу), курс акцій швидко падає.

 Такою є болісна реакція  об'єктивного ринкового механізму  на порушення рівноваги між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням, тобто порушення народногосподарських (макроекономічних)  пропозицій.

Слід також доповнити, що спад у  діловому циклі називають рецесією, яка визначається як період, в якому  реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія починається від піку, і закінчується найнижчою точкою спаду - дном.

Фактори, що характеризують рецесію:

- Покупки споживачів  часто різко зменшуються, а  запаси автомобілів та інших  товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи, устаткування також різко скорочуються.

- Попит на працю звужується, спочатку має місце скорочення  середньої тривалості робочого тижня, а далі - звільнення з роботи і зростання безробіття.

- Оскільки обсяг виробництва  зменшується, то попит і поставки  сировини також зменшуються, а  ціни на сировину падають. Зарплата  і ціни на промислові товари  коливаються менше, ніж на сировину, але ці ціни зростають повільніше у роки падіння ділової активності.

- Прибутки фірм різко падають  у роки рецесії. Сподіваючись  цього падіння, курси акцій,  звичайно, повзуть униз, бо інвестори  відчувають запах спаду. Оскільки  попит на кредитні ресурси звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час рецесії.

Депресія (дно) - фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. На цій фазі відбувається просте  відтворення  (виробництво не розширюється, але й не звужується). Поступово реалізуються товарні запаси, що виникли під час кризи в умовах різкого скорочення платоспроможного попиту.  Рівень безробіття, хоча й залишається високим, але протягом даної фази є стабільним. В умовах скороченого виробництва процента ставка по кредиту падає до свого мінімального значення. Проте сукупний попит поступово зростає і  готуються  умови  для  пожвавлення виробничої і комерційної діяльності.

Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягу виробництва у відповідь на зростання попиту і з помітного скорочення безробіття. Підприємці, намагаючись відновити прибутковість виробництва, починають замінювати стару техніку на нову, більш прогресивну і ефективну.  Це  створює  умови  для наступного зростання попиту - спочатку  на  засоби  праці,  а потім і на  предмети  споживання.  Інвестиції  у  виробництво зростають, збільшується процентна ставка і зменшується безробіття. Нарешті, обсяг виробництва  досягає попереднього рівня, зростають ціни, прибуток і заробітна плата. Економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (пік) - фаза циклу, коли обсяг виробництва  перевищує  обсяг попереднього циклу і зростає  найбільшими  темпами.

Слід відзначити, що основними  індикаторами фаз циклу служать:

• рівень зайнятості;

• рівень безробіття;

• обсяг випуску,

оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад.

Обґрунтування чотирифазної структури циклу було зроблено К. Марксом. Графічно це подано на мал. 1, де ОА — загальна лінія розвитку виробництва за значний період; Q — обсяг виробництва; t — час; ВС — ламана лінія руху фаз циклу.

 

Мал.1

 

 

 

Органічна цілісність циклу  виявляється в тому, що в кожній з його фаз формуються умови для  переходу до іншої. При цьому такий  перехід здійснюється в основному  на засадах ринкових регуляторів, отже, як правило, автоматично.

 

 

1.6. Наслідки  циклічних коливань

 

 

Етап депресії приходить  після етапу піднесення. Під час  піднесення відбувається інфляція, в  основному, за рахунок кредитів. Під  час кризи, банки вимушені посилювати вимоги для отримання кредитів, що призводить до зменшення обсягів кредитування. Іншими словами, зменшення обсягів кредитування спричиняє зменшення грошової маси, тобто, викликає дефляцію.

 

Іншим можливим наслідком  є зростання попиту на гроші через:

- очікування падіння цін через кризу та зменшення попиту; люди будуть - заощаджувати гроші з метою більших покупок у майбутньому;

- боржники будуть сплачувати борги, скеровуючи витрати на погашення кредитів;

- нестабільність на ринках змушує інвесторів відкладати проекти.

Також циклічність викликає безробіття та погіршення рівня життя  людей в країні, тож треба боротися та знешкоджувати цю проблему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.  Циклічність економічного розвитку в Україні

 

2.1. Аналіз динаміки  валового внутріщнього продукту  за період 2005-2009рр.

 

Зростання економіки  та зріст добробуту на перший погляд, тісно пов’язані. Але це не зовсім так, а щоб зв’язок цих категорій існував насправді його потрібно підтримувати.

За останні роки, починаючи  з 2000 почалося поступове зростання  економічного розвитку, але, найважливіше те, щоб добитися трансформації цього зростання у покращення життя населення. У першу чергу, це стосується збільшення доходів населення.