Цикличность

    Порівняння  фактичної наявності оборотних  коштів з нормативом дає змогу  визначити брак або надлишок власних  оборотних коштів.

    Брак  власних оборотних коштів означає  перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

    Основними причинами браку власних оборотних  коштів можуть бути: погана робота маркетингової  служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;

    наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні  розрахунки) тощо.

    Брак  власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

    Надлишок  власних оборотних коштів створюється  в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

    Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

    За  сучасних умов господарювання (зміна  цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи  на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин

    3.3 Резерви і шляхи  поліпшення використання  оборотних коштів

       Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. 
На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

• Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;
• Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;
• Широке використання прямих тривалих зв'язків;
• Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;
• Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

    На  стадії незавершеного  виробництва :

• Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);
• Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
• Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;
• Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
• Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

    На  стадії обігу:

• Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
• Удосконалювання системи розрахунків;
• Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;
• Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними  договорами.

    Якщо  говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати  і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається  в наступному:

    Зниження  питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає  можливість з даної кількості  матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов  збільшення масштабів виробництва. 
Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

    Економія  в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

    Економія  матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової  продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

   Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить  великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

    На  кожному підприємстві є резерви  економії матеріальних ресурсів. Під  резервами варто розуміти виникаючі  або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.  
У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

    До  виробничо-технічних напрямків  відносяться  заходи, зв'язані з  якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і  виробів, застосуванням більш економічних  видів сировини, палива, упровадженням  нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально  можливе зменшення технологічних  відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів  з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів. 
         До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

    Головний  напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції  з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації  матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів  матеріальних ресурсів.

    Чимале  значення має скорочення втрат у  виробничому процесі, за рахунок  якого можна досягти 15-20% всієї  економії матеріальних ресурсів. 
При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

    Функціонування  оборотних коштів розпочинається з  моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом  має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг  виробництва; рівень технології та організації  виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції  та ін. 
Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання. 
 
 
 

Висновоки: 

    На  закінчення я хотів би узагальнити  усі факти і зробити деякі  висновки.

    1.Для  нормального функціонування кожного  підприємства необхідні оборотні  кошти, що представляють собою  грошові кошти, використовувані  підприємством для придбання  оборотних фондів і фондів  обігу. 

    2.Оборотні  фонди, тобто матеріальні ресурси  на відміну від основних фондів  використовуються в одному виробничому  циклі, і їх вартість переноситься  на продукт відразу і повністю.

     3.Раціональне й ощадливе використання  оборотних фондів - першочергова  задача підприємств, тому що  матеріальні витрати складають  3/4 собівартості промислової продукції.  Зниження матеріалоємності виробу  досягається різними шляхами,  серед яких головними є впровадження  нової техніки, технології, удосконалювання  організації виробництва і праці.

     4. Основна риса сучасного перехідного  періоду - недостача у підприємств  оборотних коштів. Прискорення оборотності  оборотних коштів, що виміряється  коефіцієнтом оборотності і тривалістю  одного оберту в днях, досягається  різними заходами на стадіях  створення виробничих запасів,  незавершеного виробництва і  на стадії обігу.

    Головною  метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є  максимізація прибутку на вкладений  капітал при забезпеченні стійкої  і достатньої платоспроможності  підприємства. Причому, ці задачі у  певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для  забезпечення стійкої платоспроможності  в  підприємства постійно повинна  знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.

      Важливою задачею в керуванні  оборотними коштами є забезпечення  оптимального співвідношення між  платоспроможністю і рентабельністю  шляхом підтримки відповідних  розмірів і структури оборотних  активів.

    Слід  також зазначити, що підприємство повинне  підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних  коштів, тому що від цього прямо  залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання  нових кредитів.

    У сучасних умовах украй важливо правильно  визначати потреба в оборотних  коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній  формі й у мінімальному, але  достатньому обсязі. Наднормативні  запаси відволікають з обігу грошові  кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

    Як  відомо, критерієм ефективності керування  оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти  перебувають в одній і тій  же формі (грошовій або товарній), тим  за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.