Цикличность

    Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані  й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

    До  нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

    Ненормовані оборотні фонди включають фонди  обігу за винятком готової продукції на складі.

    За  джерелами формування оборотні кошти поділяються  на:

• власні та прирівняні до власних;
• залучені;
• інші.

    Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

    Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

    По-перше, надання підприємствам самостійності  щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

    По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі  розрахунок оптимальної потреби  в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

    По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

    По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

    По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням  і використанням

оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу  ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання. 

    1.3  Джерела формування  оборотних коштів 

     Визначення  джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

     Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської  діяльності та до фінансових ускладнень.

     Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно – матеріальних цінностей, відволіканню оборотних  коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне  використання як власних, так і позичених  коштів.

     Власні  джерела формування оборотних засобів.

     Як  правило, мінімальна потребі підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування на цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних  фондів), приріст сталих запасів.

     Підприємства, вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів – засновників, внесків іноземних учасників (для  спільних підприємств), надходження  від емісії цінних паперів. Ці кошти  включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

     На  вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних  коштів є прибуток, що залишається  у розпорядженні підприємства і  використовується на його розсуд, надходження  від емісії цінних паперів, а також  прирівняні до власних оборотних  коштів сталі пасиви.

     Обсяг коштів, що спрямовуються на поновлення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу  оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення  позикових коштів та інших факторів.

     До  коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які  в результаті застосованої системи  грошових розрахунків постійно перебувають  у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їх використанням  за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

     Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань  на обов'язкове державне пенсійне страхування  на соціальне страхування, резерв майбутніх  платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі  не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

     Методика  визначення власних оборотних коштів не робить розмежування між сталими  пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі  пасиву балансу.

     Основним  критерієм оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою:

     

,

     де         -  рівень фінансування підприємства за рахунок власних котів, %;

         - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош. од.;

      - загальна потреба у фінансових  ресурсах підприємства у плановому  періоді, грош. од.

Банківські  кредити як джерело  формування оборотних  коштів.

     Розмір  власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною  величиною. Сума власних оборотних  коштів під час складання фінансового  плану щорічно уточнюється у  зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

     Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними  потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платниками та іншими зобов'язаннями.

     Кредити банку дають змогу органічно  ув'язати всі джерела оборотних  коштів і справляють активний вплив  на раціональне формування запасів  сировини, матеріалів, готової продукції  та інших видів матеріальних цінностей.

     Планування  потреби в позикових оборотних  коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку  нормативних товарно – матеріальних цінностей і визначення потреби  в кредиті.

     Сума  кредиту з урахуванням залишку  нормативних тварино – матеріальних цінностей визначається для кожного  об'єкта як різниця між плановою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

     Вирішити  труднощі з отриманням коштів, поліпшити  фінансовий стан, зміцнити економічну безпеку можна за допомогою сучасної форми кредитування – овердрафту.

     Овердрафтна операція – це короткостроковий кредит, який надається на кілька днів.

     Від звичайної позики відрізняється  тим, що кошти можна отримати без  застави. При овердрафті на погашення  заборгованості спрямовуються всі  кошти, які зараховуються на поточний рахунок клієнта. А тому обсяг  кредиту змінюється в міру надходження  коштів.

    Овердрафт дуже зручний саме як кредит під  бігові кошти платоспроможним позичальникам. Кредитування у формі овердрафту досить ризиковане для банку в  умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Однак майже половина кредитних операцій сьогодні відбувається саме овердрафтній формі, і ця операція знаходиться на першій сходинці у  рейтингу нових кредитних ресурсів.

     Залучені  кошти як джерело  формування оборотних  засобів

     До  залучених належать кошти інших  кредиторів, які надаються підприємствам  у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням  векселя чи іншого боргового зобов'язання.

     Вексель є найпростішою і найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується  боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає  фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші  як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

     Досить  поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і  неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає  згоду на надання відстрочки платежу  за продукцію, що поставляється, від  споживача одержує вексель або  інше боргове зобов'язання.

     Кредиторська  заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних  коштів. Її породжує брак власних оборотних  коштів. Наявність кредиторської  заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу  підприємства коштів інших суб’єктів  господарювання.

     Іншими  словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за:

• розрахунками з бюджетом;
• за розрахунковими документами, строк сплати яких не настав і які не сплачено в строк;
• за невідфактурованими поставками – розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;
• за короткостроковими кредитами.

     Кредиторська  заборгованість є допустимою (нормальною), якою її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальника за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість , що утворюється в  результаті порушення покупцями  порядку і термінів оплати розрахункових  документів.

     Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості  різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних  і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний  вплив на процес виробництва, на фінансові  результати і фінансовий стан підприємства. Сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними засобами.

Розділ  ІІ. Нормування оборотних  коштів та визначення потреби в них.

    2.1 Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах. 

    Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

    Крім  того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.