Цикличность

    Таким образом, загальна норма запасу в  днях на сировину, основні матеріали  і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих  запасів.

    Норматив  оборотних коштів на допоміжні матеріали  встановлюється по двох основних групах:

      До першої групи відносяться  матеріали, що витрачаються регулярно  й у великих обсягах. Норматив  розраховується так само, як на  сировину й основні матеріали. 

    У другу групу включаються допоміжні  матеріали, які використовуються у  виробництві рідко й у незначних  обсягах. Норматив обчислюється аналітичним  методом на основі даних за попередні  роки.

    Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні  матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

    Норматив  оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне  паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

    Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і  норм витрат на одиницю продукції  по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

    Норматив  оборотних коштів на запасні частини  встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися  виходячи з типових норм на одиницю  балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних  минулих років.

    Норматив  оборотних коштів по спецодягу і  взуттю визначається на основі чисельності  працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні  і страхові запаси.

    По  спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з потрібного набору, вартості і терміну служби.

    Розмір  оборотних коштів, авансованих у  незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними  причинами розходжень є особливості  організацій, обсяг  виробництва , структура  продукції, що випускається.

    Нормування  оборотних коштів у незавершеному  виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного  підрозділу окремо.

    Якщо  асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної  маси.

    Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві  визначається по формулі:

    Н=Р*Т*ДО, де    (2.2)

    Р- одноденні витрати на виробництво  продукції;

    Т- тривалість виробничого циклу в  днях;

    К- коефіцієнт наростання витрат.

    Одноденні витрати визначаються  шляхом ділення  витрат на випуск валової (товарної) продукції  відповідного кварталу на 90.

    Тривалість  виробничого циклу відображає час  перебування продукції в незавершеному  виробництві від першої технологічної  операції до повного виготовлення продукції  і передачі на склад.

    Усі витрати в процесі виробництва  підрозділяються на :

    Одноразові  витрати. До них відносяться витрати, зроблені на початку виробничого  циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).

    Наростаючі  витрати. Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати  електроенергії, оплата праці й ін.).

Коефіцієнт  наростання витрат визначається  відношенням  середньої собівартості виробу в  незавершеному виробництві до загальної  суми витрат на виробництво. Визначається  коефіцієнт різними способами для  виробництва з  рівномірним і  нерівномірним наростанням витрат.

Якщо  основна частка  витрат надходить  у виробництво на самому початку  виробничого циклу (одноразові), а  інші(наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві ), коефіцієнт визначається по формулі: 
                                                             А+(0,5*Б)

                                                  К=       А+Б        , де (2.3)

    А - витрати, зроблені одноразово на початку  виробничого циклу;

    Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції. 

    При нерівномірному  наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі: 
                       (Се*Е)+(З2*T2)+(C3*T3)+...+(0,5*Cp*T)      (2.4)

    ДО= З*Т , де

    Се- одноразові витрати першого дня  виробничого циклу;

    C2, C3,... - витрати по днях виробничого  циклу;

    Т2, Т3... - час від моменту разових  операцій до закінчення виробничого  циклу;

    Cp - витрати, здійснені рівномірно  в плані виробничого циклу;

    С - виробнича собівартість виробу;

    Т - тривалість виробничого циклу.

    Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються  в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного  виробництва  вони знаходяться одночасно.

    Норматив  по статті "Витрати майбутніх  періодів" обчислюються по формулі :

    Н=Ро+Рn-Рс, де (2.5)

    Ро- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

    Рn- витрати, здійсненні в плановому  періоді по кошторису ;

    Рс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.

    Готова  продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних  коштів зі сфери виробництва в  сферу обігу. Це єдиний нормований елемент  фондів звертання обігу.

    Норматив  оборотних коштів на готову продукцію  визначається по формулі:

    Н=Р*Д, де   (2.6)

    Р- одноденний випуск товарної продукції  по виробничій собівартості;

    Д- норма запасу в днях.

    Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження  продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

        Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства. У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання часткових нормативів. Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді. Різниця між нормативами складає суму приросту або зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємств.

Розділ  ІІІ. Методи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

3.1 Показники використання  оборотних коштів  і шляхи прискорення  їх обертання. 

    Оборотні  кошти становлять значну частину  матеріально-грошових активів. Тому раціональне  та економне використання має неабияке значення.

    Ефективність  використання оборотних коштів.

Таб.3.1

    Для характеристики використання оборотних  коштів застосовують такі показники:

    1. Коефіцієнт оборотності оборотних  коштів – характеризує кількість  оборотів оборотних коштів за  визначений період:

     (3.1)

    2. Тривалість одного обороту:

       (3.2)

    Економічне  значення оборотності оборотних  коштів полягає в тім, що підприємство може зробити і реалізувати з  меншими оборотними коштами той  же самий обсяг продукції з  тими ж засобами випустити більше продукції. 

    Коефіцієнт  завантаження – скільки оборотних  коштів припадає на кожну грошову  одиницю реалізованої продукції  – тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.   (3.3)

    Р — обсяг реалізованої продукції, грн.;

    С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

    Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

     (3.4)

    де  Ке — коефіцієнт ефективності оборотних  коштів.;

    П — прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

    Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти. 

    Рентабельність  – відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів.

    Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в  них, тобто відбувається процес вивільнення  оборотних коштів з обороту. Розрізняють  абсолютне (зменшення потрібної  суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

    Оптимізація запасів дає змогу скоротити  запаси на підприємстві, особливо з  матеріаломістким виробництвом.

    Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг  незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей.

    Якщо  прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних  коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

    Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд  позитивних ефектів:

    Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;

    Вивільняються матеріальні ресурси;

    Прискорюється надходження в бюджет відрахувань  від прибутку;

Поліпшується  фінансове становище підприємства, тому що,  вивільняються фінансові  ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються  до кінця року в розпорядженні підприємства і  можуть бути удало використані (прибутково вкладені). 

3.2 Показники стану власних оборотних коштів 

    Стан  оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну  дату. Наявність власних оборотних  коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

    Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них  коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується  сума показників розділу активу «Основні засоби та інші поза оборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).