Цикличность

    У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних  коштах: прямий і економічний.

    Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням  багатьох факторів, які пов'язані  з особливостями постачання, виробництва  та реалізації продукції.

    Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

    Визначення  потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних  коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

    умови постачання підприємств товарно-матеріальними  цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

    організація процесу виробництва: тривалість виробничого  циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

    умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

    За  відповідності складу, структури  й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва  та реалізації підприємство в змозі  отримувати прибуток з мінімальними витратами.

    У разі заниження розміру оборотних  коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення  обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській  діяльності.

    Надлишок  оборотній коштів призводить до нагромадження  надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

    Значення  нормування оборотних коштів полягає  в такому.

    По-перше, правильне визначення нормативу  оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

    По-друге, нормування оборотних коштів дає  змогу ефективно використовувати  оборотні кошти на кожному підприємстві.

    По-третє, від правильно встановленого  нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

    По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних  коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

    Визначення  планової потреби в оборотних  коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

    1. Визначення норм запасів за  статтями нормованих оборотних  коштів.

    Норма оборотних коштів — це відносний  показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

    2. Встановлення одноденного витрачання  матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

    3. Визначення нормативу оборотних  коштів за кожною статтею в  грошовому вираженні проводиться  множенням одноденних витрат  в грошовому вираженні на відповідну  норму запасу в днях.

    4. Розрахунок сукупного нормативу,  або загальної потреби в оборотних  коштах, на підприємстві проводиться  підсумовуванням нормативів за  окремими статтями.

    5. Заключний етап нормування —  визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахуків 
 

    2.2 Нормування оборотних  коштів. 

    Управління  оборотними коштами заключається в  забезпеченні безперервності процесу  виробництва і реалізації продукції  з найменшим розміром оборотних  коштів. Це означає, що оборотні кошти  підприємств повинні бути розподілені  по всіх стадіях кругообігу у відповідній  формі й у мінімальному але  достатньому обсязі.

    У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться  на повному самофінансуванні, правильне  визначення потреби в оборотних  коштах має особливе значення.

    Процес  розробки економічно обґрунтованих  величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням  оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних  і в той же час достатніх  запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва  й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню  внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої  реалізації готової продукції.

    Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей  на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях  на розрахункову одиницю і т.д.

    Норматив  оборотних коштів – добуток норми  оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.

    Норматив  оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну  підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу  або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

    Незаповненої  нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми через  перебої у виробництві і реалізації продукції.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові  кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню. 

    2.3 Методи нормування  оборотних коштів 

    Застосовують  наступні основні методи нормування оборотних коштів:

    Метод прямого рахунка. Цей метод полягає  в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у  кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням  визначається загальна сума нормативу.

    Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді  не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з  попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва  і розміру нормованих оборотних  коштів у попередньому періоді.

    Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий  норматив визначається на базі старого  шляхом внесення в нього змін з  урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

    На  практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою  цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні  розрахунки частого і сукупного  нормативів. До частого відносяться  нормативи оборотних коштів у  виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному  виробництві і напівфабрикатів  власного виробництва; у витратах майбутніх  періодів; готових виробах.

    Особливість кожного елемента визначає специфіку  нормування.

    Норматив  оборотних коштів, авансованих у  сировину, основні матеріали і  покупні напівфабрикати, визначається по формулі:

    Н=Р*Д, де    (2.1)

    Н - норматив оборотних коштів у запасах  сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

    Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

    Д - норма запасу в днях.

    Середньодобова  витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний  квартал на кількість днів у кварталі.

    Визначення  норми запасу - найбільш трудомістка  і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному  виду  або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і  матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

    Норма запасу в днях по окремих видах  сировини, матеріалів і напівфабрикатів  установлюється виходячи з часу, необхідного  для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського  і страхового запасів.

    Транспортний  запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема , транспортний запас  передбачається у випадку розрахунків  за матеріали на умовах попередньої  оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю  днів пробігу вантажу і кількістю  днів руху й оплати документів на цей  вантаж.

    Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з  витратами на приймання, розвантаження  і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

    Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва  необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

    Поточний  складський запас. Він призначень забезпечити  безперебійність процесу виробництва  між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності  постачань, а також періодичності  запуску сировини і матеріалів у  виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить  середня тривалість інтервалу між  двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних  за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

    Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва  у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності  одержання партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих  матеріалів). Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах  до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.