Бюджетно-податкова політика

2 Характеристика  державної податкової системи

2.1 Теорія  оподаткування: визначення податків, класифікація та функції податків 
 

    Вилучення державою на користь суспільства певної частини валовоговнутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску складає сутністьподатку. А. Сміт у своєму класичному творі "Дослідження про природу іпричини багатства народів "вважав основними принципами оподаткуваннязагальність, справедливість, визначеність і зручність. Піддані держави, відзначав його російський послідовник Н.І. Тургенєв, повинні давати «кошти до досягнення мети товариства або держави» кожен поможливості та пропорційно до свого доходу за заздалегідь встановленими правилами  
(терміни платежу, спосіб стягнення), зручним для платника[12]. З часом цейперелік був доповнений принципами забезпечення достатності і рухливостіподатків (податок може бути збільшений чи скорочений відповідно дооб'єктивними потребами і можливостями держави) .Податки — обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

    Податкова система — сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. До функцій податків можна віднести такі:  фіскальна - ця функція є визначальною для податків і полягає в тому, що податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства, фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне - надійних.  
 

 Регулююча - через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання.Розподільча - її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів.                 Стимулююча - ця функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або здійснює політику підтримки певних верств населення. Контролююча - за її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо. Елементи системи оподаткування:

— суб'єкт (платник податків) — юридична чи фізична особа, що сплачує податки;

— об'єкт оподаткування — кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування. Іншими словами, податкова база — це грошова сума, з якої вилучається податок;

— джерело оподаткування — дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

    Податкова ставка (норма оподаткування) — законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка може існувати в таких формах:

— середньої податкової ставки — відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;

— граничної податкової ставки — відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню;

  — податкові пільги — звільнення від податків або зменшення податкових ставок. 
 

    Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обов'язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера" .

Рис 2.1 

    На графіку Т_у — ставка податку; Т — податкові надходження; М — мах Т; На кривій Лаффера критичні точки — це коли:

— ставка податку дорівнює 0 — при цій  ставці надходжень у бюджет немає;

— ставка податку дорівнює 100% — надходжень у бюджет також немає (у легальній економіці ніхто не працює, всі відходять у «тіньову економіку»).При всіх інших значеннях ставки податку податкоплатники сплачуватимуть податки, а держава їх отримуватиме.У точці М (точка оптимального рівня ставки податку) досягається оптимальна сума податкових надходжень.

    Коли ставка податку збільшуватиметься порівняно з Т_м, то сума податкових надходжень зменшиться. Цей ефект в економіці називаюті ефектом Лаффера. При завищених ставках податку підриваються стимули до нововведень, знижується  

ділова  активність, частина підприємств відходить у «тіньову економіку».Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування. За цією ознакою розрізняють такі податки:Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу. Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу. Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:

— реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);

— особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито. Фіскальні монополії — це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова. Повна монополія виявляється у виключному праві держави на виробництво і реалізацію певних товарів за встановленою нею ціною. Об'єктом повної монополії зазвичай є такі товари масового споживання, як сіль, сірники, горілчані та тютюнові вироби тощо. Часткову монополію держава реалізує через монополізацію нею або тільки ціноутворення, або виробництва і ціноутворення, або ціноутворення і реалізації.

Акцизи — це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі. У перекладі з латинської мови ассійо ("акциз") означає "відрізати", "відсікати".

Акцизи  існують у таких формах:

— фіксовані — встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;

— пропорційні — як відсоток до обсягу реалізації;

— специфічні — на окремі види товарів (вироби із золота і срібла, автомобілі, тютюнові вироби); 

— універсальні — встановлені на весь обсяг реалізації (податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).

    Податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток та прибутковий податок з громадян — найпоширеніші види податків у світовій практиці оподаткування.Мито — встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом. У співвідношенні прямих та непрямих податків частка прямих податків у структурі податкових надходжень до державного бюджету тим більша, чим багатша держава. Це не означає другорядності непрямих податків. Останні мають багато як переваг, так і недоліків. 

2.2 Основні  принципи та методи оподаткування 

    Функціонування податків не може проводитись без певних принципів їхньої дії. Основними принципами є:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного виробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності і інвестиційної активності; - обов'язковість; - рівнозначність і пропорційність;
• рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання і громадян;
• соціальна справедливість;
• стабільність;
•   економічна обґрунтованість;
• рівномірність сплати;
• компетенція;
• єдиний підхід
• доступність;

    Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази.   Існує кілька основних методів оподаткування.   Рівне оподаткування — метод оподаткування, за якого однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод припускає подушне оподаткування — самий стародавній і простий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому застосовується лише у виключних випадках (цільові податки).  Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподаткування — податок на прибуток підприємств.   Прогресивне оподаткування — метод оподаткування, за якого у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивного оподаткування оснований на визначенні дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний доход являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мінімумом доходів.  

    Метод прогресивного оподаткування передбачає використання кількох видів прогресії:   а) проста порозрядна прогресія. Її суть полягає у тому, що для загального розміру податкової бази встановлюються ступені (розряди) і для кожного розряду визначається сума податку, оклад в абсолютній величині;   б) проста відносна прогресія припускає встановлення для загального розміру податкової бази розрядів, за яких для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні). За цього методу ставка застосовується по всій базі оподаткування залежно від загального розміру бази;   в) складна прогресія, що розділяє базу на податкові розряди. Але кожен розряд існує самостійно й обкладається окремо за своєю ставкою, яка не залежить від загального розміру  
 

податкової бази. Прикладом цієї прогресії є шкала прибуткового податку з громадян, коли підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а тільки до його частини, яка перевищує певний рівень;   г) приховані види прогресії передбачають використання системи пільг для доходів, що входять у різні розряди. У такому разі розряди та ставки є незмінними і зовні не буде помітною яка-небудь диференціація оподаткування.  

    Регресивне оподаткування — метод, за якого при зростанні податкової бази відбувається скорочення розміру ставки. У цьому разі податкові стягнення пропорційні збільшенню оподаткованого об’єкта. В економічному розумінні регресивними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), оскільки за самою своєю підставою непрямі податки, що справляються зі споживання, неминуче мають поголовний характер, тобто не розрізняють, хто споживає, чи може він бути визнаний податним суб’єктом, чи ні.   Змішане оподаткування передбачає поєднання окремих елементів зазначених вище методів оподаткування. Відбувається начебто дроблення податкового об’єкта, за якого для окремих його елементів використовують різні методи оподаткування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3 Фіскальна  політика України

3.1 Бюджетно-податкове  управління української економіки 

    Бюджетно-податкова політика, яка проводилася в Україні в минулому році, сформувала низку значних ризиків для макроекономічної стабільності у 2010 році. Для мобілізації фінансових ресурсів Кабінет Міністрів України (КМУ) використовував низку інструментів, які дали можливість пом’якшити негативний вплив фінансово-економічної кризи на дохідну частину бюджету у 2009 р.Підвищення ставок податків. Протягом року за ініціативою уряду парламент прийняв 6 законів, що підвищували податки та збори (обов’язкові платежі). Ще 7 законопроектів, які коригують податкове законодавство, були подані урядом чи представниками коаліції й нині знаходяться в парламенті. Водночас варто відзначити, що в досить складних умовах КМУ уникав збільшення прямого податкового навантаження на вітчизняний бізнес, змістивши об’єкт оподаткування на споживання. КМУ ініціював підвищення ставок акцизного збору з товарів, які не є товарами першої необхідності для населення (передусім алкогольні та тютюнові вироби, пиво, імпортовані автомобілі) та дещо підвищив ставки транспортного податку для власників дорогих автомобілів.