Бюджет як основна ланка финансов

Рис. 3.2. Показники відношення дефіциту державного боргу до ВВП (2001–2009 рр.) 

      2004 року показник відношення бюджетного  дефіциту до ВВП стрімко зріс майже до граничної позначки у 3 % і становив 2,96 %. Що спричинило такий зріст в умовах відносно стабільної економічної ситуації в країні? По-перше, це політичні події навколо виборів Президента України: через політичний страйк майже місяць велика частка підприємств не працювала, що призвело до значного зменшення обсягів ВВП, зниження інвестиційної привабливості, як наслідок – зниження провідними рейтинговими агентствами кредитного рейтингу країни, банківська криза, викликана недовірою населення та вилученням значної частини коштів з депозитів. З метою недопущення дестабілізації економіки та фінансової кризи Національний банк України ввів тимчасову заборону на дострокове зняття коштів з поточних рахунків. По-друге, це відчутно стрімке підвищення рівня соціальних виплат.

      Як  держава покриває дефіцит державного бюджету? Щороку затверджується план фінансування державного бюджету, фінансова суть якого визначається як сукупність надходжень і витрат у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками держбюджету.

      Законодавчо закріпленими джерелами фінансування державного бюджету є державні внутрішні  та зовнішні запозичення, а також  вільний залишок бюджетних коштів. Інший метод – грошової емісії – використовується переважно в країнах з нерозвиненим ринком цінних паперів або в умовах недовіри населення до чинного уряду, який не несе відповідальності за позичені кошти. Проте в більшості розвинених країн світу, у тому числі й в Україні, законодавчо заборонено проводити емісію.

      Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок запозичених  коштів не має таких інфляційних  наслідків, як грошова емісія. У цьому  випадку на державні потреби витрачаються тимчасово вільні кошти. Проте не можна говорити, що державні запозичення не впливають на інфляційні процеси. При досягненні значних обсягів запозичені кошти спричиняють підвищення індексу споживчих цін.

      Рис. 3.3. Фінансування державного бюджету за джерелами фінансування, млн грн. (фактичні дані на кінець відповідного року) 

      Останніми роками Уряд все більше залучає кошти, отримані від приватизації державного майна, як додаткове джерело покриття бюджетного дефіциту. До 2002 року надходження  від приватизації включалися до дохідної частини державного бюджету. Проте, зважаючи на тимчасовість і нестабільність відповідних коштів, було прийнято рішення про віднесення їх до джерел фінансування державного бюджету.

      Починаючи з 2002 року, номінальна сума та відносна частка надходжень коштів від приватизації у фінансуванні державного бюджету поступово зростала. Так, 2002 рік характеризується профіцитом державного бюджету у 1 119,35 млн грн., тому частина коштів була спрямована на погашення внутрішніх і зовнішніх облігацій державної позики, а також на покриття змін в обсягах готівкових коштів.

      Схожа ситуація прослідковується і в 2003 році, коли сума коштів від приватизації державного майна становила 208,4 % від  обсягу дефіциту держбюджету – 2 174,1 млн грн., а дефіцит бюджету – 1 043,1 млн грн. Проте, якщо у 2002 році більшу частку становило погашення по облігаціях внутрішньої державної позики, то 2003 рік характеризується більшою сумою виплат по облігаціях зовнішньої державної позики.

      2004 рік відзначається стрімким зростанням суми приватизації, в основному завдяки надходженням від продажу державної частки акцій великих підприємств, зокрема „Криворіжсталь”. Лише від продажу цього гірничо-металургійного комбінату до бюджету надійшло 4,26 млрд грн. Загальний обсяг коштів, отриманих від приватизації державної власності, становить 9 501,5 млн грн. Частка цих коштів у фінансуванні державного бюджету в 2004 році становить 93,4 %.

      На 2005 рік заплановані надходження  від приватизації в номінальному вираженні менші, ніж попереднього року – 6 985,3 млн грн. Проте у відносному вираженні до загального обсягу дефіциту державного бюджету ця величина зростає до 99 % (запланований рівень фінансування державного бюджету становить 7 053,3 млн грн.)

      Розглядаючи фінансування бюджетного дефіциту за рахунок здійснення державних запозичень, в останні роки просліджується тенденція зменшення обсягів запозичень, що ідуть на покриття різниці між доходами та видатками держбюджету. Значна частина коштів отрианих від продажу держоблігацій, залучається на виплату зобов’язань щодо запозичень минулих років і дострокових погашень облігацій. Іншими словами, держава здійснює рефінансування державного боргу, використовуючи можливість залучення більш дешевих кредитів, внаслідок покращання економічної ситуації в країні та підвищення кредитного рейтингу державним облігаціям провідними рейтинговими агентствами світу, зокрема Fitch та S&P.

      Неправильно буде сказати, що здійснення державних  запозичень на внутрішніх і зовнішніх  ринках визначається винятково потребою фінансування державного бюджету. Крім фінансових цілей, політика управління державним боргом може бути спрямована на стабілізацію економіки, підвищення темпів економічного зростання, заохочення інвестицій, протидію відпливу капіталів за кордон [3, С. 767].

      З початку року державний прямий зовнішній  борг зменшився на 1,1 %, а державний  прямий внутрішній борг збільшився на 8,6 %. Збільшення частки державного прямого  внутрішнього боргу спричинене перевищенням залучення коштів від випуску  облігацій внутрішньої державної позики над погашенням боргу. Розміщення облігацій саме на внутрішньому ринку проводиться зважаючи на зростання інтересу до запозичень у національній валюті України в міжнародних масштабах і підвищення інвестиційної привабливості держави серед іноземних інвесторів.

      Відповідний курс на переважання обсягів внутрішніх запозичень над зовнішніми закладений у Законі України „Про зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”. Так, законом  передбачено, що сума зовнішніх запозичень зменшена з 8,4 млрд грн. до 3,23 млрд грн., а зміна обсягів внутрішніх запозичень – з 4 млрд грн. до 6,24 млрд грн.

      З позитивного погляду, запозичення  в національній валюті є на даний  час більш прийнятними для  України, адже останнє розміщення ОВДП 5 квітня 2005 року пройшло за рекордно низькою ставкою дохідності – 6,48 %, а ставки з валютних запозичень є не нижчими, тобто внутрішні запозичення є дешевшими. Неможливо на 5–7 років наперед спрогнозувати, що буде з курсами світових валют.

      З іншого боку, роблячи ставку на внутрішні запозичення, держава все одно буде збільшувати зобов’язання перед нерезидентами. За даними Національного банку України, з початку 2005 року для придбання державних облігацій нерезидентами було ввезено близько 400 млн дол. Приблизно така ж сума була вкладена ними в облігації внутрішньої державної позики за 2004 рік. Негативний розвиток вітчизняної економіки буде мати ще більші негативні наслідки, адже при найменших ознаках нестабільності нерезиденти будуть продавати Українські цінні папери.

    Обслуговування  державного внутрішнього боргу України  здійснює Міністерство фінансів України  через банківську систему України  шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних  позик, інших цінних паперів, їхнього  погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів в іншій формі.

    У Верховну Раду України поступив проект Закону України «Про порядок та умови списання і реструктуризації заборгованості підприємств перед бюджетами і державними цільовими фондами», який буде регулювати ці питання. Дія Закону спрямовуватиметься на списання та реструктуризацію податків і зборів, до яких належать:

    — ПДВ (крім податку на додану вартість із товарів, що імпортуються);

    — податок на прибуток підприємств;

    — плата за землю;

    — збір до Державного інноваційного фонду;

    — збір за спеціальне використання природних  ресурсів;

    — збір на соціальний захист населення;

    — суми, пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства  України на заборгованість зі сплати обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України.

    З метою обмеження лобіювання законів, що стосуються реструктуризації та списання заборгованості, законопроектом передбачено, що єдиною підставою для прийняття  таких законів України є подання законопроекту, що, в свою чергу, розробляється і подається КМУ на розгляд Верховної Ради за два місяці до початку нового бюджетного року і розглядається разом із проектом державного бюджету України. Такий Закон може прийматися щодо всіх підприємств однієї галузі, незалежно від форм власності, або щодо одного окремого підприємства, продукція якого визначена стратегічно важливою для держави.

    Законопроект  визначає обов'язкові умови проведення реструктуризації та списання заборгованості підприємств. Ці умови спрямовані на посилення фінансової дисципліни підприємств, до них відносяться:

    — своєчасна сплата поточних платежів до бюджетів та державних цільових фондів протягом останнього фінансового року;

    — збитковість підприємств викликана  втручанням держави у його господарську діяльність;

    — реструктуризація чи списання заборгованості щодо певних підприємств проводиться  вперше;

    — строк нагромадження у підприємства заборгованості перед бюджетами та державними фондами не перевищує три роки. 

 

Висновки

    Державний бюджет — це встановлений законом  на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань  і функцій. У відповідності із статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Суть бюджету полягає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знаходяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напрями спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані.

 Державний  бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону.

    Бюджетна  класифікація України складається  з чотирьох розділів:

    Розділ  І. Доходи бюджету.

    Розділ II. Видатки бюджету.

    Розділ III. Фінансування бюджету.

    Розділ IV. Державний борг.

    Державний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети — з трьох:

4. власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю;
5. закріплених доходів, тобто доходів, які постійно закріплені за ними;
6. доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання (процентних відрахувань, дотацій, субвенцій, субсидій).

    Сукупність  всіх видів видатків держави складає  систему державних видатків. В цю систему входять:

    — видатки держави, що здійснюються з державного бюджету;

    — видатки держави, що здійснюються з  місцевих бюджетів усіх рівнів;

    — видатки держави, що здійснюються з  бюджетних та позабюджетних централізованих державних та місцевих фондів;

    — видатки державних та комунальних  підприємств, організацій та установ.

 Бюджетний дефіцит— перевищення видатків над  постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

    Причиною  бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.

    За  причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

    Вимушений є наслідком низького рівня виробництва  ВВП і зумовлений недостатністю  фінансових ресурсів у країні.

    Свідомий  визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.