«БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНА ЛАНКА ФІНАНСІВ» 
 

 

Зміст

 

Вступ

 

      На  етапі ринкової трансформації економіки необхідне, з одного боку, переосмислення системи фінансово-бюджетних знань, поглядів і парадигм, що склалися в країнах з розвинутою ринковою економікою стосовно можливості їх застосування в країнах з перехідною економікою, з іншого – здійснення поглибленого аналізу тенденцій бюджетного процесу в Україні та його впливу на соціально-економічний розвиток держави.

      Зазначене дасть змогу поглибити розуміння  сутності бюджету як економічної  категорії та бюджетної системи  як важливого регулятора економічних процесів і надасть можливість приймати оптимальні рішення стосовно розвитку фінансово-бюджетних відносин в Україні.

      Проблеми  розробки теоретичних основ формування бюджетної системи в умовах трансформації  економіки досліджувались у працях вітчизняних вчених: В.Андрущенка, О.Барановського, Й.Бескида, С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, А.Даниленка, А.Єпіфанова, Б.Кваснюка, О.Кириленка, Н.Костіної, В.Кравченка, І.Лукінова, І.Лук’яненко, І.Луніної, С.Науменкової, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, І.Сала, С.Слухая, А.Соколовської, В.Суторміної, В.Федосова, С.Юрія та інших.

      В останні роки проблеми формування дохідної частини бюджету, міжбюджетних відносин перебувають у центрі уваги науковців  і органів державного управління. Мають місце численні науково-практичні дискусії щодо розподілу державних видатків, розробки і реалізації податкової політики. Слід зазначити, що на даний час центральними органами виконавчої влади здійснені перші важливі кроки стосовно посилення обґрунтованості планування бюджету, збалансованості бюджету, запровадження програмно-цільового методу планування видаткової частини бюджету, формульного підходу у процесі міжбюджетного регулювання, використання бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку. Проте зазначені питання у вітчизняній економічній теорії залишаються недостатньо розробленими.

      Соціально-економічний  розвиток суспільства на даному етапі  вимагає використання бюджетної  системи як дійового інструменту впливу на економічне зростання, вирішення низки соціальних проблем. Розробка і реалізація бюджетної політики має спиратися на науково обґрунтовані положення та результати проведених досліджень з питань фінансово-бюджетних відносин, що безперечно посилить збалансованість державних фінансів та створить необхідні умови для підвищення рівня керованості економічними процесами в Україні.

      Об’єктом  дослідження є державний бюджет в Україні та країнах з розвинутою і перехідною економікою.

      Предметом дослідження є процес функціонування бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку.

      Метою дослідження є розкриття сутності та значення державного бюджету, розкриття  механізму бюджетного регулювання  економічного розвитку держави.

      Досягнення  цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

      – дослідити сутність державного бюджету  та його значення в соціально-економічному розвитку держави;

      – охарактеризувати сутність і класифікацію доходів і видатків державного бюджету;

      – проаналізувати доходи і видатки державного бюджету 2004-2007 років;

      – дослідити зарубіжний досвід використання державного бюджету у соціально-економічній  політиці держави;

      – подати основні напрямки вдосконалення  регулюючої функції державного бюджету.

 

Розділ 1. Сутність і функції державного бюджету

 

    У відповідності із статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Згідно ст.95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

      В фінансово-правовій літературі дається  наукове визначення бюджетної системи України. Це “заснована на економічних відносинах, врегульованих правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави”.

      Поняття «бюджетна система» відображає тільки загальну структуру бюджетів в Україні, яка визначається адміністративно-територіальним устроєм і побудовою системи органів влади в Україні. Разом з тим Закон «Про бюджетну систему в Україні» ввів поняття «бюджетний устрій», яке відображає не лише систему бюджетів, а й взаємовідносини між ними.

      Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

      Таким чином, бюджетний устрій — більш широке поняття, яке включає в себе бюджетну систему, взаємозв'язок між бюджетами і принципи їх функціонування. При цьому слід враховувати, що Україна є унітарною державою, хоча до її складу входить Автономна Республіка Крим; в той же час в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, здійснення якого неможливе без власних місцевих бюджетів (значний вплив на це має Європейська Хартія місцевого самоврядування, до якої приєдналась Україна).

      Сукупність  всіх бюджетів, які входять до бюджетної системи України, складає зведений (консолідований) бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Слід зазначити, що зведені бюджети існують не тільки в масштабах України, але і в ланках нижчого рівня. До їх числа можна також віднести бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей, бюджети районів, бюджети міст, які мають районний поділ.

      Бюджет  Автономної Республіки Крим об'єднує  республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. При цьому слід мати на увазі, що така система бюджетів Автономної Республіки Крим не виходить за рамки бюджетної системи України. Згідно Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і нормативно-правовове регулювання бюджетних і в цілому фінансових питань вона не здійснює.

      Бюджет  області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного  підпорядкування.

      Бюджет  району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети.

      Бюджет  міста, яке має районний поділ, об'єднує  міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам яких підпорядковані населені пункти.

      Згідно  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджетом місцевого самоврядування (місцевим бюджетом) є план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Районні і обласні бюджети входять до числа місцевих бюджетів і є планами утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Разом з тим вони формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Тому районні і обласні бюджети займають проміжне становище між державними та сільськими, селищними, міськими бюджетами.

      Бюджетний устрій України грунтується на принципах  єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

      В Законі України «Про бюджетну систему  України» не знайшла свого відбиття, але в фінансово-правовій літературі виділяється як принцип, спеціалізація  показників доходів і видатків бюджетів. Цей принцип полягає у конкретному визначенні розмірів доходів за джерелами утворення і видатків за їх призначенням.

        Закон визначає бюджетну класифікацію  як “єдине систематизоване, функціональне  згрупування доходів і видатків  бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів. Найважливiшим засобом, через який держава здiйснює розподiл i перерозподiл внутрiшнього продукту є Державний бюджет. Через бюджет держави вiдтворються вся багатогранна дiяльнiсть i забезпечуються виконання заходiв. Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, слiд зазначити, що вiн вiдобража реальнi виробничi вiдносини, вiдтворює вiдносини розподiлу і перерозподiлу, концентрує рух грошової маси як самостiйно вартостi, що нiбито не пов'язана з рухом товарної маси.

      Бюджет  є важливим економiчним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних органiв, останнi, як правило, потребують дотацiй i субвенцiй iз загальнодержавних дохiдних джерел. Дохiдна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть виконавчо-розпорядчих органiв, що складають і виконують бюджет. Хоча можливостi такого контролю обмеженi. Конституцiєю України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi бюджети – вiдповiдним представницьким органам. Пiсля затвердження Державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною класифiкацiєю.

      Структура бюджетної класифікації розробляється  Кабінетом Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

    Бюджетна  класифікація України складається  з чотирьох розділів:

    Розділ  І. Доходи бюджету.

    Розділ II. Видатки бюджету.

    Розділ III. Фінансування бюджету.

    Розділ IV. Державний борг.

    Розділ  І “Доходи бюджету” поділяється  на групи, підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

    Розділ  ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.

    Функціональна структура видатків бюджетів України  визначає основні напрями державної діяльності:

1. Державне управління;
2. Міжнародна діяльність;
3. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
4. Національна оборона і т.д. (всього 24 розділи). Розділи поділяються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприклад, розділ «Державне управління» включає в себе 6 підрозділів: функціонування законодавчої влади, функціонування виконавчої влади, утримання Президента України та його апарату, утримання фінансових та фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби, інші видатки на загальнодержавне управління. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.

    Економічна  структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

    Розділ III «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

    У розділі IV «Державний борг» наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Державні доходи