Банкрутство та санація

Наслідки реалізації занадто ризикованих проектів бувають здебільшого негативними, а тому ця проблема потребує ретельного дослідження. Для невеликих підприємств ризики можуть бути зв'язані передовсім із мікросе-редовищем та внутрішніми негараздами. Для великих підприємств, які розпо­чали реалізацію проекту санації, ризики найчастіше виходять із макросередо-вища (зміна законів, державної політики тощо).

Для визначення підприємств, які потребують державної фінансової підтримки, проводять державну експертизу санаційних проектів.

Розподіл державних фінансових коштів, визначення строків і порядку їхнього виділення та повернення залежать від низки чинників, а саме:

          - ефективності санаційних проектів;

- потреби у фінансових коштах;

- строку окупності й повернення коштів;

- пріоритетності напрямків структурної перебудови економіки.

Державну підтримку доцільно надавати передовсім:

- підприємствам, продукцію яких можна реалізовувати на споживчому ринку;

- підприємствам, які забезпечують обороноздатність і безпеку держави;

- підприємствам, характер виробництва яких зв'язаний із міжнародними нормами щодо техніки безпеки та екології (підприємства енергетичного атомного комплексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);

- перспективним підприємствам, які необхідні для технологічної перебудови виробництва (створення та розвиток мереж зв'язку, інформаційних систем, сучасних транспортних систем);

- підприємствам, які випускають конкурентоспроможну, імпортозамінну та експортну продукцію;

- підприємствам, які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки та освоєння нових прогресивних технологій, зростання продуктивності праці, поліпшення умов праці і підвищення екологічності виробництва;

- підприємствам, які забезпечують створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності;

- підприємствам із широкими кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіональними зв'язками [4, с. 27].

Під час вибору підприємств для фінансового оздоровлення треба врахувати можливі негативні соціальні наслідки зупинки та наступної ліквідації того чи іншого підприємства. Передовсім йдеться про підприємства, розміщені у великих промислових вузлах з високим рівнем концентрації взаємозв'язаних виробництв, а також у невеликих містах і селищах, коли ці підприємства є майже єдиним місцем можливого працевлаштування населення.

У процесі обґрунтування переліку підприємств, яким необхідні державні санаційні кошти, здійснюється діагностика  їхнього   фінансово-майнового стану. Досвід показує, що такий аналіз має охоплювати основні аспекти функціонування підприємства, а саме: характеристику форми власності та розподілу статутного капіталу (організаційна структура підприємства, статут, організаційно-правова форма, частка державної власності, частка іноземного капіталу); фінансовий стан підприємства (прибуток і структура його розподілу, рентабельність продукції, продаж капіталу; собівартість товарної продукції, дебіторська та кредиторська заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінностей, кредити, субсидії, тощо); оцінка виробничого потенціалу (основні фонди й рівень їхнього спрацювання, рівень використання виробничих потужностей, обсяги та номенклатура продукції); кооперовані зв'язки та збут продукції (її реалізація, ціни, споживачі продукції, ринки збуту); персонал, оплата праці; техніко-економічне обґрунтування санації підприємства.

Наявність техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) санації і підприємства має бути неодмінною умовою для надання державної підтримки. ТЕО може мати різноманітну структуру, але, як правило, складається з таких розділів: загальні положення; характеристика підприємства; попит на продукцію та аналіз ринку; забезпеченість ресурсами й джерела їхнього поповнення; основні технічні рішення щодо перепрофілювання підприємства (реконструкція, технічне переозброєння); персонал і продуктивність праці; кошторис витрат на будівництво (реконструкцію, технічне переозброєння); собівартість продукції; оцінка ефективності заходів для санації підприємства; основні техніко-економічні показники підприємства, що підлягає санації; фінансова й економічна оцінка санації; висновки та рекомендації.

Під час проведення експертизи поданих проектів слід дотримуватися кількох вимог: єдності системи оцінних показників ТЕО; єдності одиниць виміру цих показників; єдності методичних підходів щодо формування цих показників.

За розробки ТЕО використовується досить широкий спектр різноманітних показників, які слід розглядати в базовому та перспективному (після проведення санації) періодах. Це насамперед показники рентабельності продукції та вироб­ництва; терміну окупності (як відношення дисконтованої величини грошових потоків до дисконтованого обсягу санаційних витрат); точки беззбитковості; загальний обсяг інвестицій для проведення санації, їхній характер і розподіл за термінами вкладення; обсяг реалізованої продукції; прибуток; витрати на виробництво та реалізацію продукції; строки й умови погашення кредитів; чисельність персоналу; рівень використання виробничих потужностей.

Особливу увагу слід приділити показникам фінансової стійкості санаційного проекту, використанню та строкам повернення інвестицій. Порівнюючи базовий та перспективний періоди, слід звертати особливу увагу на динаміку прибутковості та факторів, які забезпечили зростання прибутку, на обсяг і структуру розподілу прибутку; на джерела зниження витрат на виробництво, прискорення обороту оборотних коштів.

Обсяг санаційних коштів (Іс) для оздоровлення фінансового стану
неплатоспроможного підприємства можна розрахувати за формулою:
                                ,                                                                      (3.1)

де В — необхідна загальна сума витрат на здійснення санаційних заходів, які забезпечують рентабельну роботу неплатоспроможного підприємства; Р - обсяг внутрішніх резервів неплатоспроможного підприємства, що його вико­ристано для фінансового оздоровлення; Д — обсяги фінансової допомоги з боку інших підприємств, які зацікавлені в рентабельній роботі неплатоспроможного підприємства.

Мобілізацію внутрішніх резервів можна здійснити за рахунок реалізації продукції за більш низькими цінами; скорочення дебіторської заборгованості; продажу зайвого устаткування, інших товарно-матеріальних цінностей; здавання в оренду приміщень, устаткування тощо [11, с. 66].

Фінансову допомогу можуть здійснити три групи підприємств: партнери за кооперованими зв'язками; підприємства (холдинги), які володіють контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредитори, які впевнені в позитивних наслідках фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства.

Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді [12, с.365].

2

Висновки

У роботі було досліджено поняття і види банкрутства, а також причини  його виникнення. Як з’ясувалось, банкрутство - це зв'язана з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. Це економічне явище набуло поширення в Україні з набуттям нею незалежності. Банкрутство є наслідком розвитку та поглиблення економічної кризи на підприємстві. Воно обумовлюється певними кризовими факторами які необхідно враховувати при побудові системи виходу підприємства з кризи. Причини банкрутства підприємства можуть бути як зовнішні(економічна, політична, демографічна ситуація в країні, а також посилення іноземних конкурентів за рахунок науково-технічних досягнень), так і внутрішні(помилки в самому управлінні підприємством: брак стратегічного плану розвитку, низька якість менеджменту, нераціональна організаційна структура). На українські підприємства в більшій мірі впливають зовнішні кризові фактори. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні. Але часто керівники або власники підприємств спеціально створюють умови для банкрутства, щоб отримати певну вигоду. Таке банкрутство називається навмисним і переслідується законом. Наслідки визнання підприємства банкрутом є негативними для всіх суб'єктів ринкових відносин.

При банкрутстві існують такі пріоритети погашення боргів:

      Невиплачена заробітна плата звільнених працівників;

      Невиплачена заробітна плата працівників;

      Борги перед державним бюджетом (податки) та державними фондами (пенсійний, соцстрах, зайнятості, «нещасні випадки»);

      Борги перед кредиторами, які про себе заявили в установлені строки.

Залишок активів розподіляється між власниками юридичної особи (засновниками чи акціонерами).

Основним нормативним актом, який регламентує банкрутство в Україні є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також у роботі було досліджено способи діагностики та прогнозування  стану банкрутства підприємства. Діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

Існує безліч методів діагностики банкрутства, але не існує єдиного універсального, кожна методика розглядає певний аспект фінансово-господарської діяльності, тому найкращим варіантом є застосування кількох методик визначення загрози банкрутства, які взаємодоповнюють одна одну.

   Забезпечення фінансового оздоровлення підприємства потребує пошуку та використання внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства (різниця між вхідним та вихідним грошовими потоками), що генерується в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальновідомою моделлю фінансового оздоровлення є санація – комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта є постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової і маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення засобів засновників, посилення мотивації персоналу.

До заходів антикризового управління регіонального або федерального рівня зараховуються коригування фінансово-економічної, соціальної, науково-технічної, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх погроз економічній стабільності, розробка комплексу оперативних і стратегічних заходів з подолання негативних чинників, зміцнення контролю, правопорядку, дотримання законодавства.[18]

За умови правильності розуміння та застосування потенційних мож- ливостей системи банкрутства власниками і керівниками підприємства, фірма зможе подолати кризу і забезпечити поступове відродження та подальший ї розвиток.

Список використаної літератури:

1.      Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. №784-ХІV.

2.      Артур А. Из чего сделаны деньги // Деловая Украина - 2003-        №63 -   с. 4.

3.      Білова Н. «Ліквідація підприємства» // Податки та бух. Облік - 2002-№29-с. 31-38

4.      Біленький І. Кінець корейської епохи //Галицькі контракти -            2003 -№4- с. 24-25

5.      Василенко А. « Як ліквідують підприємства у межах банкрутства» // Все про бухгалтерський облік - 2003 -№6-66 - с. 21-24

6.      Ґудзь Т. «Практика застосування зарубіжних та вітчизняних методик діагностики банкрутства підприємства» // світ фінансів - 2005 - випуск 3-4-   с. 111-121

7.      Лігоненко Л.О. «Антикризове управління підприємством» Навч. посібник –  К.: Знання , 2001 - 340 с.

8.      Покропивний С.Ф «Економіка підприємства» Структурно-логічний навч. посібник / за ред..д-ра екон. Наук, проф.. С.Ф. Покропивного -             К: КНЕУ, 2001- 457 с.

9.      Радионова Н.В. "Антикризисный менеджмент" Навч. посібник М.: МГУ,  2001 – 256 с.

10. Салила С. «Управління фінансовою санацією підприємства»

// навчальний посібник - Київ: Центр навчальної літератури, 2005- с. 240

11. Тарнавський В. « Конец американской мечты» // управление компанией» .- 2005. - №11 с. 66-71

12. Терещенко О.О."Фінансова санація та банкрутство підприємств"-     К.: Освіта, 2000- 387 с.

13. Законодавство України про банкрутство/ Шеф-ред. В.С.Ковальський. - К.: ЮРінком Інтер, 2002.- 336с.- (Бюлетень законодавчої і юридичної практики України. №4/2002).

14. Василенко Валентин Олександрович «Антикризове управління підприємством». - К.: ЦУЛ, 2003.- 504с.

15. «Управління персоналом фірми». - К.: ЦУЛ, 2003.- 272с.

16. «Управління ресурсами підприємства». - К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 288с.

17. «Кримінальний кодекс України», ст. 218.

18. Інтернет енциклопедія «Вікіпедія», - http://uk.wikipedia.org/wiki.

2

Додаток 1