Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 12:41, курсовая работа
Метою роботи є дослідження поняття банкрутства, а також підстави та наслідки виникнення цього явища.
Завданням роботи є дослідження проблем механізму банкрутства, а також розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства.
В роботі використовуються праці вітчизняних і зарубіжних науковців, які опублікували свої думки з приводу даної проблеми.
Вступ..................................................................................................................3
1. Поняття, види та причини виникнення банкрутства................................5
2. Методика оцінки та прогнозування банкрутства.....................................12
3. Шляхи подолання банкрутства суб’єктів господарювання....................20
Висновки...........................................................................................................30
Список використаної літератури....................................................................33
Додатки……………………………………………………………………...35
2
План
Вступ.........................
1. Поняття, види та причини виникнення банкрутства...................
2. Методика оцінки та прогнозування банкрутства...................
3. Шляхи подолання банкрутства суб’єктів господарювання................
Висновки......................
Список використаної літератури....................
Додатки……………………………………………………………
Вступ
Актуальність проблеми визначення подолання банкрутства підприємств випливає з того, що до недавнього часу для більшості суб'єктів господарювання банкрутство було мало відоме. Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно зі збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство). Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн.
Останніми роками проблема банкрутства набула глобального значення для українських підприємств, наприклад, в 1999 році в Україні на кожну тисячу підприємств припадало 10 банкрутів, тому на нашу думку ця проблема є чи не найактуальнішою. При такому стані з банкрутством в країні просто необхідно підняти інститут банкрутства на такий рівень, щоб за допомогою нього можна було здійснювати як очищення реального сектору економіки від не життєздатних підприємств, так і відновлення платоспроможності підприємств, які мають широкі перспективи і потрапили в ситуацію неплатоспроможності за збігом обставин.
Метою роботи є дослідження поняття банкрутства, а також підстави та наслідки виникнення цього явища.
Завданням роботи є дослідження проблем механізму банкрутства, а також розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства.
В роботі використовуються праці вітчизняних і зарубіжних науковців, які опублікували свої думки з приводу даної проблеми.
1. Поняття, види та причини виникнення банкрутства
Існує багато різних підходів до трактування поняття «банкрутства». Наприклад, цей термін визначають як фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини чи як наслідок глибокої фінансової кризи. Але у даній роботі ми вважаємо, що повинно бути використане поняття, яке юридично закріплене.
Закон України «Про банкрутство» під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом [6, с.12].
Основним нормативним актом, який регламентує банкрутство в Україні є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який повинен виконувати наступні функції [1]:
- служити механізмом запобігання непродуктивного використання активів підприємства;
- бути законодавчим інструментом виведення підприємств з
кризового стану, якщо вони мають значні резерви для продовження успішної
фінансово-господарської діяльності в майбутньому;
- сприяти найповнішому задоволення претензій кредиторів.
Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди [8, с.445].
Одна з перших ознак руху до банкрутства — спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пропонують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної неплатоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство [8, с.446].
Поняття банкрутства характеризується різними його видами. В фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств [12, с. 56]:
1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стійкість та платоспроможність в силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволить такому підприємству здійснити ефективну господарську діяльність в наступному періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.
2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний значною прострочкою його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує величину кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує об’єм його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санацію, звичайно не призводить до його юридичного банкрутства.
3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплато-спроможністі; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб; свідоме некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в кримінальному порядку.
4.Фіктивне банкрутство. Воно характеризує хибне оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання у них відстрочки виконання своїх кредитних зобов'язань. Такі дії також переслідуються в кримінальному порядку.
Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи:
1. Зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати.
2. Внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.
На рис. 1.1(додатку 1) розглянемо класифікацію причин банкрутства.
Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.
Існують фактори, які впливають на виникнення банкрутства. Є різні їх класифікації як, наприклад, поділ на міжнародні і національні. Перші формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін. Національні фактори розвитку кризових явищ виникають в межах країни і справляють однаковий вплив на всі підприємства.
Розглянемо їх детальніше у табл. 1.1(додаток 2).
Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 — внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки[3, с.31].
Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.
Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення окремих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція зростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану [5, с.23].
Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів. У подальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції).
Існує й інша класифікація факторів, що сприяють банкрутству підприємства:
І. Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу фірми:
1. На етапі зародження є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства:
- неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;
- низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;
- низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;
- неадекватний маркетинг;
- велика частка позикового капіталу;
- низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т. д.);
- неадекватність трансакційних витрат.
2. Наступним етапом життєвого циклу фірми є прискорення зростання. Даний етап характеризується тим, що фірма має високий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу збільшувати виробництво. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується. Підприємство може своєчасно не забезпечити виплати своїм кредиторам і збанкрутувати.
3. На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють:
- неефективне використання оборотного капіталу;
- втрата гнучкості в управлінні;
- неадекватний маркетинг;
- неадекватність трансакційних витрат.
Брак гнучкості в управлінні призводить до неефективних управлінських рішень, несвоєчасного прийняття таких і, як наслідок, до збільшення витрат на управління та до втрат прибутку від неадекватного й несвоєчасного реагування на зовнішні та внутрішні відхилення.