Банкрутство та санація

4. Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небез­печною є низка таких факторів:

- високий ступінь неліквідності оборотного капіталу;

- старіння основного капіталу;

- неадекватний маркетинг;

- неадекватність трансакційних витрат.

Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього - до банкрутства.

5. На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зріло­сті. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

ІІ. Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свід­чить, що ці параметри діють на всіх стадіях життєвого циклу фірми і, як правило, однако­вими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витра­ти на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

У разі розвитку виробництва товарів-замінників настає процес витис­кання товарів, що їх  виробляє фірма, з  ринків, зменшення попиту на цю

продукцію і, як наслідок, утрата фірмою прибутку та банкрутство. Аналогічно діють і інші фактори параметрів попиту, але їхній вплив різний на різних етапах життєвого циклу фірми. Так, на стадії інтенсивного зростання до банк­рутства може призвести тільки один фактор — різке зниження сукупного попиту. Інші фактори не мають вирішального значення, оскільки фірма на цій стадії завжди має можливість ужити потрібних запобіжних заходів.

ІІІ. Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції.       Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрут­ства фірми на будь-якому етапі життєвого циклу фірми. Цей процес свідчить про те, що інші фірми використовують досконаліші технології, маркетингову стратегію та управлінські кадри. Відставання фірми погіршує її становище на ринку і також може призвести до банкрутства [5, с.21].

Проблема банкрутства має не лише локальний характер, а й глобальний. Тому наявність загрози банкрутства і його економічні наслідки обумовлюють створення системи протидії банкрутству, яка буде частково розглянута в наступних розділах курсової роботи.

2

2.      Методика оцінки та прогнозування стану банкрутства.

         Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч існувала поза-ринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банк­рутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної мето­дики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підхо­дами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій. Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5—2 роки до появи його очевидних ознак.

Така оцінка та прогнозування являються предметом діагностики банкрутства, яка представляє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризисного розвитку підприємства, які представляють загрозу його банкрутству в майбутньому.

Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:

- поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики банкрутства;

- підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризо­вого фінансового стану підприємства;

- прогнозування розвитку окремих факторів, спричиняючих загрозу банкрутства підприємства, та їхніх негативних наслідків;

- оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу [6, с. 111].

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється за наступними основними етапами:

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

2.     Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

3.     Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів.

4.     Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу.

5.     Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.

           Зміст кожного з етапів полягає у наступному:

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства. Факторний аналіз та прогнозування складають основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому система­тизації окремих факторів повинна бути приділена особлива увага.

В процесі вивчення та оцінки ці фактори поділяються на дві основні групи: не залежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні) та залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні).

Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку в свою чергу поділяються при аналізі на три підгрупи:

а)              соціально-економічні фактори загального розвитку країни. В складі
цих факторів розглядаються лише ті, які здійснюють негативний вплив на
господарську діяльність даного підприємства, тобто формують загрозу його
банкрутству;

б)              ринкові фактори. При розгляданні цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних і фінансових
ринків;

в)              інші зовнішні фактори. Їх склад підприємство визначає самостійно з урахуванням специфіки діяльності.

Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку також поділяю­ться при аналізі на три підгрупи в залежності від особливостей формування грошових потоків підприємства:

1)              фактори, пов’язані з операційною діяльністю:

а) зростання витрат;

б) втрата товарів, запасів, готової продукції, дебіторської заборгованості;

в) невиконання договірних зобов’язань перед замовниками і постачальниками;

г) збільшення тривалості виробничого циклу;

2)              фактори, пов’язані з інвестиційною діяльністю:

а) збільшення тривалості виробничого циклу;

б) втрата інвестиційних ресурсів;

в) зниження запланованих прибутків від інвестиційного проекту;

3)              фактори, пов’язані з фінансовою діяльністю:

а) порушення структури активів;

б) низька ліквідність;

в) потреба у значних обсягах залучених коштів.

2. Проведення комплексного фундаментального аналізу з використан­ням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінан­совий розвиток підприємства. Основу такого аналізу складає виявлення сту­пеню негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. В процесі здійснення такого фундаментального ана­лізу використовуються наступні основні методи:

- повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів: рентабельності підприємства, ділової активності (капіталовіддачі), ринкової (фінансової) стійкості, ліквідності (платоспроможності), інноваційного аспекту діяльності. При здійсненні цього аналізу суттєво розширюється круг об’єктів "кризового по­ля", а також система показників-індикаторів можливої загрози банкрутства;

- кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визна­чення ступеню впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряний за допомогою одно або багатофакторних моделей кореляції. За результа­тами такої оцінки проводиться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

- СВОТ-аналіз (SWОТ-analysis). Назва цього методу представляє абревіатуру початкових літер, які характеризують об’єкти цього аналізу:

S - Strength (сильні сторони підприємства),

W - Weakness (слабкі сторони підприємства),

О - Opportunity (можливості розвитку підприємства),

Т - Treat (загрози розвитку підприємства).

Основним змістом СВОТ-аналізу являється дослідження характеру сильних та слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

- аналітична "Модель Альтмана". Вона представляє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, що допомагають виявити кризовий фінансовий стан підприємства. Звертаючи увагу на той факт, що дана модель є найбільш розповсюдженим критерієм визначення можливого банкрутства підприємства в розвинутих країнах, приділимо їй особливу увагу.

В процесі вивчення фінансового стану 19 підприємств американський економіст Едуард Альтман звернув увагу на те, що певні комбінації віднос­них показників мають високу здатність характеризувати імовірність швид­кого банкрутства того чи іншого підприємства та одержав так званий "Z-рахунок Альтмана". На основі використання прийомів статистичного методу, який називають "аналізом множинних дискримінант", було розраховано параметри кореляційної лінійної функції:

,                             (2.1)

де Z - показник неплатоспроможності підприємства;

А - параметри, які показують міру впливу показників на імовірність банкрутства;

X - показники (фактори впливу) діяльності підприємства.

           Ця модель є двофакторною, зокрема, у розрахунках використовувалися такі показники, як коефіцієнт покриття і коефіцієнт фінансової залежності. Постає запитання: чи можна у дійсності, корис­туючись такою простою функцією, адекватно розв’язати задачу, тобто чи можна імовірність банкрутства передбачити, використовуючи тільки два показники? Відповідь на це запитання ствердна: найчастіше, досліджуючи функціонування різноманітних господарських систем, обмежуються викорис­танням простої функції. Поряд з тим очевидно, що прогнозування неплато­спроможності підприємства за допомогою двофакторної  моделі не забезпе­чує високої точності розрахунків, бо не враховується вплив інших показників, які характеризують ділову активність і ефективність функціонування підприємства. Потрібна була складніша функція, залежна від більшої кількості змінних.

Продовжуючи свої дослідження, Альтман за результатами обстеження 66 підприємств (з них половина збанкрутували, а решта працювали успішно), з використанням 22 аналітичних коефіцієнтів вивів комбінацію найважливіших з них для визначення рівнів можливого банкрутства під­приємств - це так звана модель "Altman Z-score". Вона являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал під­приємства і результати його роботи за звітний період:

,              (2.2)

де n змінюється від 1 до 5.

П’ятифакторна модель має такий вигляд:

,                                      (2.3)

де: Z - інтегральний показник рівня загрози банкротства (Z - рахунок Альтмана);

К1 - частка власних оборотних засобів в активах підприємства;                                                                           K2 - нерозподілений прибуток у загальному обсягу активів (показує рентабельність активів, розраховану з використанням величини нерозподіленого прибутку);

КЗ - частка прибутку (до сплати процентів і податків) у загальному обсягу активів (характеризує рентабельність активів, розраховану з вико­ристанням показника балансового прибутку);

К4 - ринкова вартість акціонерного капіталу у загальному обсягу боргових зобов'язань;

К5 - виручка від реалізації у загальному обсягу активів.

Рівень загрози банкрутства підприємства в моделі Альтмана оціню­ється за наступною шкалою: (таблиця 2.1 додатку 3).

Важливо пам’ятати, що ніколи імовірність банкрутства не може бути оцінена як нульова. Особливо це стосується українських підприємств, на діяльність яких значною мірою впливають фактори неекономічного харак­теру. Для українських підприємств "Z-рахунок Альтмана" виводиться на основі двох форм звітності - №1 "Баланс підприємства" та №2 "Звіт про фінансові результати підприємства". Для отримання реальних, об'єктивних даних необхідно, щоб якість фінансової звітності була високою. У цьому зацікавлене в першу чергу саме підприємство, бо з обчисленого резуль­тату можна робити висновок про фінансовий стан фірми в цілому, а це дасть змогу розробити стратегію її функціонування.

Досвід використання цієї моделі в ряді країн - США, Канаді, Бразилії, Австрії, Японії - показав, що спрогнозувати ймовірність банкрутства за її допомогою за один рік можливо з точністю 90%, за два роки - 70%, за три -50%. Але незважаючи на ефективність та відносну простоту використання цієї моделі для оцінки загрози банкротства, в наших економічних умовах вона не дозволяє отримати достатньо об'єктивний результат. Це обумовлено розбіжностями у врахуванні окремих показників, впливом інфляції на їхнє формування, невідповідністю балансової та ринкової вартості окремих активів та іншими об'єктивними причинами, які визначають необхідність корегування коефіцієнтів значимості показників, наведених в моделі Альтмана, та врахування ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства.