Банкрутство та санація

3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів. Такий прогноз здійснюється на основі розробки спеціальних багатофакторних регресійних моделей, використання в цих цілях аналітичного апарату СВОТ-аналізу та інших методів. В процесі прогнозування враховуються фактори, що мають найбільший негативний вплив на фінансовий розвиток та представляють найбільшу загрозу банкрутства підприємства в майбутньому періоді.

4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу. В процесі такого прогнозування визначається наскільки швидко та в якому обсязі підприємство здатне:

- забезпечити зростання чистого грошового потоку;

- знизити загальну суму фінансових зобов'язань;

- реструктуризувати свої фінансові зобов'язання шляхом переводу їх з короткострокової форми в довгострокову;

- знизити рівень поточних витрат і коефіцієнт операційного леверіджу;

- знизити рівень фінансових ризиків в своїй діяльності;

- позитивно змінити інші фінансові показники незважаючи на негативний вплив окремих факторів.

Узагальнюючу оцінку здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства в короткостроковому перспективному періоді дозволяє отримати прогнозований в динаміці коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства, який розраховується за слідуючою формулою [6, с. 115]:

                                                        ,                                               (2.4)                                                                       

де КНзб - коефіцієнт можливої нейтралізації загрози банкрутства в короткостроковому перспективному періоді;

ЧДП - очікувана сума чистого грошового потоку;

ФО – середня сума фінансових зобов’язань.

5. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Розглянемо у таблиці 2.2(додатку 3) наведені критерії характеристик масштабів кризового фінансового стану підприємства, а також найбільш адекватні способи реагування.

Проаналізувавши вищезгадані методи діагностики банкрутства підприємства, приходимо до висновку, що саме фундаментальна діагностика банкрутства дозволяє отримати найбільш чітку картину кризового фінансового стану підприємства, спрогнозувати розвиток окремих факторів, що представляють загрозу банкрутства, та їх негативні наслідки, а також конкретизувати форми і методи майбутнього фінансового оздоровлення за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу, якщо таке можливо. За умови, якщо таке оздоровлення представляється неможливим, а маcштаби кризового стану підприємства визнані як фінансова катастрофа, то підприємство визнається банкрутом.

2

3. Шляхи подолання банкрутства суб'єктів господарювання.

За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору суб'єктів господарювання. У ринковій економіці банкрут­ство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до 3О. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997 році, становила близько 30 000, в Росії — 2040. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банк­рутство. Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які по­дано позови, оголошуються банкрутами. Близько 10-15% всіх пода­них позовів стосуються підприємств з державною формою власності. Динаміка порушених справ про банкрутство в Україні протягом 1992-2002 років(рис. 3.1 додатку 3).

Для того щоб аналізувати причини банкрутства повинні бути сформовані стратегічні цілі санації і стислий прогноз результатів проведення фінансового оздоровлення підприємства [12, с. 246].

Слово «санація» означає оздоровлення або одужання. З «фінансово-кредитного» погляду це поняття треба розуміти як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження     [10, с.15].

        В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого — для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

Отже, санація — це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства перед­бачає послідовне здійснення відповідних заходів[10, с. 198]:

1. Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу або прийняти рішення щодо доцільності проведення санації, або, якщо це зробити немож­ливо, щодо повної ліквідації підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації, дає змогу зробити висновок про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію господарського суб'єкта. У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

2. За проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію. Стратегія — це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії — у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

  3.  Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система взаємозв'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, стратегічних завдань санації та висновків про можливості залучення капіталу.

  4. Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів з фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. Проект фінансового оздоровлення доцільно розробляти в кількох варіантах.

Для відбору варіанта пропонуються такі критерії (проранжировані за значущістю):

1)   максимальна прибутковість у поєднанні з мінімальними витратами;

2)   ризик неповернення вкладів;

3)   способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варіанти списання кредиторських довго- і короткострокових зобов'язань;

4)   підготовленість персоналу до запропонованих змін;

5)   можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту;

6)   конкурентоспроможна продукція та її частка в загальному обсязі продукції;

7)   гарантії соціального захисту персоналу;

8)   можливі позитивні (негативні) екологічні наслідки реалізації даного варіанта проекту фінансового оздоровлення.

         Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд) повинні своєчасно виявляти й використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів.

Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контроль, який синтезує інформаційну й контрольну функції. Завданням санаційного контролю є ідентифікація оперативних результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання додаткових перешкод.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб'єкта господарювання можна зробити у вигляді плану фінансового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування. Стандартної форми та структури такого плану не існує, але будь-яка його форма потребує наявності вірогідної базової інформації [12, с. 187].

Загалом, проект санації може мати таку структуру:

1.              Загальна характеристика підприємства:

- фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та ліквідності);

- аналіз причин, унаслідок яких підприємство потрапило в скрутне фінансове становище;

- перспективи виходу з цього стану.

2.              План фінансового оздоровлення:

- виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість, вартість);

- баланс грошових доходів і витрат (суму необхідної допомоги в розрізі конкретних джерел показують окремо);

- розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства.

3.              Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту.

План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Він спрямований на відновлення платоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів [5, с. 126].

Бізнес-план фінансового оздоровлення може мати такі розділи:

1.   Загальна характеристика підприємства та його фінансовий стан: найменування підприємства, дані про реєстрацію, підпорядкування, місію та види діяльності, організаційно-правовий статус, форма власності, організаційна структура, фінансові коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, оборотності капіталу, рівня дебіторської заборгованості, прибутковості, рентабельності.

2.   Основні параметри проекту бізнес-плану: обґрунтування варіанта санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів (у тім числі державних коштів), строк реалізації плану, строк погашення інвестованого капіталу, фінансові результати реалізації плану (чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, строк окупності проекту).

3.   Заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності (заходи технічного, організаційно-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

- зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

          - оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;

- продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств;

- продаж незавершеного будівництва;

- обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

- продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

          - реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

- удосконалення організації праці;

- проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни
застарілого устаткування.

4.   Ринок і конкуренція (характеристика галузі, перспективи її розвитку; сегменти ринку даного бізнесу, покупці, перелік основних конкурентів та їхні конкурентні переваги; стратегія виживання на ринку; тенденції та очікувані зміни на основних ринках).

5.   Маркетингова діяльність підприємства (стратегія маркетингу, канали розподілу, стратегія здійснення продажу, характеристика та аналіз каналів збуту, життєвий цикл продукту, інші дослідження та розробки).

6.   План виробництва та його ресурсне забезпечення (виробнича програма підприємства, обсяг продажу продукції, потреба в основних фондах, оборотних коштах, персоналі, інвестиційних ресурсах).

7.   Фінансовий план (прогнозування фінансових результатів, розрахунок обсягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу, розрахунок фінансових коефіцієнтів). Цьому розділу належить вирішальна роль стосовно вибору того чи того варіанта фінансового оздоровлення підприємства.

8.   Обґрунтування сценаріїв подолання найбільш імовірних ризиків у процесі проведення фінансового оздоровлення підприємства [12. с. 325].