Аудит виробничих запасів

Під час надходження  матеріальних цінностей перевіряється виконання постачальником договірних зобов'язань. Матеріали на склад від постачальника доставляє експедитор. Під час здачі експедитором матеріальних цінностей на склад матеріально відповідальна особа (завідувач складом) повинен перевірити відповідність кількості, якості та асортименту матеріалів, що надійшли, документам постачальника. При повній відповідності кількості зазначених матеріальних цінностей документам постачальника матеріально відповідальна особа виписує прибутковий ордер у день надходження матеріалів. З метою зменшення кількості первинних документів дозволяється і бездокументальне оформлення цінностей, які надійшли. Якщо відхилень ні в кількості, ні в якості матеріалів немає, то в документах постачальника проставляється спеціальний штамп з реквізитами прибуткового ордеру.

Коли приймаються матеріальні  цінності від транспортних організацій, то особливу увагу слід звернути на стан пломб, тари, а у випадку їх пошкодження необхідно перевірити вантаж. Якщо виявлено нестачу або  псування вантажу, то підприємство має скласти комерційний акт на право виставлення претензії до транспортної організації або до постачальника.

Джерелом інформації для перевірки розрахунків із постачальниками є журнал-ордер № 3, аналітичний облік в якому організовується в розрізі кожного прибуткового і платіжного документа. Журнал-ордер № 3 ведеться по кожному постачальнику, що дає змогу аналізувати стан розрахунків підприємства щодо кожного з них. У журналі записується номер рахунка, реєстраційний номер, найменування постачальника, номер прибуткового ордера, вартість матеріальних цінностей, що надійшли, та сума податку на додану вартість. Суми претензій записуються на підставі складених актів. У банківських виписках робиться відмітка про оплату кожного рахунка.

Практика контрольної  роботи свідчить, що найхарактернішими видами зловживань у складі операцій щодо придбання матеріальних цінностей є:

— приховування цінностей, які фактично надійшли, з метою  їх привласнення;

— фіктивне оприбуткування матеріалів з метою привласнення грошових коштів, призначених для їх придбання;

— приховування матеріалів, що надійшли від постачальників по залізниці.

Об'єктом особливої  уваги під час перевірки мають  бути факти відвантаження матеріалів за межі підприємства, їх реалізація своїм співробітникам чи комерційним структурам. Здійснюючи аналіз законності й доцільності реалізації виробничих запасів, аудитор повинен з'ясувати такі питання:

— кому і як часто реалізуються матеріали;

— які саме матеріали  реалізуються (чи нема серед них  гостродефіцит-них);

— за якими цінами вони відпускаються (у порівнянні зі середньобір-жовими цінами на ці матеріали на момент реалізації);

— чи сплачують покупці  податок на додану вартість;

— чи додержуються принципу попередньої оплати при цьому.

У практиці фінансово-господарської діяльності підприємства часто зустрічаються такі порушення, як безтоварні операції. Сутність їх полягає в тому, що підробленими документами оформлюються неіснуючі операції руху матеріальних цінностей з додержанням встановлених правил їх оформлення. Безтоварні операції можуть бути як повністю, так і частково фіктивними, але всі вони спрямовані на розкрадання матеріальних цінностей або на привласнення грошових коштів. Як свідчить досвід аудиторської роботи, найпоширенішими серед них є:

— перекриття нестач в одних місцях зберігання надлишками в інших;

— оприбуткування матеріалів, які не надійшли на підприємство, з  метою привласнення призначених  для їх придбання грошових коштів;

— списання фіктивно оприбуткованих матеріальних цінностей на витрати виробництва;

— приписки обсягів випуску  продукції з метою фіктивного списання матеріалів;

— приховування нестач матеріальних ресурсів під час інвентаризації.

 

Завдання аудиту виробничих запасів на підприємстві

ВАТ ВТШП „Галичина”

№	Аудиторські процедури	Якісні аспекти
1.	Перевірити фактичне існування запасів, що відображені  у статті „Виобничі запаси”.	наявність чи існування
2.	Провести кількісну  перевірку запасів за місцями  зберігання, списаних на виробництво  чи інші потреби.	повнота
3.	Провести кількісну перевірку виробничих запасів, що знаходяться за межами підприємства.	повнота
4.	Підтвердити право власності  підприємства на виробничі запаси	права і  зобов’язання
5.	Перевірити чи запаси не включають най-менування, які  не належать підприємству.	права і зобов’язання
6.	Перевітири чи запаси оцінені за фактичною собівартістю.	Оцінка
7.	Перевірити своєчасність і правильність проведення переоцінки запасів	Оцінка
8.	Перевірити правильність оцінки запасів при вибутті	Оцінка
9.	Підтвердити правильність оцінки нестач (збитків від псування запасів)	Оцінка
10.	Перевірити чи запаси, що належать підприємству правильно  представлені як поточні активи	Наведення і розкриття
11.	Перевірити чи запаси, що не належать підприємству обліковуються  поза балансом	Наведення і розкриття

 

Тести підтвердження  виробничих запасів

на підприємстві ВАТ  ВТШП „Галичина”

Завдання аудиту	Аналітичні процедури
1.	1. Спостереження за  здійсненням інвентаризації запасів. 2. Отримання підтверджень  щодо запасів, розташованих за  межами підприємства (матеріалів  у дорозі, на відповідальному  зберіганні у заставі тощо). 3. Перевірка поточних  господарських операцій протягом  року з метою підтвердження  залишків на кінець року як результату. 4. Порівняння залишку  запасів із записами у матеріальнизх  звітах, оборотних відомостях чи  відомостях обліку залишків виробничих  запасів, реєстрах синтетичного  обліку.
2.	1. Спостереження за  здійсненням інвентаризації запасів за місцями зберігання. 2. Кількісний аналіз  рівняння: Запаси на кінець року = Запаси на початок року + Надходження  – Витрати (1) 3. Перевірка віднесення  операцій з запасами до даного  звітного періоду (перевірка документів  на прихід ТМЦ)
3.	1. Отримання підтвердження щодо кількості запасів, розташованих за межами підприємства. 2. Аналіз рівняння (1) щодо  запасів розташованих за межами  підприємства. 3. Перевірка віднесення  операцій із запасами, що знаходяться  за межами підприємства, до даного  звітного періоду.
4.	1. Спостереження за  інвентаризацією запасів, розташованих  за межами підприємства тощо. 2. Підтвердження щодо  запасів, розташованих за межами  підприємства. 3. Перевірка договорів  постачання, платіжних документів, документів на оприбуткування.
5.	1. Перевірка договорів постачання, платіжних документів, документів на оприбуткування. 2. Перевірка правильності  врахування переходу права власності  на запаси протягом звітного  періоду.
6.	1. Перевірка правильності  визначення фактичної собівартості  запасів отриманих від постачальника як давальницька сировина, від ліквідації основних засобів, МШП, з переробки, власного виготовлення тощо.
7.	Перевірка правильності проведення переоцінки.
8.	Перевірка правильності оцінки виробничих запасів.
9.	Перевірка правильності списання нестач: за рахунок підприємства, за рахунок винної особи, постачальників, підрядників.
10.	Перевірка правильності класифікації запасів за рахунками  – ознайомлення з переліком запасів.
11.	Правильність віднесення запасів до позабалансових рахунків.

 

Цілі аудиту виробничих запасів

Якісні аспекти	Цілі аудиту
Наявність чи існування	Запаси, які включені у бухгалтерський баланс фізично  існують
Повнота	Величина запасів вміщає всі наявні матеріали та запаси. Величина запасів вміщає, всі запаси якими володіє підприємство, і які перевозяться в цей момент чи зберігаються поза підприємством.
Права і зобов’язання.	Підприємство володіє  законним правом чи подібними правами  на володіння запасами. До запасів не включаються  ті запаси, на які виписано рахунок замовника чи які є власністю інших осіб.
Оцінка	Запаси належним чином  вказані по вартості. Неходові, надлишкові, ушкоджені  та застарілі запаси правмльно ідентифіковані і оцінені.
Наведення і розкриття	Запаси належним чином  класифіковані в бухгалтерському балансі як обототні активи. Застава чи передання  запасів розкрите належним чином.

3.3 Робочі та  підсумкові документи аудитора

 

Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться 
на підставі статей 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність", 
національних нормативів аудиту: 

— № 6 "Документальне  оформлення аудиторської перевірки";

— № 26 "Аудиторський висновок";

— № 27 "Інша інформація в документах, що стосується перевіреної аудитором фінансової звітності підприємства";

— № 28 "Аудиторські висновки спеціального призначення";

— № 29 "Оцінка перспективної  фінансової інформації".

Згідно з цими документами  документальне оформлення аудиту складається  із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Аудитор зобов'язаний вести  документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку.

Робоча документація –  це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка на думку аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації, або на кіно- чи відеоплівці.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати  аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Основним призначенням робочих документів вважають: розробку плану перевірки; підтвердження виконання плану перевірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі перевірки; організацію оперативного управління процесом перевірки; створення основи для визначення ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних методів аудиту, які використовуються щодо діючого господарського 
законодавства.

 

Рис.1.  –  Призначення робочої документації.

 

Рис.2. – Функції робочої документації

Робоча документація має містити в собі опис усіх значних  моментів і обставин, з якими зустрівся  аудитор під час проведення аудиту. Вона повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб за нею можна було легко з’ясувати обсяг проведеної роботи, перевірити обгрунтованість зроблених висновків. Робоча документація повинна складатися в ході виконання аудиту. Це дасть можливість врахувати найменші дрібниці роботи підприємства. Робоча документація має відображати такі відомості про кожного з об'єктів перевірки:

— використані методики і тести;

— одержана інформація;

— висновки.

Робочі документи розробляються  кожним аудиторським підприємством з урахуванням фахової підготовки аудиторів, їх досвіду, прийнятої організації аудиторського процесу.

Кожний робочий документ повинен бути належним чином оформлений:

— мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі якого проводиться перевірка;

— мати реквізити суб'єкта, що перевіряється;

— мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки;

— бути засвідченим аудитором, що проводив перевірку із зазначенням дати проведення аудиту.

Робочі документи зазвичай містять:

— інформацію про клієнта (юридичну, організаційну, іншу);

— копії юридичних  первинних та інших документів;

— документацію про планування аудиту;

— інформацію про проведені  тести систем контролю, процедури  перевірки на суттєвість, аудиторські  свідчення;

— висновки сторонніх  аудиторів або експертів;

— висновки, зроблені аудитором для різних об'єктів аудиту.