Антикризовае управление предприятием

     Далі  розрахуємо показник неплатоспроможності. Він складає

     на  початок звітного періоду 10 - 360,4 = -350,4,

     на  кінець звітного періоду - 10 - 566,6 = -556,6.

     Динаміка  зміни показника неплатоспроможності  свідчить про його позитивну тенденцію, а саме, зменшення величини даного показника на 206.2 пункту в абсолютній зміні, що у відносній зміні складає 161,7%. Однак з іншого боку це свідчить про глибоку фінансову кризу на підприємстві, про наявність простроченої кредиторської заборгованості. Тобто має місце ситуація, при якій погашення «старих» боргів приводить до нових і ланцюжок замикається. Виходячи з таких умов зрозуміло, що не звільнившись від боргового тягаря, наше підприємство просто не може вийти на належний рівень прибутковості, причому маючи іноді для цього можливості.

     Виходячи  з незадовільної структури балансу  заводу проведемо експрес-аналіз і  розрахуємо коефіцієнт Бівера, який відображає надкритичну стадію неплатоспроможного підприємства.

     Коефіцієнт  Бівера:

     на  початок звітного періоду -340,3 - 34,7 = -375

     на  кінець звітного періоду -295,0 - 39,1 = -334,1

     Даний коефіціент відображував небажане збільшення частини збитків і зміна в  абсолютному на 40.9 пункту і у відносному 89,1%, які свідчать про кризовий стан заводу, що більш ускладнюється.

     Для того щоб реально оцінити можливості відновлення платоспроможності  підприємства розрахуємо коефіцієнт відновлення  платоспроможності.

     Коефіцієнт  відновлення платоспроможності:

     10 – 360,4 = -350,4,

     на  кінець звітного періоду – 10 – 566,6 = -556,6.

       Оскільки нормативне значення  даного коефіцієнта більше одиниці,  то порівняно з розрахованим  фактичним значенням можна зробити  висновок, що підприємство знаходиться  в кризовому стані. 

     Далі  проведемо ще більш детальний  аналіз фінансового стану підприємства з використанням нижче приведених фінансових показників (табл. 2.2).

     Таблиця 2.2 - Система показників-індикаторів  кризового стану і загрози  банкрутства

 

     Перша група показників ліквідності (коефіцієнт негайної (абсолютної) ліквідності, загальний  коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої  ліквідності, чистий оборотний капітал) показують нам, що не вистачає достатньої кількості фінансових ресурсів, які могли б покрити поточне зобов'язання і борги підприємства.

     Іншими  словами завод «Темп» знаходиться  в такому кризовому фінансовому  стані, що він цілком не здатен розплатитися по боргах, залучаючи всі оборотні активи; залишивши кредиторів беззахисними з високим ступенем ризику неплатежів.

       За  наслідками розрахунку показника забезпечення власними оборотними засобами можна  робити висновки про незадовільну структуру  балансу. Підприємства вважається неплатоспроможним, оскільки фактичні дані менше нормативно встановлених і спостерігається  тенденція зниження абсолютної і  відносної величини даного показника.

     В цілому група показників платоспроможності (фінансової стійкості) свідчить про  всеохоплюючу катастрофічну величину зниження коефіцієнтів набагато нижче, ніж це передбачено нормативами. Тому необхідне термінове стимулювання підприємства для виходу з кризової ситуації.

     Тому  керівники підприємства повинні  терміново почати використання різних важелів, що дозволяють перш за все  відновити платоспроможність підприємства.

     У випадку, якщо в такій ситуації підприємство не звертається до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, то до його управлінської верхівки може застосовуватися передбачена законодавством відповідальність (наприклад, стаття 220 Кримінального кодексу України). Більш детально ознаки приховання банкрутства наведені у відповідному нормативно-правовому акті [4].

     Встановленням неплатоспроможності підприємства по описаній вище методиці, спирається на систему кількісних критеріїв, не вичерпується задача аналізу фінансового  стану підприємства. Для того, щоб  виробити правильні розв'язання по виходу підприємства з кризового  стану, необхідне проведення поглибленого фінансового аналізу. При цьому  повинні ураховуватися і якісні методики діагностики банкрутства.

     Орієнтація  на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великих аудиторських фірм і  інших компаній, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних  оцінок системи критеріїв. Безумовно, в цьому є і свої мінуси: набагато легше ухвалити рішення в умовах однокритеріальної, ніж багатокритерійної  задачі. Разом з тим, будь-яке прогнозне  розв'язання подібного роду, незалежно  від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв  носять швидше характер інформації до роздуму, ніж спонукальних стимулів для ухвалення негайних розв'язань.[2]

     Якщо  подивитись на діяльність заводу з  урахуванням якісних критеріїв  оцінки, то побачимо, що ця методика доповнює і підтверджує раніше зроблені висновки на основі кількісних критеріїв оцінки.

    За  допомогою цих якісних показників ми провели додатковий аналіз стану  справ на підприємстві. Ці критерії оцінки допомогли нам зробити  більш об'єктивний аналіз господарської  діяльності заводу «Темп». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

   3. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ЯК НАПРЯМ УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

      Говорячи  про особливості антикризового  управління, слід наголосити на постійності  цього процесу, адже саме за таких  умов досягається його максимальна  ефективність. Тож проаналізувавши  кризовий стан підприємства та впровадивши  необхідні заходи для удосконалення  цієї системи, важливо організувати контроль за реалізацією антикризової програми суб’єкта підприємницької  діяльності.

      Контроль  виконання антикризової програми передбачає дотримання основних аспектів його здійснення:

1. визначення стандартів
2. визначення досягнутих результатів та їх порівняння з встановленими стандартами
3. обґрунтування необхідних дій та заходів управлінського впливу

  Першим етапом контролю є визначення об’єктів контрольного спостереження, тобто системи показників, які мають підлягати контролю, та вимог до них, які в теорії менеджменту трактуються як стандарт чи норматив. У нашому випадку таким об’єктом на протязі найближчого часу будуть показники платоспроможності підприємства, конкретні значення яких фіксуються в фінансовому плані, що є додатковим до антикризової програми.

      Загалом стандарти адміністративного контролю виконавчої дисципліни встановлюються на основі плану-графіка підготовки та реалізації окремих антикризових заходів, що також фіксується в антикризовій програмі.

      Виконання 2-го етапу - виміру досліджених результатів  та порівняння їх зі встановленими  стандартами – потребує вирішення 4 взаємопов’язаних завдань:

- визначення  кола підзвітних осіб відповідальних  за подання інформації

- визначення  періодичності та форм звітності  по функціональних підрозділах  та в цілому по підприємству, за допомогою яких особа, що  здійснює контроль, може отримувати  інформацію про стан справ.

- зіставлення  фактично досягнутих окремих  показників та цільових значень  системи контролю

- визначення  допустимих меж відхилення фактично  досягнутих показників від планових.

      Можуть  бути запропоновані 2 способи визначення критичних значень: попередній та наступний.

      Попереднє визначення допустимих меж окремих  показників стандарту контролю має  базуватися та узгоджуватися з головним цільовим критерієм антикризового  процесу – станом поточної платоспроможності, кількісним виміром якої є обсяг  грошових коштів на поточному рахунку  підприємства.

      Наступний контроль встановлює допустимість відхилення, що фактично має місце. З цією метою  фактичні дані про стан контрольних  показників вводяться до імітаційної  моделі, що дозволяє оцінити їхні наслідки для поточної платоспроможності  підприємства.[39]

      Після визначення фактично досягнутих результатів  та їх порівняння з встановленими  стандартами процес контролю вступає  в третій заключний етап - обґрунтування  необхідних заходів.

      Існує 3 варіанти рішень, що можуть прийматися суб’єктом контролю:

не здійснювати  ніяких дій,(приймаються у тому разі, якщо відхилення усіх фактичних значень  контрольних показників від стандартів контролю визнані допустимими, або  якщо відхилення з окремих контрольних  показників компенсуються в результаті позитивних змін інших контрольних  показників);

1. розробити план додаткових заходів, спрямованих на доведення фактичного стану підприємства до його цільового стану (залежить від експертної оцінки потенціалу результативності окремих антикризових заходів та можливості подолання перешкод, які зумовлюють низьку результативність або невідповідність часовим обмеженням);
2. провести коригування визначених часових цільових параметрів антикризового процесу (стосується лише додаткових показників оцінки стану виконання програми; значення узагальнюючого показника виконання антикризової програми та фінансового оздоровлення – чистого грошового потоку – має залишатися позитивним).