Антикризовае управление предприятием

     Термін  „Антикризова програма” обожнюється  в літературі з поняттям „бізнес-план фінансового оздоровлення” та сценарій моделювання антикризових дій”, Програма антикризових заходів, це спеціальним  чином підготовлений та розроблений  внутрішній документ. В якому викладається систематизований перелік заходів , що планується здійснити в межах  підприємства, його структурних підрозділів   та функціональних служб для досягнення поставленої мети – виведення підприємства з кризового стану.

     Антикризова програма повинна відображати послідовність  наступних етапів:

- усунення  неплатоспроможності як першочергове  завдання;

- відновлення  фінансової стійкості, що дозволить  усунути загрозу банкрутства  не тільки в короткостроковому  періоді;

- зміна  фінансової стратегії з метою  прискорення економічного зростання,  ефективність якої і означає  повну фінансову стабілізацію  підприємства.

     У разі особливо глибокої кризи розвитку підприємства та неспроможності його швидкого відновлення платоспроможності, говорять процеси фінансового оздоровлення  та виведення підприємства з кризи, як санація та реструктуризація.

      Санація – це система заходів, що здійснюються в процесі проведення справи про  банкрутство, з метою запобігання  визнанню боржника банкротом та його ліквідації. Заходів, спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному  обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну  організаційної чи виробничої структури  суб’єктів підприємницької діяльності.

     Слід  відрізняти поняття „САНАЦІЯ” і  „ДОСУДОВА САНАЦІЯ”.

     Досудова  санація – це система заходів  спрямованих на відновлення платоспроможності  боржника, які здійснюються з метою  запобігання його ліквідації.

     Головною  метою фінансової санації є мобілізація  фінансових ресурсів. Фінансування санації  може здійснюватись за рахунок внутрішніх фінансових джерел, фінансових засобів  власників, за допомогою кредиторів, і (в окремих випадках) за рахунок  державної фінансової підтримки.

      За  формальними ознаками розрізняють 2 види санацій:

- санація  без залучення додаткових фінансових  ресурсів на підприємство (наприклад  конверсія власності в борг  і навпаки, пролонгація строків  сплати заборгованості, самофінансування  тощо)

- санація  із залученням нового фінансового  капіталу(безповоротна фінансова  допомога власників, персоналу,  емісія облігацій конверсійного  займу, залучення додаткових позичок  тощо).[28]

     Реструктуризація  підприємства – це запровадження  організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових технічних заходів, спрямованих  на реорганізацію підприємства, зміну  форми власності, управління організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому  оздоровленню підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва  та задоволення вимог кредиторів. Керуючись цим визначенням можна  розмежувати категорії реструктуризації та реорганізації. Поняття реструктуризації є ширшим, оскільки воно включає  також і заходи, спрямовані на реорганізацію  підприємства.

     Основний  зміст реструктуризації полягає  в повній або частковій зміні  власника, статутного капіталу даної  юридичної особи та в зміні  організаційно-правової форми бізнесу.

     Третій  етап антикризового управління –  контроль за виконанням антикризової програми підприємства, місце якого  в системі управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємства  визначає  місце всієї системи антикризового  управління. Важливість антикризового  управління досягається лише за органічного  поєднання етапів, взаємозв’язку  та обумовленості їх один з одним. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ: ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ 

     2.1. Загальна економіко-організаційна характеристика суб’єкта господарювання 

       В даній роботі центральним об’єктом дослідження виступає Лебединський завод «Темп», що знаходиться за адресою: м. Лебедин, вул. Першогвардійська, 86. Завод заснований в 1964 році як державне підприємство "Лебединський ліжковий завод". Виробляв металеві ліжка, стелажі  і модульні шафи для інструментів, електродеталі, ремонтував верстати. З 1991 року реорганізований в дослідно-експериментальний  завод "Темп". Йшов активний процес перепрофілювання відповідно до вимог  ринку. Освоювалася нова продукція  для сільського господарства і м’ясо-молочної промисловості (вакуумні і відцентрові  насоси і агрегати). У травні 1997 року перетворений у ВАТ "Лебединський завод "Темп". Це прискорило процес його адаптації до сучасного ринку. З'явилися нові напрями (комплектація залізниць) і нові види продукції (вакуумні сушки деревини, насоси для перекачування  бензину, насоси для винних заводів).

       Організаційно-управлінська структура підприємства досить складна  і розгалужена, оскільки на даному підприємстві працює близько 200 працюючого персоналу. Найвищим структурним підрозділом  заводу виступають загальні збори акціонерів, які очолює голова правління. Йому підпорядковані управлінська та ревізійна комісії. Рівнем нижче поступаються такі структурні підрозділи: головний інженер, інженер  по ТБ, начальник відділу кадрів, головний бухгалтер, начальник комерційного відділу, начальник ПЕ, начальник  юридичного відділу, начальник господарчого відділу.

Характеризуючи  господарську діяльність даного суб’єкта господарювання слід відмітити, що:

- бартерні  операції складають 59,6 тис. грн., тобто їх частка у реалізованій  продукції складає : 59,6 / 875* 100% = 6,8 %.

- запаси  становлять 131,2 тис. грн. З них  на сировину і матеріали припадає 105 тис. грн., що свідчить про  підвищення ціни на продукцію.

- в загальному  асортименті продукції, яка випускається, найбільшу питому вагу складають  вакуумні агрегати моделі ВВП-1,5 (300 шт.) і вакуумні агрегати моделі  ВВП-1,0 (1551 шт.). Даний асортимент продукції  не дає можливості підприємству  налагодити гарну систему збуту,  особливо при зміні конкурентного  середовища і зниженні попиту  на дані види продукції. Як  наслідок, підприємство стане банкрутом  через втрати ринків збуту.  Одним з варіантів вирішення  даної проблеми є диференціація  асортименту продукції, а також  пошук нових сфер споживання.

  Підприємство  вже спробувало розширити асортимент продукції, і тим самим знизити  ринковий ризик, уклавши контракт з  американською фірмою «ГЕННЛИХ», головною метою якого було виготовлення стоп-кранів для американських споживачів. Однак  налагодження системи виробництва  на підприємстві ускладнюється нестачею як власних, так і позикових коштів підприємства. За фінансовим станом фабрика  може бути оцінена не вище класу  С за методиками оцінки кредитоспроможності  провідних українських банків: Аваль, а також УкрСиббанку, що виключає можливість отримання кредитних  ресурсів. Один з варіантів вирішення  проблеми реалізації проекту є покращення платіжної дисципліни контрагентів фабрики, тобто зменшення дебіторської заборгованості, а також стимулювання до її повного погашення.

      Так в 2008 році (липні) безнадійної дебіторської заборгованості було списано на суму 68 тис. грн. 

      2.2. Діагностика загрози банкрутства підприємства. 

     Динаміка  основних балансових показників, що характеризують ефективність діяльності та фінансовий стан підприємства.

     Провівши  горизонтальний аналіз фінансового  стану підприємства, можна зробити  висновок, що збільшився показник валового збитку приблизно в 14 раз, зменшилися інші операційні прибутки на 29,9 %, відбулося  збільшення собівартості продукції  майже в 0,8 раз, збільшилися витрати  на збут на 27,6%, і спостерігається  збільшення питомої частки збитку на 15 % у звітному році порівняно з  минулим періодом. Серед позитивних тенденцій діяльності підприємства можна назвати зменшення адміністративних витрат на 10 %, зменшення інших операційних  витрат на 3,6 % у звітному році в порівнянні з минулим періодом.

     Отже, збиток від операційної діяльності збільшився тільки на 15 %, в той час, як валовий збиток збільшився в 14 раз, що пов'язано із зменшенням виручки  і збільшенням собівартості продукції, однак зменшення адміністративних і інших операційних витрат позитивно  вплинуло на фінансовий результат діяльності фабрики.

     Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, відображені в  таблиці 2.1 

     Таблиця 2.1 – Показники фінансового стану  підприємства

Проаналізувавши основні показники що характеризують фінансовий стан підприємства ми бачимо, що:

     Коефіцієнт  автономії зменшився на 1.3% що свідчить про зменшення можливості відшкодовувати можливі ризики за рахунок власного капіталу підприємства. Зменшення коефіцієнта фінансової стійкості на 96.2% відображає суттєве погіршення фінансово стану підприємства. Критичне значення Коефіцієнта банкрутства та його збільшення на 46.1% свідчить про загрозу неминучого банкрутства підприємства.. В поточному році ми спостерігали збільшення коефіцієнта збитковості. Зменшення коефіцієнта відбувалося за рахунок операційних та інших операційних витрат, що свідчить про скорочення обсягів діяльності підприємства, а отже і зменшення собівартості.

     Проаналізувавши фактичні дані, що розраховані методом  вертикального аналізу балансу  необхідно підкреслити, що питома вага оборотних активів зменшилася на 5,4% порівняно з минулим періодом за рахунок зменшення всіх видів  дебіторської заборгованості.

       Питома  вага власного капіталу у відсотках  зменшилася з 50,11 до 3,6 і це свідчить про зменшення власного капіталу на 43,11%. Поточні зобов'язання збільшилися  з 49,9 до 96, 3% і це свідчить про збільшення поточних зобов'язань 46,4%. Це є свідченням дуже нестійкого фінансового положення  підприємства і говорить про кризовий стан підприємства, що вимагає термінової зміни фінансової політики підприємства, залучення додаткових резервів, які  будуть сприяти подальшому поліпшенню стану заводу в цілому.

         Існують два основні підходи  до прогнозу банкрутства. Перший  базується на фінансових даних  і включає операцію деякими  коефіцієнтами: все більшу популярність Z-коеффіцієнтом Альтмана (США), коефіцієнтом  Бівера, і іншими, а також уміння "читати баланс".

     Розрахуємо  нижче ці коефіцієнти, використовуючи фактичні дані нашого підприємства.

     Коефіцієнт  Альтмана на початок звітного періоду  складає: 

     Коефіцієнт  Альтмана на кінець звітного періоду  складає:

     Коефіцієнт  Альтмана як в попередньому періоді  так і в поточному є досить низьким, що свідчить про високу загрозу  банкрутства підприємства. Причому  в 2008 році даний показник продовжував  суттєво зменшуватись, що свідчить про збільшення ризику банкрутства. Як в поточному так і в попередньому періоді значення коефіцієнта Альтмана є значно нижче критичного рівня (1.8), що свідчить про існування підприємства на межі банкрутства. Даний коефіцієнт відноситься до числа найпоширеніших, але його звичайно використовують лише відносно великих підприємств, акції  яких котируюся на фондовому ринку. Однак даний показник для нашого заводу застосовувати недоцільно при  оцінці ризику банкрутства. Оскільки, якщо ми застосуємо цей коефіцієнт до нашої фабрики, то ми отримаємо  досить суб'єктивну оцінку діяльності. Окрім цього застосування моделі Альтмана на практиці є трудомістким. Основні причини цьому: по-перше, при розрахунку рентабельності, прибутковості  і оборотності активів потрібно використовувати ринкову вартість активів; по-друге при розрахунку коефіцієнта співвідношення власного капіталу до позикового оцінюють з  урахуванням фінансування в різні  активи; по-третє значення кожного  коефіцієнта диференціюється залежно  від галузі. Застосування моделі Альтмана лише підкріплює загальні висновки про  вкрай негативне фінансов становище  нашого підприємства та необхідність проведення антикризового регулювання. [43]