Антикризисная политика Европейского центрального банка

Також головний банк зони євро взяв на озброєння ще один інструмент - пряме скуповування у банків закладних листів. Дані цінні папери мають високий рівень забезпечення при тому, що операції з ними не дозволяють перерозподіляти кредитний ризик (його завжди несе емітент). Новація дозволила фінансовим установам зони євро розширити доступ до довгострокового кредитування. Із серпня 2009 року по кінець червня 2010 року ЄЦБ здійснив купівлю закладних листів на суму 60 млрд. євро [39].

На боротьбу з кризою країни ЄС витратили понад 3 % ВВП, але обсяг витрат ростиме, якщо у подальшому фінансова підтримка  здійснюватиметься без структурних  реформ. В іншому випадку виділені гроші можуть спричинити другу хвилю кризи, ознаки якої гостро можемо спостерігати сьогодні.

Підводячи підсумки слід відмітити, що в Європі розразилась  справжня криза ліквідності. Вона представляла серйозну загрозу для економіки  регіону, оскільки в Європі саме банківські депозити й банківські позики являються найбільш важливими інструментами кредитування реального сектору. В кінці 2007 року об'єм виданих і непогашених кредитів приватному сектору склав 145 % ВВП зони євро, тоді як, наприклад, в США це відношення рівнялось 63 %. Не випадково ЄЦБ кинув усі зусилля на стабілізацію грошових ринків та відновлення механізмів кредитування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

3.1 Перспективи розвитку економіки  ЄС у 2013 році

Для аналізу перспектив розвитку монетарної політики ЄЦБ, доцільно спочатку окреслити загальні тенденції рохвиткуекономіки ЄС. Макроекономічна ситуація у Єврозоні на даний момент залишається важкою. Кількість проблем, що постають перед ЄС на даному етапі збільшується, у той час як вирішення не знайдено ще для старих. Виходячи з потоку негативних сигналів, можна припустити, що злам рецесії у зоні євро відбудеться не раніше четвертого кварталу поточного року (Рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Темпи приросту ВВП (до аналогічного кварталу попереднього року, за вирахуванням впливу сезонності) [16]

 

Очікування  домогосподарств залишаються на низькому рівні. У грудні 2012 року було зафіксовано рекордне ( після грудня 2010 р.) падіння продажу автомобілів - на 16.3% по відношенню до показника 2011 р (Рис. 3.2). При цьому балансовий індекс довіри споживачів, який розраховується  Європейською Комісією на базі опитувань відносно фінансової ситуації у наступні 12 місяців, зберігає високі від'ємні значення (>-10)  з липня 2012 р. (50)  і склав 50.3 разом з різким зростанням економічних настроїв інвесторів (ZEW CEER Indicator) – 31.5 у січні проти 6.9 у грудні 2012 р. - до максимального рівня з травня 2010 р.

 

Рисунок 3.2 - Обсяг продажу автомобілів (темп приросту, %) і індекс довіри бізнесу  у зоні євро (BCI OECD) [18], [21]

 

Промислове  виробництво скорочується з вересня 2012 року (Рис. 3.3). У листопаді скорочення склало 3.7% до листопада 2011 р. ( найбільш високі темпи падіння: Італія - 7.6% та Іспанія - 7.2% до відповідних періодів попереднього року).

Рисунок 3.3 - Основні індикатори економічного зростання ЄС у 2007-2012 роках [17],[18],[19]

 

Виробництво товарів  довготривалого користування скоротилось  на 7.7%.  Об'єми виробництва у  секторі будівництва у листопаді  скоротилися на 4.7% до листопада 2011 р. (показник знижується з січня 2012 року).

Рівень безробіття зріс до 11,8% у листопаді 2012 року (Рис. 3.4); зростання відбувається с червня 2011 р. (9.9%).

Рисунок 3.4 - Рівень безробіття ЄС у 2008-2012 роках (за вирахуванням впливу сезонності,  некоректований на кількість робочих днів, % економічно активного населення) та індекс базових споживчих цін (за вирахуванням впливу сезонності, %) [17], [20]

 

Найбільший  рівень безробіття, з огляду на показники  вересня 2012 року, зберігаються в Іспанії (26.6%) та Греції (26.0%).

Однак, слід також  відмітити, що початок 2013 р. був у  певному контексті  знаковим, оскільки у інвесторів з'явились надії  щодо поступового виходу зони євро з рецесії у поточному році.

Так, зокрема, максимальне  з березня 2012 р. значення індексу менеджерів із закупівель (Composite Markit PMI) для зони євро у грудні - 47.2(Рис. 3.2).

При цьому в  Німеччині уперше з квітня 2012 р. індекс перевищив рівень очікувань покращення ділової кон'юнктури і склав 50.3 у сукупності  з різким зростанням індексу економічних настроїв (ZEW CEER Indicator) – 31.5 (максимум після травня 2010 г.) у січні проти 6.9 у грудня 2012 р.

Значне зниження спредів дохідності суверенних облігацій  проблемних країн зони євро та Германії спостерігалося у другому півріччі 2012 р (Рис. 3.5, 3.6). При цьому вартість свопів "кредит-дефолт" для Ірландії знизилась на 84% з липня 2011 р., можна стверджувати про закінчення кризи суверенного боргу країни.

 

Рисунок 3.5 - Спред з десятирічними суверенними  облігаціями (Іспанія та Італія) [22]

Рисунок 3.6 - Спред з десятирічними суверенними  облігаціями (Португалія та Греція) [22]

 

Також відбулося  деяке зниження інфляційного тиску  по відношенню до попереднього року. Інфляція за 2012 р. склала 2.2% (відношення грудня 2012 р. до грудня 2011 р.), базова інфляція - 1.7%. У грудні 2011 р. інфляція була на рівні 2.7%, базова - 2.0% (до грудня 2010 р.).

3.2 Європейський Стабілізаційний Механізм та інші подальші антикризові заходи Європейського центрального банку.

Як зазначають експерти, європейська боргова криза викликана не різницею у рівні розвитку країн-учасниць Єврозони, а невідповідністю макроекономічних показників деяких з них умовам членства. Так, наприклад, країни-периферії на момент вступу до ЄС не дотрималися всіх умов та вимог  монетарного союзу. Як наслідок, ключовою проблемою що викликала кризу стало неефективне використання державного бюджету, що спричинено невідповідністю політики деяких держав стандартам об’єднання [41].

В рамках антикризової політики для підтримки фінансового сектору національної економіки Європейського Союзу, було запропоновано ряд заходів. Деякі з них вже активно впроваджуються.

1.Європейський  Стабілізаційний Механізм (ЄСМ)

ЄСМ – це фінансово-стабілізаційний  фонд, який спрямований на досягнення фінансової стабільності в межах Єврозони. Створено було у 2010 р., а розпочав роботу восени 2012 р. Через нього надається фінансова допомога країнам, які переживають фінансову скруту. Цей фонд формується за рахунок випуску фінансових інструментів та боргових цінних паперів терміном до 30 років. Максимальний обсяг кредиту, який може надаватися державі-учасниці – 500 млрд. євро. Фонд має загальний капітал обсягом у 700 млрд. євро, з яких 80 млрд. – вкладеного капіталу країнами-членами. Структуру часток участі країн у ЄСМ наведено в Таблиці 3.1:

 

 

 

 

 

 

 

       Таблиця 3.1 -  Участь країн-членів єврозони у ЄСМ [35]               

Країна	Частка  участі у вкладеному капіталі, (%)	Вкладений капітал, млн.євро	Загальний капітал, млн.євро
Німеччина	27.1464	21,717.1	190,024.8
Франція	20.3859	16,308.7	142,701.3
Італія	17.9137	14,331.0	125,395.9
Іспанія	11.9037	9,523.0	83,325.9
Нідерланди	5.7170	4,573.6	40,019.0
Бельгія	3.4771	2,781.7	24,339.7
Греція	2.8167	2,253.4	19,716.9
Австрія	2.7834	2,226.7	19,483.8
Португалія	2.5092	2,007.4	17,564.4
Фінляндія	1.7974	1,437.9	12,581.8
Ірландія	1.5922	1,273.8	11,145.4
Словаччина	0.8240	659.2	5,768.0
Словенія	0.4276	342.1	2,993.2
Люксембург	0.2504	200.3	1,752.8
Кіпр	0.1962	157.0	1,373.4
Естонія	0.1860	148.8	1,302.0
Мальта	0.0731	58.5	511.7
Разом	100.0	80,000	700,000

 

  

2. Програми фінансової підтримки  від «трійки кредиторів» (ЄС, ЄЦБ,МВФ)

Починаючи з 2009 року такі програми почали діяти в  Румунії та Латвії. А з 2010 у –  Греції та Ірландії, Португалії та Угорщині. Кожна така програма розробляється індивідуально для кожної країни з урахуванням проблем її державних фінансів та потреб. 

3. Програма розширеного кредитування  ЄЦБ

У 2011 році, ЄЦБ  вирішив розширити свою програму кредитування та започаткував нові заходи з надання кредитів для фінансової підтримки країнам-учасницям Єврозони у рамках антикризової політики. Йдеться про програму фондового ринку та Програму з купівлі облігацій. 

Першу з них  було розпочато ще 2010 року для 3 країн  периферії Єврозони, а саме для  Греції, Португалії та Ірландії. Наступного року вона розширила свою дію на Іспанію та Італію. Ця програма стимулює втручання національних банків та центрального банку Єврозони до управління борговими цінними паперами країн-учасниць, шляхом їхньої купівлі. Метою є відновлення перехідного механізму монетарної політики в межах валютної зони та досягнення цінової стабільності. За період з травня 2010 року до грудня 2011 року ЄЦБ викупив облігацій на загальну суму у 218 млрд. євро.

Друга програма була спрямована на стимулювання кредитних інституцій для надання кредитів своїм клієнтам. В її рамках було викуплено облігацій на загальну суму у 40 млрд. євро.

4. Програма банківського нагляду

В рамках угоди  про реформування Пакту про стабільність та зростання – «Sixpack», було ухвалено  необхідність більш тісної інтеграції між країнами-членами. У якості наступного кроку інтеграції висовують ідею єдиного банківського нагляду. Проте допоки офіційно рішення не було ухвалено, так як в межах євро спільноти існують різні погляди  на цю ідею.

5. Посилення бюджетної дисципліни

В рамках Пакту  про стабільність та зростання, Єврокомісія  ухвалила ряд заходів з бюджетної  дисципліни. Зокрема, мова йде про  скорочення державних видатків та обсягу державного боргу. Кожній з країн, з  огляду на її економічну ситуацію, надається певний термін для покращення макроекономічних показників(наприклад, для Ірландії – до 2015 р., для Португалії – до 2014 р., для Італії – до кінця 2012 р.) У випадку недотримання вимог, до країни-порушниці вживатимуться санкції – у вигляді короткотермінового депозиту у розмірі 0,2% обсягу ВВП.

6. Заходи із залучення інвестицій  та захисту банківських вкладів  громадян

Єврокомісія запропонувала  створити бюджет у розмірі 1.4 млрд. євро на створення програми підтримки  розвитку конкурентоспроможності підприємців протягом 2014-2020 рр. Це безперечно має здійснити позитивний вплив  на реальний сектор економік країн-членів  ЄС, що у свою чергу стимулюватиме експорт і сприятиме зміцненню євровалюти [41].

Окрім того, ЄС вдався до нетрадиційних заходів для подолання наслідків кризи. Зокрема, збільшення банківської ліквідності. Проте, як зазначають аналітики, коригування банківських балансів за допомогою цього механізму не дасть позитивного ефекту у довгостроковій перспективі без наявності ефективної бізнес-моделі розвитку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Монетарна або грошово-кредитна політика є одним з інструментів державного регулювання економіки. Монетарна політика являє собою  комплекс дій та заходів у сфері  грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів [2].

У сучасних кризових умовах зросла особлива значущість та вагомість  грошово-кредитної політики як найбільш дієвого та гнучкого механізму регулювання  економіки держави. Це зумовлює до необхідності вивчення західних концепцій використання грошово-кредитної політики.

Події останніх місяців  з новою силою ставлять питання  про відповідність економічного й політичного союзу в ЄС. Криза  чітко показала, що можливості Євросоюзу  приймати заходи швидкого реагування й реально впливати на соціально-економічний стан в країнах-членах вкрай обмежені. Корінь цього лежить у відсутності в інститутів Євросоюзу повноважень, що властиві вищим органам федеративних держав. Вкрай складний розподіл зон відповідальності між країнами-членами й наднаціональними структурами, а також довгий і заплутаний процес прийняття рішень заважають Євросоюзу діяти рішучо, вчасно та ефективно.

Досвід, отриманий головним банком зони євро в ході поточної кризи, безумовно, сприяє розвитку його грошово-кредитного інструментарію й підвищує його стійкість по відношенню до майбутніх коливань кон'юнктури.

Підводячи загальні висновки, варто звернути увагу на деякі  нові тенденції та стратегічні задачі, які вимальовуються на фоні сучасної кризи й антикризових заходів Європейського Союзу.

У теперішній час країни ЄС переживають самий глибокий за всю післявоєнну історію економічний  спад. Його особливістю являється  те, що він проходить в обстановці зрілої глобалізації, що створює для  ЄС як нові можливості, так і нові виклики. Це ставить перед Євросоюзом задачу якнайшвидшого оформлення нової економічної стратегії, котра була б адекватною досягнутій стадії інтеграції та новій ролі ЄС у світі. Якщо на перших етапах свого розвитку ЄС в основному займався негативною інтеграцією - усуненням бар'єрів на шляху руху факторів виробництва всередині угрупування, то тепер йому належить максимально розгорнути початі проекти позитивної інтеграції, які дозволили б створити нову якість загального економічного простору. Для цього Брюсселю і Франкфурту необхідно не тільки консолідувати існуючі направлення економічної політики ЄС, але й зробити так, щоб вона почала реально працювати на економічний ріст та стійкий розвиток.