Антикризисная политика Европейского центрального банка

Управління обов’язковими  резервами

Управління обов’язковими резервами – один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. Обов’язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком коштів, залучених від банків-резидентів, міжнародних фінансових організацій та коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Банки формують о.р., виходячи із встановлених центральним банком нормативів обов’язкового резервування до зобов’язань щодо залучених банком коштів. Центральний банк може встановлювати для різних видів зобов’язань диференційовані нормативи о.р. залежно від: строку залучення коштів (короткострокові зобов’язання банку, довгострокові зобов’язання банку); виду зобов’язань у розрізі валют (національна, іноземна, в т. ч. в банківських металах); суб’єктів (юридичні/фізичні особи, резиденти/ нерезиденти).

Для всіх банків установлюється єдиний порядок визначення та формування о.р. Залежно від стану грошово-кредитного ринку та прогнозу його подальшого розвитку Правління центрального банку приймає окремі рішення щодо: звітного періоду резервування; нормативів о.р.; складу зобов’язань банку (об’єкта резервування), щодо яких установлюються нормативи о.р.; обсягу о.р., який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в центральному банку; порядку формування та зберігання коштів о.р. на окремому рахунку в центральному банку.

Формування та зберігання банками коштів о.р. здійснюється в грошовій одиниці країни на кореспондентському рахунку банку в центральному банку країни. За залишками коштів о.р., що перераховані банками на окремий рахунок у центрального банку,центральний банк нараховує проценти в установленому ним порядку за умови дотримання банком порядку формування та зберігання о.р. [42].

Механізм грошово-кредитної політики

Ефективне поєднання  механізмів грошово-кредитної політики дає змогу реалізувати її тактичні цілі. Цим визначенням знову ж  таки підкреслюється структурна підпорядкованість усього комплексу цих механізмів макроекономічним завданням. Цільовою же функцією монетарної політики тактичного порядку є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Така стабільність має пріоритетне значення у вирішенні всього комплексу макроекономічних завдань[14, c. 84-86].

Грошово-кредитна політика держави має безпосередній вплив на рівень національного виробництва, забезпечення зайнятості в економіці та цінову стабільність.

Ланцюги, через які зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор економіки, мають назву передатного механізму монетарної політики, або механізму грошової трансмісії.

Механізм  впливу монетарної політики на параметри  національної економіки в кейнсіанській моделі покажемо за допомогою Рис. 1.1. 

Рисунок 1.1 - Механізм впливу монетарної політики на параметри національної економіки в кейнсіанській моделі [1, c. 300]

 

а) ринок  грошей;

б) ринок  інвестицій;

в) модель «сукупний попит — сукупна  пропозиція».

Вплив грошової пропозиції на ВВП починається з дій Національного банку. Припустимо, що держава в особі НБУ вирішила знизити відсоткову ставку, збільшуючи грошову пропозицію від М₁ до М₂ (Рис. 1.1. (а)). Це призведе до зменшення відсоткової ставки на грошовому ринку. У свою чергу, більш низька відсоткова ставка пожвавлює попит на інвестиції до І₂ на графіку інвестицій. 

Графічні  пояснення на Рисунку 1.1. дозволяють зробити ще деякі важливі висновки. Ефективність політики «дешевих» і «дорогих» грошей залежить від форми кривих попиту на гроші та інвестиції. Чим більш крутою є крива попиту на гроші (Рисунок 1.1. (а)), тим більш значним є вплив зміни їх пропозиції на рівноважну ставку відсотка. Зміни відсоткової ставки впливають на попит на інвестиції. Можливість одержати більш суттєвий приріст інвестицій зображується більш пологою кривою попиту на інвестиції, а більший приріст інвестицій призведе до більшого зростання ВВП.

Отже, монетарна політика високоефективна тоді, коли крива попиту на гроші приймає вигляд крутої лінії, а крива інвестицій — пологої (Рис. 1. 2.).

      За інших умов потенціал монетарної політики незначний.

Таким чином, збільшення пропозиції грошей призводить до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, в свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності.

 

Рисунок 1.2 – Умови вискокої ефективності монетарної політики [1, c. 302]

 

а) ринок  грошей;

б) ринок  інвестицій;

в) модель «сукупний попит — сукупна  пропозиція»

 

Рисунок 1.3 – Зростання ВВП внаслідок зростання пропозиції грошей [1, c. 305]

 

Згідно  з поглядами монетаристів, в умовах, близьких до повної зайнятості, крива  сукупної пропозиції стає більш крутою тяжіє до вертикальної лінії. В такому випадку розширення грошової пропозиції та збільшення сукупного попиту суттєво  впливає на зростання номінального обсягу виробництва (Р-у) Оскільки економіка перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів (Т= У), зростання номінального обсягу виробництва відбудеться за рахунок підвищення рівня цін (Р), спричиняючи велику інфляцію ((Рис. 1.3 (б) в умовах, близьких до повної зайнятості). 
Пропозиція грошей і попит на них, насамперед, впливають на номінальну відсоткову ставку. Водночас попит на реальні інвестиційні товари — обладнання, споруди тощо — в цілому визначається реальною відсоткової ставкою, яка дорівнює номінальній за відрахуванням темпів інфляції.

Отже, можна зробити важливий висновок. Наприклад, скорочення грошової пропозиції призведе до зростання відсоткової ставки, що, в свою чергу, викличе скорочення інвестицій, а значить — сукупного попиту і ВВП. Але у довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший. Скорочення грошової пропозиції призведе до зниження інфляції і, таким чином, до уповільнення зростання номінального ВВП відносно реального. Це, в свою чергу, призведе також до скорочення реальної відсоткової ставки, зростання інвестицій та ВВП і, зрештою, до скорочення номінальної відсоткової ставки, оскільки вона визначається темпом інфляції, який знизився. Але необхідно пам'ятати, що це може бути можливим лише після періоду високої відсоткової ставки.

На  результати монетарної політики значно впливають процеси, що відбуваються у світовій економіці. Політика «дешевих» грошей є елементом загальної експансивної політики. Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, що скорочує надходження до неї іноземних інвестицій. Це, в свою чергу, зменшує попит на валюту даної країни і знижує її курс відносно до іноземних валют. Наслідок — скорочення імпорту і зростання експорту. Зворотна реакція відбувається при здійсненні політики «дорогих» грошей. 
Таким чином, наслідки грошово-кредитної політики посилюються під впливом світової економіки.

Для будь-якої економіки  поряд із підтримкою внутрішньої  рівноваги виключно важливою є проблема досягнення балансу між експортом та імпортом. Яким же є взаємозв'язок макроекономічної рівноваги і торговельного балансу за умов проведення тієї чи іншої монетарної політики?

Припустимо, що для  даної країни має місце суттєве  перевищення імпорту над експортом  в умовах високого безробіття і спаду виробництва. За таких обставин держава, природно, спробує зменшити дефіцит торговельного балансу і буде проводити політику «дешевих» грошей. Така політика знизить ставку відсотка і зменшить приплив імпорту, буде сприяти експорту і поліпшить торговельний баланс, тобто політика «дешевих» грошей узгоджується з політикою торговельного балансу.

Припустимо  тепер, що для країни характерним  є перевищення імпорту над  експортом в умовах інфляції. Тоді уряд проводить політику «дорогих»  грошей і скорочує дефіцит торговельного балансу. В свою чергу політика «дорогих» грошей підвищує ставку відсотка і стимулює притік іноземних інвестицій. Це збільшує попит на національну валюту і підвищує її курс відносно інших валют, що скорочує експорт і погіршує торговельний баланс. Така політика «дорогих» грошей приходить у суперечність з політикою балансування торговельного балансу.

Отже, грошово-кредитна політика може узгоджуватися з політикою  балансування експорту та імпорту, але  може й суперечити їй. 
Механізм грошової трансмісії містить також ефект процентних ставок та ефект багатства (Рис. 1. 4).

Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає  на всі планові компоненти витрат, як інвестиційні (планові інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і не інвестиційні (купівля в кредит споживчих товарів довгострокового користування, капітальні вкладення держави). Збільшення цих витрат призводить до підвищення інвестиційного та споживчого попиту і, отже, до зростання сукупного попиту та сукупної пропозиції в економіці. Схематично цей ефект збігається з кейнсіанським передатним механізмом.

Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає на всі планові компоненти витрат, як інвестиційні (планові інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і не інвестиційні (купівля в кредит

споживчих товарів довгострокового користування, капітальні вкладення держави).

Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає на всі планові  компоненти витрат, як інвестиційні (планові  інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і не інвестиційні (купівля в кредит споживчих товарів довгострокового користування, капітальні вкладення держави).

Рисунок 1.4 - Механізм грошової трансмісії [1, c. 310]

Збільшення  цих витрат призводить до підвищення інвестиційного та споживчого попиту і, отже, до зростання сукупного попиту та сукупної пропозиції в економіці. Схематично цей ефект збігається з кейнсіанським передатним механізмом.

Ефект багатства. Цей ефект пов'язаний з впливом відсоткової ставки на ціну таких фінансових активів, як акції та облігації. Зменшення ставки процента збільшує курсову вартість цінних паперів. Наслідком цього є:

– зростання  багатства власників цінних паперів, що підвищує автономне споживання;

– зростання  курсової вартості акцій полегшує фірмам фінансування інвестиційних проектів, оскільки збільшується співвідношення вартості фірми на фондовому ринку  порівняно з вартістю купівлі  її капіталу на ринку продукції (g), а це підвищує інвестиційні витрати (І). 
В кінцевому рахунку зростання споживчого та інвестиційного попиту призводить до зростання реального обсягу виробництва.

1.3. Органи, які проводять монетарну  політику ЄС.

До 1999 р. засади монетарної політики країн ЄС розробляли національні центральні банки. З початком третього етапу формування ЄВС компетенція з розробки і контролю монетарної політики перейшла до Європейської системи центральних банків, а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Відповідно до ст. 2 Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" головна мета ЄЦБ полягає у підтриманні цінової стабільності в ЄВС. Маастрихтський договір закріплює незалежність ЄЦБ від європейських та національних політичних органів. Разом з цим ЄЦБ має забезпечувати спільну економічну політику в ЄС, якщо це не загрожує досягненню його першочергової мети — підтриманню цінової стабільності.

У ст. З Протоколу "Про  Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" визначаються такі основні завдання ЄСЦБ:

• розробка та реалізація грошової політики;
• проведення валютних операцій;
• зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;
• сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;
• підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки директив та здійснення наглядових фунцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.

Відповідно до ст. 106 Маастрихтського  договору керівними органами ЄЦБ  є Рада управляючих (Governing Council) та Виконавча рада (Executive Board). Третім органом є Розширена рада (General Council), яку створено для регулювання відносин із членами ЄС, що з різних причин тимчасово не беруть участі у ЄВС. До Розширеної ради входять президент та віце-президент ЄЦБ, а також президенти всіх центральних банків країн ЄС[15].

Рада управляючих ЄЦБ є найвищим керівним органом, до складу якої входять члени Виконавчої ради та президенти центральних банків країн ЄВС. її завдання полягають у:

• розробці директивних  напрямів та ухваленні рішень щодо забезпечення належного виконання  покладених на ЄСЦБ завдань;

• розробці грошової політики для країн—членів валютного союзу  та ухваленні рішень щодо проміжних  цілей, центральних процентних ставок та обсягів грошової емісії.

Кожний член Ради управляючих  ЄЦБ має один голос. її рішення  ухвалюються звичайною більшістю голосів, крім тих рішень, які стосуються капіталу, мінімальних резервів та розподілу прибутків ЄЦБ: ці рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів, причому вага голосу залежить від частки країни в капіталі ЄЦБ, а голоси членів Виконавчої ради не враховуються при голосуванні.

Виконавча рада складається  з президента, віце-президента та ще чотирьох його членів. її головними  завданнями є:

• підготовка засідань Ради управляючих ЄЦБ;

• виконання грошово-політичних рішень Ради управляючих ЄЦБ;

• організація поточної роботи ЄЦБ.

Відповідно до Маастрихтського  договору члени Виконавчої ради ЄЦБ  призначаються урядами країн—членів ЄВС із кола досвідчених і визнаних експертів із валютних та банківських  питань за рекомендацією Ради міністрів  ЄС та після заслухання Європейським парламентом. Президент Виконавчої ради призначається терміном на 8 років, віце-президент — на 4 роки, а інші члени — терміном від 5 до 8 років без права повторного призначення.