Аналіз оперативно - виробничого управління на підприємстві

             

 

                                         

 

Курсова робота

на тему:  «Аналіз та удосконалення оперативного управління підприємством».

 

 

 

Зміст.

Стор.

                                                                                                                                                                                                                  

                        Вступ .

Розділ 1.    Теоретико – методичні  основи  менеджменту обслуговуючого        виробництва.

 

1. Організація і планування транспортного обслуговування виробництва .

 

1.1.   Значення, задачі і структура  транспортного господарства .

•    Розрахунок вантажообігу  та потреби в транспортних  засобах.

 

2. Організація складського господарства .

                     3 Організація та планування енергетичного господарства.

Розділ 2.       Оцінка  менеджменту обслуговуючого   виробництва  по  ТзОВ    “ Ковель“.

1. Техніко-економічна характеристика підприємства   ТзОВ                          “ Ковель “.

 

                     2. Аналіз  обслуговуючого виробництва  на підприємстві .  

 

3. Аналіз організаційної структури підприємства .

 

Розділ 3.   Пропозиції  з  удосконалення  обслуговуючого  виробництва на підприємстві.

     

 

                      Висновки .

 

                     Список  використаної  літератури .

 

                     Додатки .

 

 

 

 

 

Вступ.

 

 

   Темою своєї курсової роботи я вибрав “ Аналіз і удосконалення оперативного управління виробництвом ”.

   Перехід  до ринку суттєво міняє місце  і роль підприємства в системі  економічних відносин . З низової  ланки народного господарства , із  об’єкту управління центру , підприємство перетворюється в головного , рівноправного суб’єкта економічного життя . В той же час перхід до ринкової економіки висуває надмірні умови розвитку різноманітних соціально-економічних і організаційних форм підприємств , надання їм повної економічної свободи . На цій основі проходить процес ліквідації “ вищестоящих організацій “ і монополістичних структур , створення на рівні з крупними безлічі середніх і дрібних (малих) підприємств .

  Сучасне виробництво являє  собою складну інтегровану систему,  що містить в собі чисельні  і різноманітні структурні ланки  . Проте , яку б із ланок утворення  ми не розглядали , всі вони  виступають у вигляді тієї  чи іншої комбінації підприємств  . Тому підприємство виступає  як первинна , основна ланка народного  господарства України . Зокрема  , тут здійснюється прцес виробництва  матеріальних благ , формуються одні  і виявляються інші економічні  відносини , переплутуються загальнолюдські  , групові і особисті інтереси .

  А отже , для функціонування цієї складної  структури потрібно виробити  оптимальну систему управління .

  Ці положення  визначають актуальність даної  теми , її вивчення , аналізу і  удосконалення .

  Метою  даної курсової роботи є доскональне  вивчення теми , а саме освоєння  теоретичної інформації по оперативному  управлінню виробництвом ; навики  по визначенню  планово-календарних   показників і вивчення методів  контролю за виконанням оперативних  завдань. 

 

 

Розділ 1

Теоретико - методичні основи  оперативного  управління      виробництвом.

 

                        1. ФУНКЦІЇ І ЗАДАЧІ

ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ (ОУОВ)

 

1.   ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ЯК              ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЛАНОВА СИСТЕМА. ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ

 

Змістом оперативного управління основним виробництвом є встановлення місця (цеху, дільниці, робочого місця) і часу (кварталу, місяця, декади, зміни), виготовлення виробів, складальних одиниць, деталей; облік фактичного ходу виробничого процесу; визначення відхилень від зазделегідь встановленого плану і, нарешті, регулювання ходу виробництва, здійснюваного для того, щоб ліквідувати наслідки небажаних відхилень і забезпечити своєчасне виконання основних задач оперативного управління.(1;347)

Оперативне управління основним виробництвом здійснюється на основі плану виготовлення продукції, розробленого на рік (квартал).

Система ОУОВ являє собою складну організаційно-планову систему, що включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми.

Функціональне розбиття характеризує коло функцій, які повинна виконувати система управління; поелементне   основні елементи, з яких вона складається, і організаційна   побудову системи управління.

У функціональному відношенні ОУОВ змінюється таким чином: на рівні управління підприємством воно полягає в організації рушення предметів в межах року, кварталу, місяця; на рівні управління цехом таке рушення здійснюється в межах кварталу, місяця, тижня (п’ятиднівки); на рівні управління дільницею   в межах місяця, тижня (п’ятиднівки), діб, зміни і по годинах.

У поэлементному відношенні в залежності від рівня ОУОВ змінюється по: складу, що використовується і кваліфікації управлінського персоналу; математичному забезпеченню задач планування виробництва; складу і числу комплексів технічних засобів, що використовуються;  складу календарно-планових нормативів; планово-обліковим одиницям, що застосовуються;  складу і змісту планово-облікової документації; характеру і напруженості інформаційних потоків.

У організаційному відношенні система ОУОВ здійснює свої функції за допомогою: планово-диспетчерського відділу (ПДВ) на рівні підприємства; планово-диспетчерського бюро (ПДБ) на цеховому рівні; планово-управлінського персоналу дільниці на рівні дільниці.

     Розглянуті підсистеми ОУОВ знаходяться в безперервній взаємодії, в якій надто важлива роль кожної.

До функцій системи оперативного управління виробництвом відносяться: керівництво як процес прийняття рішень; планування як процес визначення лінії поведінки об'єкта управління для досягнення даної мети; облік як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об'єкта; регулювання як процес локалізації виникаючих відхилень і збереження заданої лінії поведінки керованого об'єкта.

 Система ОУОВ включає об'ємне і оперативно-календарне планування, облік і диспетчирування.

У процесі об'ємного планування проводиться розподіл річної виробничої програми заводу в об'ємному (трудовому) і натуральному вираженні між цехами і дільницями (на квартал або місяць) відповідно до виділених ним трудових і матеріальних ресурсів. При рішенні задач об'ємного планування прагнуть до забезпечення рівномірного завантаження обладнання і робітників у всіх цехах і на дільницях підприємства. Одночасно необхідно забезпечити виконання заданих техпромфінпланом основних кількісних і якісних показників цехів і дільниць. Вирішуючи цю задачу, враховують, що по ряду позицій номенклатури зазделегідь встановлені терміни випуску деяких виробів. Внаслідок реалізації задачі оптимального розподілу річної виробничої програми по номенклатурі і об'єму по планових періодах року (кварталам або місяцям) визначається завантаження обладнання, оскільки показник завантаження враховується або в цільовій функції, або в обмеженнях.

Для рішення задач об'ємного планування широко використовуються методи математичного програмування. Значна специфіка в підході до задачі розподілу річної програми по планових періодах визначається типом виробництва.

Оперативно-календарне планування   продовження і розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі і деталеоперації. Воно засновується на певних нормативах, що дозволяють здійснити зв'язок календарних планів і узгодження роботи взаємопов'язаних робочих місць, дільниць і цехів; ці нормативи також забезпечують найбільш ефективне використання ресурсів підприємства.; Такі нормативи називаються календарно-плановими. До числа їх відносяться: розміри і ритми партій деталей, складальних одиниць і виробів;тривалість виробничих циклів, випередження запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць; заділи і нормативи незавершеного виробництва,

Оперативно-календарне планування здійснюється як на заводському, так і на внутріцеховому етапах. У задачі заводського планування входить визначення кількості і часу передачі по позиціях (деталей, складальних одиниць, •виробів), що плануються з цеху в цех по місяцях або кварталах. Частково ця робота може виконуватися на етапі об'ємного планування (для великих складальних одиниць або деталей). У задачі внутріцехового планування входить визначення місця і термінів початку і закінчення обробки кожної деталеоперації, їх груп або деталі загалом;  складання календарного плану-графіка роботи дільниць (потокових і автоматичних ліній) цеху на місяць, декаду, доби і зміну. Календарний план-графік дільниці може відноситися до одного з трьох основних типів: подетально-поопераційному, подетальному і графіку-переліку деталей.

Подетально-поопераційні плани-графіки складаються в умовах крупносерийного виробництва. У серійному виробництві такі плани-графіки доцільно складати при порівняно невеликій номенклатурі деталей на дільниці.

У умовах дрібносерійного, а в ряді випадків і серійного типу виробництва побудова подетально-поопераційних календарних планів-графіків буває недоцільно. Велика питома вага дослідно-статистичних норм часу, часті порушення ходу виробничого процесу, недостатньо висока виробнича дисципліна приводять до так частих порушень плану-графіка, що стають практично неможливими його коректування і переробка. У цих умовах доцільно розробляти укрупнений план-графік. У ньому одиницею планування є не окрема деталеоперація, а деталь (складальна одиниця), для якої визначають час запуску партії в обробку і випуску з дільниці (цехи), т. е. здійснюється розробка подетального плану-графіка.

У умовах одиничного, а іноді і дрібносерійного виробництва" при виготовленні великих і середніх по розміру деталей з невеликою тривалістю виробничого циклу в ряді випадків розробляється графік-перелік деталей.

Правильність, надійність і ефективність рішення задач оперативно-календарного планування у великій мірі залежить від організації обліку, контролю і регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.

Оперативний облік є найважливішою частиною ОУОВ. Він повинен відповідати ряду вимог, що забезпечують нормальне функціонування основного виробництва. У число цих вимог входять: єдність показників планування і обліку, достовірність, своєчасність, багаторазовість використання отриманої інформації. Оперативний облік   робота трудомістка. Так, на середньому машинобудівному підприємстві щомісяця враховуються сотні тисяч деталеоперацій. Великі об'єми роботи по проведенню оперативного обліку вимагають як можна більшого скорочення даних, їх багаторазового використання і автоматизації робіт по проведенню обліку і передачі їх в ВЦ.

Для своєчасної фіксації і передачі оперативної інформації велике значення має периферійне обладнання, за допомогою якого формується документ і одночасно заповнюється машинний носій. Вдосконалення периферійної техніки є однією з найголовніших задач ефективного впровадження обчислювальної техніки в оперативне управління основним виробництвом.(1;350)

Оперативний облік ходу виробництва на міжцеховому рівні зводиться до визначення і зіставлення з планом: випуску виробів складальними цехами; випуску цехами і передачі на склади і в інші цехи деталей, їх комплектів, складальних одиниць. До задач внутріцехового оперативного обліку відносяться:

визначення  виконання плану випуску деталей  і складальних одиниць, а також  плану виготовлення деталеоперацій і складальних одиниць дільницями; облік наявності і надходження заготівель, матеріалу, незавершеного виробництва. на дільниці і в цехи; облік браку по деталях і деталеопераціям і використання обладнання на дільницях; визначення виконання змінно-добових завдань дільницями .

Періодичність рішення облікових задач залежить від конкретних виробничих умов. Вони можуть вирішуватися щомісяця, раз в тиждень або декаду і щодобово. З метою скорочення вихідної інформації доцільно вести облік тільки по відхиленнях від встановлених зазделегідь планів. При цьому керівник відповідного рівня отримує необхідні йому дані про всі збої в ході виробничого процесу і може вжити заходів по їх ліквідації, а обсяг інформації, що поступає до нього, істотно скорочується.

При регулюванні ходу виробництва необхідно, по-перше, звести до мінімуму втрати відхилення від плану, а, по-друге, через деякий час відновити положення, ліквідувавши наслідки збою, і знов «увійти» в графік. Коректування плану-графіка може здійснюватися звичайними традиційними заходами і може бути автоматизоване. Серед традиційних заходів велике місце відводиться досвіду і інтуїції майстра (або диспетчера), який, використовуючи календарний графік і черговість виготовлення деталей, шляхом перестановки робітників, а іноді зміни режиму їх роботи, видачі резервної роботи і за допомогою інших аналогічних заходів регулює і, зрештою,  відновлює хід виробничого процесу згідно з календарним графіком.

При великих відхиленнях від календарного графіка, коли вичерпані всі можливості його відновлення, для регулювання ходу виробничого процесу може бути використана електронно-обчислювальна техніка. Як правило, в такому випадку здійснюється повний перерахунок календарного графіка. Для скорочення об'єму робіт, пов'язаних з регулюванням виробництва, визначається оптимальна частота перерахунків календарних графіків. Для коректування планів-графіків звичайно застосовуються методи, що використовуються при їх побудові. Спеціальні алгоритми коректування плану-графіка можуть застосовуватися тільки в умовах масового і крупносерійного виробництва.