Аналіз міжнародних економічних відносин України з Росією, Великобританією та США у 2006-2010 рр

У сучасних умовах економічні відносини  між країнами характеризуються не лише зовнішньою торгівлею, товарообміном, а й включають рух капіталу між країнами, валютні відносини, міграцію робочої сили, науково-технічний  обмін. Важливою характеристикою є  експорт капіталу -  цілеспрямоване переміщення коштів з однієї країни в іншу для застосування їх у вигідній справі.

Капітал вивозиться в двох основних формах: підприємницького капіталу -  вкладення в промисловість, сільське господарство, торгівлю, банки; позичкового капіталу - позики окремим державам, містам, банкам, промисловим і іншим компаніям. Підприємницькі вкладення, у свою чергу, поділяються на: прямі вкладення, головним чином в акції промислових, торгових, банківських підприємств, що забезпечують повний контроль над діяльністю даного підприємства; портфельні, що формально не надають їхнім власникам повноти володіння і контролю. Перевага прямих вкладень для експортера капіталу в порівнянні з іншими формами вкладень зв'язана з тим, що він цілком розпоряджається своїм капіталом протягом усього періоду функціонування прямих капіталовкладень, тоді як позичковий капітал на весь термін надання позики цілком переходить у розпорядження імпортера.

Вплив на ринок капіталів здійснюється у формі покупки і продажі цінних паперів і за допомогою кредитної політики: установлення дисконтної ставки центральних банків, визначення розмірів банківських резервів. Банківські установи є традиційною формою нагромадження капіталу. До спеціалізованих банківських установ, що займаються цим питаннями, належать інвестиційні банки, інвестиційні компанії - структури, що акумулюють грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів, фінансові компанії – спеціалізуються на наданні окремих видів кредитів та фінансово-промислові групи.

Порівняно з США, Англією та Росією в Україні  ставка проценту за кредит комерційних банків значно вища. Так, наприклад у 2010 році вона була в 4,8 рази вища, ніж у США, майже в 31 раз – ніж в Англії та в 1,4 рази – ніж в Росії.

Позичковий  капітал буде мігрувати до країн  з більш високими ставками. Аналізуючи фактори руху позичкового капіталу в обраних країнах, можна зробити  висновок, що капітал буде рухатись з ВБ та США до України, і частково до Росії, так як ставка оподаткування  доходів нерезидентів від кредитування в нашій країні нижча при майже  однакових рівнях ставки процентів  за кредити комерційних банків та темпах приросту інфляції.

Стосовно  інфляції, то найвищий рівень її спостерігається  в Україні, який почав зменшуватись з 2009 року. В Росії спостерігається  аналогічна ситуація.  А в Англії та США темпи приросту інфляції  спостерігаються на досить постійному значенні.

Ставки  оподаткування доходів нерезидентів у високорозвинених країнах (ВБ та США), то вони є набагато вищими, ніж в  Україні (13%) і становлять біля 30 %, що є позитивним моментом для залучення  коштів іноземних інвесторів, яким вигідно вкладати власний капітал  в українську економіку. Адже норма  прибутку в нашій країні є вищою  в результаті недостачі власних  капіталів та низького рівня заробітної плати робітників Гальмуючим моментом у переливі капіталу є високий  рівень інфляції в Україні відносно аналізованих країн. Це є стримуючим фактом для прямих іноземних інвестицій в Україну.

3.2.2. Проблема державного  боргу в Україні

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками, місцевим органам влади, державним підприємствам [36].

Економічна суть державного боргу  проявляється в переломленні через  такі дві властиві йому функції:

1. фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
2. регулятивна — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України  складається з внутрішнього і  зовнішнього. На сьогоднішній день, у  цифровому вираженні, він має  такий вигляд [24]:

 

Рис.3.2 Динаміка державного боргу в  Україні протягом 2006-2010 рр.

 

 

 

Таблиця 3.4

 

Державний та гарантований державою борг України за останні 6 років, тис.дол.США[24]

 

	31.12.2004	31.12.2005	31.12.2006	31.12.2007	31.12.2008	31.12.2009	31.12.2010
Загальна сума державного та гарантованого  державою боргу	16 097 021,19	15 474 567,90	15 950 201,46	17 573 216,18	24 598 751,53	39 684 985,91	54 289 336,46
Державний борг	12 757 252,02	12 504 044,49	13 091 838,86	14 117 678,86	16 972 681,74	28 427 840,53	40 628 911,14
Внутрішній борг	3 949 430,21	3 799 661,56	3 288 655,86	3 526 017,09	5 800 850,34	11 405 144,25	17 792 945,97
Зовнішній борг	8 807 821,81	8 704 382,93	9 803 183,00	10 591 661,77	11 171 831,40	17 022 696,28	22 834 965,17
Гарантований борг	3 339 769,17	2 970 523,41	2 858 362,60	3 455 537,32	7 626 069,79	11 257 145,38	13 660 425,32
Внутрішній борг	182,13	191,34	191,34	198 211,14	259 865,75	1 761 157,49	1 736 783,79
Зовнішній борг	3 339 587,04	2 970 332,07	2 858 171,26	3 257 326,18	7 366 204,04	9 495 987,89	11 923 641,53

 

Протягом 2010 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 114.331.288,49 тис.грн. (35,96%).

При цьому, державний борг України збільшився на 96.478.895,59 тис.грн. (42,50%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 45.886.874,30 тис.грн. (33,76%) в основному за рахунок отримання двох траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 16,05 млрд. грн.), випуску облігацій зовнішньої державної позики (на суму 19,8млрд.грн.), комерційної позики ВТБ банку (на суму 15,8 млрд. грн.), державний внутрішній борг збільшився на 50.592.021,29 тис.грн. (55,55%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 39,8 млрд.грн.), збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та Державної іпотечної установи (на суму 15,8млрд.грн.), а також для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4млрд.грн.).

Гарантований  державою борг України збільшився на 17.852.392,90 тис.грн.(19,64%), що пов’язано з випуском зовнішніх єврооблігацій «ФІНІНПРО» для фінансування заходів, пов’язаних з проведенням Євро-12 (на суму 4,5млрд.грн.), отриманням Укравтодором кредиту від VTB CAPITAL (на суму 3,5млрд.грн.) та отриманням траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 11,1млрд.грн.).

Згідно  з прогнозами, в економіці держави  відбудеться падіння попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках, що призведе до сповільнення темпів зростання вітчизняної  економіки; стрімке звуження внутрішнього споживчого попиту через падіння  доходів у населення і посилені девальваційні тенденції; зростання  цін через поступове підвищення тарифів на газ та електроенергію та інші послуги; вибори, які мають  відбутися, призведуть до зростання  боргових зобов'язань.

Тому  органи державної влади терміново  повинні вжити заходів щодо на недопущення безконтрольного зростання  державного боргу. Зовнішні фінансові  джерела потрібно розглядати з точки  зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. Питання подальшого залучення  зовнішніх фінансових ресурсів потрібно вирішувати, насамперед, з позицій  ефективного їхнього використання для економічного розвитку країн.

Недосконалість  боргової політики України може стати  її слабким місцем. Зосередження великої  частини боргу в руках окремого кредитора є дуже небезпечним  кроком, але з іншої сторони  перенесення більшої суми боргу  на організації міжнародного розвитку дає змогу зменшити вплив інших  держав на економіку України. Хоча все  ще велика частина боргу ще існує  перед Росію, через що ще по сьогодні ведуться переговори і відчувається тиск на нашу економіку. Також необхідно  зазначити про небезпеку подальшого росту зовнішнього богу. Тобто  зараз Україна знаходиться в  небезпечному стані і в подальшому обов’язково потрібно знижувати  розміри боргу.

Динаміка  зовнішнього боргу України визначається:

 •  значними обсягами чистих зовнішніх  залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США)  та довгострокових залучень реального  сектору економіки (3.5 млрд. дол.  США);

 •  суттєвим накопиченням короткострокового  боргу інших секторів за торговими  кредитами і простроченою заборгованістю (4.5 млрд. дол. США);

 •  скороченням довгострокових зобов’язань  українських банків перед нерезидентами  (2.5 млрд. дол. США).

 Обсяг  короткострокового зовнішнього  боргу за залишковим терміном  погашення на кінець першого  півріччя 2010 року становив 42,1 млрд. доларів (40,3% від загального обсягу  валового зовнішнього боргу України). За перше півріччя 2010 року зовнішній  борг, який підлягає сплаті протягом  наступних чотирьох кварталів,  знову виріс - на 5,2 млрд. доларів.

 Державний  та гарантований державою борг  України за станом на 1 січня  2011 р. склав 433 млрд 801 млн 590,51 тис.  грн або 54 млрд 634 млн 961,01 тис.  дол., в тому числі: державний  та гарантований державою зовнішній  борг - 278 млрд 954 млн 330,05 тис. грн  або 35 млрд 132 млн 787,15 тис. дол.  Проте уже протягом січня 2011 р. державний зовнішній борг  збільшився на 1 млрд 709 млн 664,89 тис.  грн. [6].

 Проаналізуємо  можливі наслідки існування зовнішнього  боргу для країни. Державний борг  не буде для країни загрозливим,  якщо його розміри не перевищуватимуть  прийняті параметри макроекономіки. Наприклад, на відшкодування боргів  і сплату процентів витрачатиметься  не більше 25% експортних надходжень  країни. Також загрози від нього  не буде, якщо більшому чи меншому  державному боргу протистоїть  більший чи менший борг інших  країн-дебіторів. 

Якщо  державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або  його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними. Накопичення  боргів з року в рік в кінцевому  результаті може привести країну до боргової кабали, втрати економічної незалежності і політичних позицій у світовому  співтоваристві.

 Вивчення  міжнародного досвіду врегулювання  боргових проблем та аналіз  ситуації з державною заборгованістю  в Україні засвідчили, що єдино  можливими шляхами виходу із  боргової кризи в Україні є: 

- припинення  обслуговування державних облігацій,  що перебувають у власності  НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

- часткове  переспрямування здійснюваної грошової  емісії на погашення боргових  зобов’язань Уряду (в розмірі  1,5% до ВВП);

- досягнення  первинного профіциту бюджету  обсягом 3,5 - 2,4% до ВВП; 

- скорочення  імпорту споживчих товарів через  посилення тарифного регулювання; 

- здійснення  валютного регулювання та задіяння  механізмів зупинення втечі капіталів  за кордон;

- укладення  угод з кредиторами щодо реструктуризації  заборгованості на умовах зниження  боргового навантаження та застосування  інструментів активного управління  державним боргом.

 З  метою послаблення боргового  тиску на бюджет і платіжний  баланс Україна має також домагатися  укладення угод з кредиторами  щодо реструктуризації боргу  на умовах зменшення боргових  виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості.

 Управління  зовнішньою заборгованістю ділиться  на три стадії: залучення фінансування; розміщення (використання); погашення  боргу. 

 Ефективність  управління зовнішнім боргом  значною мірою визначається іншими  видами економічної політики. Прибуток  на інвестований капітал, а  отже, й розмір зовнішніх запозичень  безпосередньо залежить від торговельної  політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від  грошово-кредитної та бюджетно-податкової  політики. В свою чергу, рівень  зовнішньої заборгованості та  умови надання зовнішнього боргу  значною мірою визначають характер  економічної політики в країні.

 Традиційним  методом зменшення боргу також  є його реструктуризація. При  реструктуризації боргу умови  його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються. На  сучасному етапі реструктуризація  офіційного боргу є найпоширенішою  в рамках „Паризького клубу”. Згідно якого найбіднішим країнам-боржникам  з метою полегшення боргового  тягаря пропонується вибір одного  з варіантів допомоги з боку  урядів-кредиторів, які є членами  цього клубу. Офіційні кредитори  допомагають частковим анулюванням  боргу; подальшим продовженням  термінів дії боргових зобов'язань;  зниженням відсотків за обслуговування  боргу. 

 Зобов'язання  по обслуговуванню зовнішнього  боргу виконуються або за рахунок  експортної виручки і скорочення  імпорту, або шляхом нових позик  за кордоном. Для вирішення проблеми  заборгованості країни були вимушені  брати нові позики, а також  – звернутися за допомогою  до стабілізаційної програми  МВФ, умови якої включають 4 компоненти: