Аналіз економіко-господарської діяльності підприємства

  — виробництво -ої продукції (послуг) у натуральному вимірі.

Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

, (2.6)

де  — собівартість реалізованої продукції;

, — собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду.

Собівартість продукції на даному підприємстві у минулому році становить 20990 тис.грн., а в поточному 24597 тис.грн.

Відповідно  абсолютне відхилення становитиме:

24597 – 20990 = 3607 тис.грн

Відносне  відхилення становить :

24597 / 20990 * 100% = 117,2 %

Для розрахунку собiвартостi реалiзованої продукцiї пiдприємство застосовує метод, який визначає конкретнi елементи запасiв, що фактично використанi.

Цiни на продукцiю збiльшились за рахунок зростання витрат на придбання  сировини, матерiалiв та газу i зростання  цiн на металопрокат. Цiни на продукцiю заводу в порiвнянi з минулим роком збiльшились лише на 17,2 %, а вартiсть металопрокату збiльшилась майже на 85 %.

 

8. Продуктивність праці:

Під продуктивністю праці як економічною  категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під  дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною  умовою прогресу і розвитку виробництва.На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Отже, продуктивність праці  – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Метод прямого рахунку  передбачає визначення планового рівня  продуктивності праці (П_п.пл) шляхом ділення за планового обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Q_пл або N_пл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Ч_пл):

                                            (2.9)                           

Отже, виходячи з формули  розрахуємо продуктивність праці  робітників у минулому періоді:

Визначимо продуктивність праці у поточному періоді:

Як бачимо з отриманих  даних – продуктивність праці  робітників, порівняно з минулим  роком, збільшилась і становить  вже 343,7 тис.грн

Абсолютне відхилення становить:

343,7 – 225,5 =118,2 тис.грн

Відносне відхилення:

343,7 / 225,5 * 100%  = 152,4 %

Розрахуємо продуктивність праці загальної кількості працюючих  на підприємстві в поточному періоді:

 

Визначаємо продуктивність праці працюючих у минулому періоді :

 

Загальна продуктивність праці працюючих збільшилась  на

202,9 – 136,1 = 66,8 тис.грн  ,

а відносне відхилення становить 

202,9 / 136,1 * 100 % = 149,1 %

Продуктивність праці  на досліджуваному підприємстві зростає стрімкими темпами, що свідчить про високий рівень підготовки працюючих,  внаслідок підвищення кваліфікації та перекваліфікації деяких працюючих, заохочення їх за рахунок підвищення заробітної плати, виплати премій. Керівництво також регулярно заохочує робітників грамотами та подяками за сумлінно виконану роботу. Всі ці чинники позитивно впливають на результат, який ми можемо спостерігати з таблиці.

 

9. Кредиторська заборгованість – 

це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк. Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого  зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних коштів. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

Залучаючи позикові кошти, підприємство збільшує свої фінансові  витрати на суму відсотків, пов’язаних з використанням кредитних ресурсів. Це зміщує точку беззбитковості і  потребує від підприємства (для її досягнення) збільшення обсягів продажу. Отже, підприємство з вагомою часткою позикового капіталу має меншу можливість для маневру на випадок непередбачуваних обставин, таких як падіння попиту на продукцію, значні зміни відсоткових ставок, зростання витрат, сезонні коливання.

Однак формування активів за рахунок  позикових джерел може бути й привабливим, оскільки кредитор не пред’являє прямих претензій стосовно майбутніх доходів  підприємства. Незважаючи на результати діяльності підприємства, кредитор має  право претендувати лише на суму основного боргу і сплату відсотків за кредит. Причому плата за користування позиковими коштами, наприклад кредитом банку, враховується при розрахунку бази оподаткування, зменшуючи податкові витрати позичальника.

Слід зазначити, що залучення позикового капіталу під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, дає змогу підвищити прибутковість власного капіталу, розширити масштаби діяльності.

До кредиторської заборгованості належать:

1. короткострокові кредити банків строком до 1 року
2. поточні зобов’язання по довгостроковим зобов’язанням
3. векселя видані
4. розрахунки з кредиторами – заборгованість за товари, роботу, послуги та ін.
5. поточні зобов’язання по розрахункам.

За даними таблиці 2.1 бачимо, що у минулому році  кредиторська заборгованість становила 3974,9 тис.грн, а в поточному вона становить 7225 тис.грн.

Абсолютне відхилення становить:

7225 – 3974,9 = 3250,1 тис.грн

Відносне відхилення становить:

7225 / 3974,9 * 100% = 181,8 %

Це означає, що кількість  позикових коштів в залученому капіталі даного підприємства  зросла на 81,8 %.  Таке збільшення заборгованості зумовлено розширенням виробництва. Підприємству знадобились додатково залучені кошти для придбання нового обладнання, також у поточному році, внаслідок збільшення обсягу виробництва, підприємствові знадобилось значно більше сировини та матеріалів.

 

10.  Дебіторська заборгованість –

суми, очікувані до надходження  від клієнтів за вже продані товари.

Дебіторська заборгованість може бути різною та по різних причинах. Основні розрахунки пов'язані з дебіторською заборгованістю проводяться на підприємствах з постачальниками та підрядчиками, покупцями та замовниками.

Підприємство, відвантажуючи  продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

     Дебіторська заборгованість підприємства виражається у відстроченні платежів за користування майном в оренді, платежів по розрахунках з робітниками і службовцями підприємства, за комунальні та інші послуги надані підприємством, фізичним і юридичним особам, підприємству дебітору тощо.

 Дебіторська заборгованість   даного підприємства, згідно даних таблиці, в минулому році складала 3567 тис.грн, а в поточному : 2387 тис.грн.

Абсолютне відхилення складає:

2387 – 3567 = -1180 тис.грн

Відносне відхилення:

2387 /3567 * 100% = 133,1%

У поточному році дебіторська  заборгованість підприємства скоротилась  на 33,1 %. Це свідчить про те, що було повернено  частину боргів за минулий рік  і в поточному році, порівняно  з попереднім, розрахунки з більшою частиною дебіторів проводились вчасно.

 

11.  Оборотні кошти –

це  сукупність коштів підприємства, що авансуються  на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення  їх неперервного кругообігу.

Фонди обігу – це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари, відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства.

Оборотні активи поділяються на:

 

1.Запаси:

- Виробничі   запаси   становлять   найбільшу   за величиною частину           оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів,  палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.

- Малоцінні та швидкозношувальні  предмети

- Незавершене виробництво — це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів    власного    виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені)    у   даному   виробничому   підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва).

- Готова продукція

2. Поточні фінансові  інвестиції

3. Грошові кошти ті  їх еквіваленти – грошові кошти,  які знаходяться на поточному  рахунку підприємства в національній валюті, в іноземній валюті. Можуть знаходитись як на поточному рахунку, так і в касі підприємства.

4. інші оборотні активи.

5. дебіторська заборгованість 

Між   виробничими   запасами   і   незавершеним виробництвом в  цілому існує певний технологічний зв'язок. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, які за величиною становлять переважну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообороту з самого початку використання   переходять   у   фазу   незавершеного виробництва. Інші ж види виробничих запасів цю фазу обминають.

Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

У поточному році обсяг обігових коштів склав 567 тис.грн, а в поточному  році: 610 тис.грн.

Абсолютне відхилення складає:

610 – 567 = 43 тис.грн