Адмінистративні аспекти боротьби з порушенням законодавства щодо економічної конкуренції та проблеми, що виникають при вирішенні спірн

     призводить  або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення  конкуренції.

     Статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації. [4,76]

     Четверту  групу порушень законодавства про  захист економічної конкуренції  становить обмежувальна та дискримінаційна  діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань, яка полягає у тому, що суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а також примушувати інших суб'єктів господарювання до:

     - антиконкурентних узгоджених дій,  визначених ст. 6 Закону;

     - узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 Закону;

     - участі у концентрації суб'єктів  господарювання, визначеної ст. 22 Закону (ст. 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

     Суб'єктам  господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання. Статтею 19 Закону встановлено й інші заборони неправомірного використання суб'єктами господарювання ринкового становища.

     Суб'єктам  господарювання, що мають значно більший  ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створювати перешкоди у господарській діяльності малим або середнім підприємцям (дискримінація конкурентів суб'єктами господарювання), зокрема вчиняти дії, заборонені згідно з частинами 1 та 3 ст. 19 Закону.

     Статтею 21 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не допускається обмежувальна діяльність об'єднань (об'єднань юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об'єднань підприємств, а також громадських організацій) шляхом відмови суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необрунтованою і невиправданою.

     Значної шкоди розвиткові конкуренції в  економіці України завдає недобросовісна конкуренція - будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

     Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

     - неправомірне використання чужих  позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

     - неправомірне використання товару  іншого виробника;

     - копіювання зовнішнього вигляду  виробу;

     - порівняльну рекламу;

     - дискредитацію господарюючого суб'єкта (підприємця);

     - купівлю-продаж товарів, виконання  робіт, надання послуг із примусовим  асортиментом;

     - схилення до бойкоту господарюючого  суб'єкта (підприємця);

     - схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

     - схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору  з конкурентом;

     - підкуп працівника постачальника;

     - підкуп працівника покупця (замовника);

     - досягнення неправомірних переваг  у конкуренції;

     - неправомірне збирання комерційної таємниці;

     - розголошення комерційної таємниці;

     - схилення до розголошення комерційної  таємниці;

     - неправомірне використання комерційної  таємниці (статті 4-19 Закону).

     2.2. Правове становище Антимонопольного комітету. 

     Державна  політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвиткові конкуренції, здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. [7,287]. Для забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган - Антимонопольний комітет України. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

     - здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції;

     - захист законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, накладання стягнень за порушення цього законодавства у межах своїх повноважень;

     - сприяння розвиткові добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

     Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законом України «Про Антимонопольний комітет України», а його діяльність щодо контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».

     Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

     Антимонопольний комітет відповідно до покладених на нього

     завдань:

     - контролює додержання антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління на об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцям" та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;

     - розглядає справи про порушення  антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

     - звертається до суду чи арбітражного  суду з позовами (заявами) у  зв'язку з порушеннями антимонопольного  законодавства, в тому числі:

     а) про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо;

     б) про відшкодування збитків, заподіяних порушенням анти-монопольного законодавства;

     в) про вилучення прибутку, незаконно  одержаного суб'єктами підприємницької  діяльності в результаті порушення  антимонопольного законодавства;

     г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством, а також надсилають до суду протоколи про адміністративні  порушення для накладання штрафів  на посадових осіб відповідно до чинного  законодавства;

     - дає рекомендації державним органам щодо провадження заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;

     - бере участь у розробці та  вносить у встановленому порядку  проекти актів законодавства,  що регулюють питання розвитку  конкуренції, антимонопольної політики  та демонополізації економіки;

     - бере участь в укладенні міждержавних  угод, розробці й реалізації міжнародних  проектів та програм, а також  здійснює співробітництво з державними  органами і неурядовими організаціями  іноземних держав та міжнародними  організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету;

     - узагальнює практику застосування  антимонопольного законодавства,  розробляє пропозиції щодо його  вдосконалення;

     - розробляє і організовує провадження  заходів, спрямованих на запобігання  порушенням антимонопольного законодавства;

     - систематично інформує населення  України про свою діяльність;

     - здійснює інші дії з метою  контролю за додержанням антимонопольного  законодавства.

     Антимонопольний комітет України утворюється  у складі Голови та десяти державних  уповноважених. [5, 87 - 88]

     Державні  уповноважені є незалежними у  здійсненні покладених на них повноважень  щодо контролю за додержанням антимонопольного законодавства та під час розгляду справ про його порушення. Для виконання покладених на них функцій державні уповноважені наділені широкими правами, серед яких, наприклад, право безперешкодно входити на підприємства та в організації, мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; право вимагати усні або письмові пояснення посадових осіб та громадян; право розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства та ін.

     Вимоги  державних уповноважених та голів  територіальних відділень Антимонопольного комітету України в межах їхніх

     повноважень є обов'язковими для виконання  у визначені ними строки, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Невиконання зазначених вимог тягне  за собою передбачену законом  відповідальність.

     Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства про Антимонопольний комітет України.

     Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 р.

     Відділення утворюється  Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно-територіальних одиницях йому підпорядковане і підзвітне.

     Відділення  є юридичною особою, має самостійний  баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, печатку із зображенням  Державного Герба України і своїм найменуванням.

     Основні завдання відділення:

     - здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства;

     - запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;

     - контроль за економічною концентрацією;

     - сприяння розвиткові добросовісної конкуренції.

     Свої  завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону.

     З метою запобігання монополізації  товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню  конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний  контроль за концентрацією суб'єктів  господарювання. [21,132] 

     2.3. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 

     Питанням  відповідальності за порушення законодавства  про захист економічної конкуренції  присвячений розділ VIII Закону України  «Про захист економічної конкуренції».