Зміст

Вступ………………………………………………………………...………………..2 

Розділ 1.  Конкуренція як невід’ємна частина ринкового господарства, що потребує державного контролю.

1.1. Законодавство України про захист економічної конкуренції………..………4 
1.2. Поняття та функції економічної конкуренції ………………………….……..6

Розділ 2. Найважливіші аспекти захисту економічної  конкуренції в Україні на сучасному  етапі.

2.1. Види порушень  законодавства про економічну  конкуренцію……………….9

2.2. Правове становище  Антимонопольного комітету…………………………..17

2.3. Відповідальність  за порушення законодавства про  захист економічної конкуренції………………………………………………………………………….21 

Розділ 3. Адмінистративні  аспекти боротьби з порушенням законодавства  щодо економічної конкуренції та проблеми, що виникають при вирішенні  спірних питань.

3.1. Розгляд справ  про порушення законодавства  про захист економічної конкуренції………………………………………………………………………….28

3.2. Проблеми та недосконалості в законодавстві України, що потребують першочергового вирішення………………………………………………………..35 

Висновки……………………………………………………………………………38 

Список використаної літератури…………………………………………………..40 
 

 

     Вступ

     Питання захисту конкуренції є досить актуальним на сучасному етапі розвитку економіки України. Це пояснюється  тим, що з одного боку, в Україні  швидкими темпами розвиваються різноманітні форми підприємництва, що призводить до загострення конкурентних відносин, які самі по собі навряд чи можуть розвиватись в цивілізованому руслі, а з іншого боку в Україні майже повністю відсутня культура підприємництва, наявна в інших країнах. Власне споконвічні традиції ведення бізнесу, що розвивались історично, були майже повністю втрачені за роки існування адміністративно-командної системи і за той досить короткий термін, що пройшов з моменту утвердження незалежності України та початку становлення ринкових відносин, ці традиції чесного підприємництва навряд чи можна сформувати з нуля.

     В Україні запровадження державного захисту добросовісної конкуренції  практично співпало з початком переходу до ринкової економіки, що обумовило  одну трохи парадоксальну ситуацію: фактично законодавство про захист економічної конкуренції та інструменти його реалізації з'явилися раніше, ніж сама конкуренція, і стали активними чинниками її становлення.

     В результаті вжитих протягом останніх років правових та організаційних заходів в нашій державі створено умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем, неправомірним обмеженням конкуренції та недобросовісній конкуренції, на загальнодержавних та регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання.

     Метою даної роботи є аналіз наявного стану  справ в галузі захисту інтересів  суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та вироблення конкретних рекомендацій щодо покращення даної діяльності, включаючи розробку певної методики оцінки збитків як господарюючих суб'єктів так і інших зацікавлених сторін від недобросовісної конкуренції.

     Дана  мета досягається через аналіз законодавчої та нормативно-правової бази захисту від недобросовісної конкуренції, характерних особливостей проявів недобросовісної конкуренції, світового досвіду в даній галузі та ґрунтовного розгляду всіх складових даної проблеми, особливо тих, що стосуються питань захисту інтелектуальної власності.

     При написанні роботи застосовувались  загальнонаукові методи дослідження.

     Проблема конкуренції в економічній науці є завжди актуальною, хоча поняття конкуренція, методи конкурентної боротьби та механізм конкуренції є досить детально проаналізованими багатьма дослідниками. Зокрема цими поняттями займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як А.Сміт, Д.Рікардо, Д.С.Міль, К.Маркс, А.Маршал, Ф.Еджуорт, Ф.Курно, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Дж.Кейнс, Й.Шумпетер, Ф.А.Хайек, Ф.Найт, К.Р.Макконелл, С.Л.Брю, М.Портер, Г.Л.Азоєв, Д.Ю.Юданов, І.Дахно, А.Гальчинський, А.Чухно. Кожен з них залежно від свого часу відкривали певні сторони конкуренції.

 

      Розділ 1.  Конкуренція як невід’ємна частина ринкового господарства, що потребує державного контролю. 

     1.1. Законодавство України про захист економічної конкуренції. 

     Антимонопольно-конкурентна  політика, яку здійснюють компетентні  державні органи, спрямована на створення  оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки. [22,27]

     Уповноважені  органи державної влади й органи місцевого самоврядування повинні  здійснювати аналіз стану ринку  і рівня конкуренції на ньому  та вживати передбачених законом заходів щодо впорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.

     Органам державної влади й органам  місцевого самоврядування, що регулюють  відносини у сфері господарювання, забороняється ухвалювати акти або  вчиняти дії, що визначають привілейоване  становище суб’єктів господарювання тієї чи тієї форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку. [13,51]

     Згідно  зі ст. 26 ГК рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:

     надання допомоги соціального характеру  окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб’єктів господарювання;

     надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або  іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких установлюється законодавством;

     надання допомоги, в тому числі створення  пільгових економічних умов окремим  регіонам з метою компенсації  соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

     здійснення  державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення[1, 68].

     Цілі  конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб’єктів  господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон, додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних правових нормах.

     На  сьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке грунтується  на нормах, установлених Конституцією України і складається з законів  України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можна вважати сформованим. [10,65]

     Одним з основних нормативно-правових актів  законодавства про захист економічної  конкуренції є Закон України  «Про захист економічної конкуренції», який регулює відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. [3, 14]

     Під економічною конкуренцією (конкуренцією) відповідно розуміється змагання між  суб'єктами господарювання з метою  здобуття завдяки власним досягненням  переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. [17,101]

     1.2. Поняття та функції економічної конкуренції. 

     Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин у сучасному суспільстві, є поняття конкуренції (сoncurrentia). Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити суперників.

     Під економічною конкуренцією розуміється  змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку. [8,412]

     Слово «сoncurrentia» в перекладі з латинської означає «змагання, суперництво». «Як економічна категорія конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків».

     Конкуренція як базовий механізм ринкових відносин примушує підприємців змагатися один з одним і тим самим сприяти досягненню найвищих результатів. Основним змістом конкуренції є якнайповніше задоволення потреб населення, свобода доступу на різноманітні ринки, здешевлення продукції та підвищення її якості тощо. Вона не дозволяє економічній владі концентруватись в одних руках, перешкоджає зловживанню такою владою і забезпечує відкритість ринків. [23,419]

     Конкуренція виконує в ринковій економіці  такі функції: регулювальну; мотиваційну; розподільну; контрольну.

     Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати  вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під  впливом ціны спрямовуються в  ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

     Функція мотивації. Для підприємця конкуренція  означає шанс та ризик одночасно:

     підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію  або виробляють її з меншими виробничими  витратами, отримують винагороду в  вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

     підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції  своїми суперниками на ринку, отримують  покарання в вигляді збитків  або витісняються з ринку (негативні  санкції).

     Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу вознаграждения за результатами.

     Функція контролю. Конкуренція обмежує й  контролює економічну потужність кожного  підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві  можливість вибору серед декільох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна. [16,364]

     Политика  держави в області конкуренції  спрямована на те, щоби конкуренція  могла виконувати свої функції. [14,91]. Керівний принцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

     технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

     підприємства  гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

     Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в  прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій  конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит. [24,268]